Джордж Ола

Джордж Ендрю Ола (англ. George Andrew Olah, угор. Oláh György; 22 травня 1927, Будапешт — 8 березня 2017, Беверлі-Гіллз) — американський хімік угорського походження.

Джордж Ола
англ. George Andrew Olah угор. Oláh György
Джордж Ола Джордж Ола
Ім'я при народженні	угор. Oláh András György
Народився	22 травня 1927(1927-05-22)^[…] Будапешт, Королівство Угорщина
Помер	8 березня 2017(2017-03-08)^[…] (89 років) Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина  США
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Будапештський університет технології та економіки (1949)
Галузь	хімія
Заклад	Університет Південної Каліфорнії Кейс-Вестерн-Резерв університет
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія деї Лінчеї Національна академія наук США Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна інженерна академія США Американське філософське товариство
Відомий завдяки:	вивчення карбокатіонів
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1994) медаль Прістлі (2005) премія Толмена^d (1991) премія імені Артура Коупа (2001) Премія століття (1977) почесний доктор Університету штату Огайо^d премія Сечені (2011) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (1997) медаль А. Ф. Коттона (1996) Грант Ґуґґенгайма (1972) Грант Ґуґґенгайма (1988) премія Піонерів хімії^d (1993) Почесний громадянин Будапешта^d (2006) Roger Adams Award in Organic Chemistry^d (1989) American Chemical Society Award for Creative Work in Synthetic Organic Chemistry^d (1979) George A. Olah Award in Hydrocarbon or Petroleum Chemistry^d (1963)
Джордж Ола у Вікісховищі

Біографія

Навчався у Університеті Будапешта. Внаслідок угорської революції 1956 року перебирається спочатку до Великої Британії, потім до Канади. З 1957 працює там у Dow Chemical (Сарніа, Онтаріо). У 1965 році переходить до Західного резервного університету Кейза у Клівленді та з 1977 працює в університеті Південної Кароліни.

Він вніс особливий внесок у вивчення утворення «некласичних» гіпервалентних карбокатіонів через суперкислоти. Став лауреатом Нобелівської премії з хімії у 1994.

Трохи згодом удостоєний медалі Прістлі — найвищої нагороди Американського Хімічного Товариства.

Вибрані роботи

• G. A. Olah et al.: Onium Ions, Wiley, 1998.
• G. A. Olah: A Life of Magic Chemistry, John Wiley & Sons, 2001.
• G. A. Olah, A. Molnar: Hydrocarbon Chemistry, 2. Aufl, Wiley, 2003.
• G. A. Olah, G. K. Surya Prakash: Carbocation Chemistry, Wiley, 2004.
• G. A. Olah, A. Goeppert, Surya Prakash: Beyond Oil and Gas: The Methanol Economy, Wiley-VCH, Weinheim 2005, ISBN 978-3-527-31275-7, ISBN 3-527-31275-7

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
   d:Track:Q10498496d:Track:Q201469
4. George Oláh, Nobel Prize Winning Hungarian-American Chemist, Dies at 89 // Hungary Today — 2017.
   d:Track:Q100255635
5. Meghalt Oláh György Nobel-díjas kémikus // Index — Magyarország: Index.hu Zrt., 2017. — ISSN 1585-3241
   d:Track:Q56420858d:Track:Q28d:Track:Q1096870
6. NNDB — 2002.
   d:Track:Q1373513

Посилання