Деївська гора

Де́ївська гора́ — невелика система пагорбів, урочищ і ярів, розташована в однойменному районі с. Садків, Кременчуцького району.

Деївська гора
Деївська гора
48°58′37″ пн. ш. 33°26′09″ сх. д. / 48.97694° пн. ш. 33.43583° сх. д. / 48.97694; 33.43583Координати: 48°58′37″ пн. ш. 33°26′09″ сх. д. / 48.97694° пн. ш. 33.43583° сх. д. / 48.97694; 33.43583
Розташування	с. Садки, Кременчуцький район, Полтавська область
Система	Придніпровська височина
Висота	Найвища — 204,4 м.
Деївська гора у Вікісховищі

Загальні риси

На горі знаходиться найвища точка Полтавської області. Найвища висота — 204,4 м над рівнем моря.

Воєнні дії на горі у роки Радянсько-німецької війни

Ще з перших днів війни у Кременчуці почалися роботи по зведенню оборонних споруд — протитанкових ровів і загороджень від Кременчука до Градизька.

Перший жорстокий бій відбувся в ніч з 5 на 6 серпня 1941 року на рубежі Деївська гора — Гостра могила. Ополченцям вдалося не тільки втримати нацистів на підходах до міста, але й відкинути їх більш ніж на 10 кілометрів — аж до Онуфріївки і Павлиша. Проте сили були надто нерівними, тому через три дні запеклих боїв ополчення було змушене відступити, Крюків здали. У цій борні загинуло понад дві тисячі ополченців.

На кургані Деївської гори на честь цих подій встановлено пам'ятник солдатам, загиблим у перші дні оборони міста від німців.

Сьогоденність

На Деївській горі з 1960-х рр. розташоване Кременчуцьке міське сміттєзвалище, що може приймати відходи 4 класу небезпеки. Екологи підрахували, що Кременчук за рік вивозить 600 м³ як побутового, так і промислового сміття. За такого об'єму наповнення звалища вистачить на 7 років. Сміття складають за спеціальною технологією: шар сміття — шар ґрунту. Увесь цей непотріб перегниває. У глибині сміттєвої гори за ці роки утворилися цілі родовища метану.

Кілька років тому кременчуцькими екологами було досліджено воду з колодязів розташованого поблизу звалища. Вода виявилася забрудненою. Основним джерелом хімічного забруднення визнали рідкі промислові відходи. Від сміттєзвалища у бік житлової зони Крюкова забруднення станом на 2007 р. розповсюдилося на 2 км.

Перспективи

Фахівці управління екології Кременчуцького міськвиконкому визнають, що Деївська гора — вдале місце для лижної траси. Щоправда, для організації такого виду відпочинку потрібні значні інвестиції з боку підприємців.

1 липня 2008 р. у кременчуцькій мерії було підписано меморандум з німецькою фірмою «ГААЗЕ Енергітехнік» про співробітництво щодо зменшення негативного впливу відходів на навколишнє середовище. Уряд Німеччини надав 650 тис. євро для робіт на кременчуцькому сміттєзвалищі. За ці кошти на різних рівнях полігону пробурили кілька свердловин та приєднали до них труби з транспортування підземного газу до факельної установки. Керувати технологічним процесом можна аж з Німеччини.

Газ зі сміттєзвалища на Деївській горі планується використати для опалення будинків.

24 вересня 2009 р. на Деївському сміттєзвалищі урочисто запалили факел з підземним газом.

Цікаві факти

На честь Деївської гори названий аматорський футбольний клуб ФК «Деївка» який представляє с. Садки в Чемпіонаті Кременчука і Кременчуцького району по футзалу і міні-футболу.

Галерея

Вигляд з гори на с. Садки та Раківку

На Деївці	Яр на горі

Примітки

1. Річка Сухий Кагамлик в історії міста Кременчука^{[недоступне посилання з липня 2019]}
2. 22 червня, або день, коли почалася війна…
3. Кременчуцька Панорама^{[недоступне посилання з липня 2019]}
4. Сажа проти сміття. Вісник Кременчука^{[недоступне посилання з липня 2019]}
5. Деївського звалища вистачить на сім років. Вісник Кременчука^{[недоступне посилання з липня 2019]}
6. підрахунки проводились у 2011 р.
7. Перспективи лижної траси на Деївській горі. Кременчуцька Панорама^{[недоступне посилання з липня 2019]}
8. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2012. 
9. . Архів оригіналу за 29 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015. 

Джерела

1. Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид-во «Кременчук», 2001. — 224 с. Рос. мовою.