Євген Деслав (фр. Eugène Deslaw, Євген Антонович Слабченко, 8 грудня 1899, Таганча — 10 вересня 1966, Ніцца) — французький та іспанський кінорежисер українського походження, активний діяч українського емігрантського руху, засновник українського скаутського руху на Наддніпрянщині. За власним твердженням — родич видатного українського історика, академіка ВУАН Михайла Слабченка.
| Євген Деслав | |
|---|---|
| Eugene Deslaw | |
| | |
| Ім'я при народженні | Євген Антонович Слабченко |
| Дата народження | 8 грудня 1899 |
| Місце народження | Таганча, Україна |
| Дата смерті | 10 вересня 1966 (66 років) |
| Місце смерті | Ніцца, Франція |
| Громадянство | Франція |
| Професія | режисер |
| Кар'єра | 1926 − 1966 |
| IMDb | ID 0221342 |
| deslaw.club |
Біографія ред.
Народився 1899 (за записом у дипломатичному паспорті — 1898) року в селі Таганча на Черкащині. Закінчив гімназію у Білій Церкві, де в травні 1917 року виступив організатором одної з перших скаутських дружин у Наддніпрянській Україні (доти був інструктором в російському скаутському гуртку). 1918 року пише підручник «Український Скаутинг», організовує першу дружину скаутів у Києві. З 1918 року скаутські гуртки, які за розпорядженням гетьмана Скоропадського було запроваджено при кожній школі, спиралися на статут Білоцерківського бой-скаутського куреня, розроблений Слабченком.
З серпня 1918 Слабченко служить в Головному Штабі Окремого Корпусу Січових Стрільців в Фастові вартовим старшиною при полковникові Василю Тютюннику, з поваленням Гетьманату — старшиною для доручень при Директорії УНР. В листопаді 1918 року Слабченко бере участь у повстанні Окремого Корпусу Січових Стрільців проти влади гетьмана Скоропадського. В січні 1919 року був призначений Директорією до складу Української дипломатичної місії до США, а в 1920 році — українським дипломатичним кур'єром у Європі, де й залишився на еміграції після розформування дипмісій УНР.
Студіював міжнародне право у Празькому і Берлінському університетах, а згодом — у паризькій Сорбонні. 1925 року змушений був полишити вивчення дипломатії та вступив до Паризької кінотехнічної школи (1925—1926). Однак ця інформація, що подається в більшості енциклопедичних статей про Слабченка, на думку найбільшого знавця творчості Деслава — кінознавця Любомира Госейка, є сфальсифікованою самим Слабченком.
Працював у галузі кіножурналістики (виступав у 1925—1933 роках на сторінках журналу «Кіно»), заснував у Парижі товариство «Друзі українського кіно» (фр. Les amis du cinema ukrainien), що сприяло пропаганді українських фільмів за кордоном.
Фільмографія ред.
Створив як кінорежисер стрічки:
- «Марш машин» (1926),
- «Електричні ночі» (1929) та ін.
Був співрежисером кінокартини «Війна дітей», удостоєної 1938 року премії Національнаї ради кінокритиків США як найкращий іноземний фільм.
У 1939 році переїхав до Іспанії, де поставив:
- «Ревеляцію» (1948),
- «Баладу трьох кохань» (1951),
- «Країну чорної землі» (1955),
- «Картини в негативі» (1956),
- «Фантастичну візію» (1957) тощо.
Пам'ять ред.
- «Євген Деслав. Фантастична мандрівка» — документальний фільм (2008, режисер та автор сценар. Леонід Череватенко).
- У 2011 році у місті Біла Церква було засновано Білоцерківський Кінофестиваль Сучасного Експериментального Кіно «Деслав Сінема Фест».
- 9 грудня 2012 року у місті Черкаси було створено Підготовчий курінь УПЮ імені Євгена Деслава.
- В Білій Церкві існує вулиця Євгена Деслава.
- В 2016 році в Білій Церкві було створено Deslaw Cinema Club.
- В Черкасах існує провулок Ежена Деслава.
Джерела ред.
- Мицик Ю. А. Слабченко Євген [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 621. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Француженко М. Українські візії Євгена Деслава // 2000. – Зима/весна, 1999–2000 (№ 4/5). – С. 108–119
- Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. -К.,2010.-С.796.
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- VOX.com.ua — «Український кіноклуб» у Парижі [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Берест Б. Історія українського кіна. Нью-Йорк, 1962. — С. 84— 186;
- Бучко Р. Забуте ім'я // Новини кіноекрана. 1990. № 2 — С.18.
- Євген Деслав на сайті IMDb (англ.)
- Французький авангард 1920-х з українським корінням [ 2 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання ред.
- Слабченко Євген Антонович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.204-207
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
- «Війна дітей» на сайті IMDb (англ.)
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
- . Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 5 січня 2013.
- Створено курінь імені Євгена Деслава[недоступне посилання з червня 2019]
- . Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.