? Дереволаз-довгохвіст малий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Certhiasomus stictolaemus (Pelzeln, 1868) | ||||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Sittasomus stictolaemus Deconychura stictolaema | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Дереволаз-довгохвіст малий (Certhiasomus stictolaemus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Малий дереволаз-довгохвіст (Certhiasomus). Раніше цей вид відносили до роду Дереволаз-довгохвіст (Deconychura), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження 2010 року він був переведений до новоствореного роду Certhiasomus.
Опис ред.
Довжина птаха становить 16,5-19 см, вага 13-22 г. Самці є дещо більшими за самиць. Верхня частина тіла оливково-коричнева, поцяткована нечіткими попелястими смугами, спина і тім'я більш темні, над очима попелясті "брови". Нижня частина спини, надхвістя і хвіст рудувато-коричневі. Горло попелясте, поцятковане темними плямами, верхня частина грудей поцяткована чіткими клиноподібними плямами, на боках вони переходять у смуги. Очі темно-карі, дзьоб темно-коричневий, знизу сріблястий або чорнувато-коричневий. лапи сизі або сірувато-коричневі.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:
- C. s. clarior (Zimmer, JT, 1929) — північний схід Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки, від Ріу-Негру до Амапи), локально в Гвіані;
- C. s. secundus (Hellmayr, 1904) — від південної Колумбії і південної Венесуели (південь Амасонасу) до східного Еквадору, північно-східного Перу і північного заходу Бразильської Амазонії;
- C. s. stictolaemus (Pelzeln, 1868) — південь Бразильської Амазонії (від Мадейри до нижньої течії Токантінса і Мараньяна, на південь до півночі Мату-Гросу).
Поширення і екологія ред.
Малі дереволази-довгохвости мешкають в Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Бразилії, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть в нижньому ярусі вологих рівнинних тропічних лісів терра-фірме та в заболочених лісах. Зустрічаються на висоті до 500 м над рівнем моря, часто приєднуються до змішаних зграй птахів разом з кущівниками. Живляться дрібними безхребетними. Шукають їжу в підліску або в нижній частині крон дерев, на висоті від 1 до 10 м над землею. зазвичай на висоті 4-5 м над землею. Сезон розмноження триває з грудня по березень.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Certhiasomus stictolaemus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Derryberry, E., Claramunt, S., Chesser, R.T., Aleixo, A., Cracraft, J., Moyle, R.G. & Brumfield, R.T. Certhiasomus, a new genus of woodcreeper (Aves: Passeriformes: Dendrocolaptidae) // Zootaxa. — 2010. — Вип. 2416: 44–50. — ISSN 1175-5326. — DOI:.
- . South American Classification Committee. 2010. Процитовано 19 вересня 2015.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- John T. Zimmer. The birds of the neotropical genus Deconychura. „Field Museum of Natural History. Zoological Series”. 18 (1), 1929.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |