www.wikidata.uk-ua.nina.az

Денікін Антон Іванович Анто н Іва нович Дені кін 4 16 грудня 1872 18721216 Влоцлавек Варшавська губернія Царство Польськ

Денікін Антон Іванович

Анто́н Іва́нович Дені́кін (* 4 (16) грудня 1872(18721216), Влоцлавек, Варшавська губернія, Царство Польське, Російська імперія — † 8 серпня 1947, Енн-Арбор, Мічиган, США) — російський військовий діяч, генерал-лейтенант, учасник російсько-японської, та Першої світової війн, а також громадянської війни в Росії, один із лідерів Білого руху, українофоб, здійснював репресії проти мирного населення. Емігрант, автор мемуарів і військовий документаліст.

Анто́н Іва́нович Дені́кін
Анто́н Ива́нович Дени́кин
Народження 4 (16) грудня 1872(1872-12-16)
Влоцлавек, Варшавська губернія, Царство Польське, Російська імперія
Смерть 8 серпня 1947(1947-08-08) (74 роки)
Енн-Арбор, штат Мічиган, США
Поховання Нове Донське кладовище і Донський монастир (Москва)
Країна Російська імперія
Приналежність Російська імперія;
Білий рух
Рід військ Піхота
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут
Роки служби 1890 — 1920
Партія Біла армія
Звання  Генерал-лейтенант (11.5.1916)
Командування Західний фронт;
Південно-Західний фронт;
Добровільною Армією;
ЗСПР
Війни / битви Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і Російсько-японська війна
Діти Marina Denikinad
Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Воєнний хрест 1914—1918
 Денікін Антон Іванович у Вікісховищі

Біографія

Походження

Народився у містечку Шпеталь Дольни, передмісті Влоцлавека (тоді Варшавська губернія Російської імперії, тепер частина міста), в сім'ї відставного майора російської прикордонної сторожі Івана Єфимовича Денікіна (колишнього селянина-кріпака Саратовської губернії, який після 25 років служби досяг офіцерського чину). Мати, Лізавета (Ельжбета) Францисківна Вжесінська, походила з родини збіднілих польських дрібних землевласників (працювала швачкою).

Біограф Денікіна Дмитро Лєхович зазначав, що Денікін як один із вождів антикомуністичної боротьби мав більш пролетарське походження, ніж багато хто з його більшовицьких ворогів.

Ранні роки

Вже в чотири роки обдарований хлопчик почав читати. З дитинства він вільно володів російською та польською мовами. Сім'я Денікіних жила бідно, єдиним джерелом її існування була пенсія батька у 36 карбованців. З дитинства батько привів[як?] його до православної віри — Антон служив у православному храмі, прислуговував у вівтарі, співав на криласі, дзвонив у дзвони, а потім читав Шість Псалмів та Апостола. Мати брала його також до католицького храму, але батько заборонив йому туди ходити, та насварив ксьондза, який намагався примусити матір передати Антона до католицької віри.

Початок військової служби

Антон з дитинства мріяв про військову службу. У 1890 він закінчив Ловичьске реальне училище, згодом вступив до Київського піхотного училища, яке закінчив 1892 року і отримав звання підпоручика з прикомандуванням до 2-ї польової артилерійської бригади, що містилась у місті Бела Седлецької губернії Царства Польського. Цього ж року 20-річний Денікін був запрошений на полювання, де врятував від кабана місцевого податкового інспектора Василя Чижа. Після цього його запросили до цієї сім'ї, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Ксенією Василівною Чиж, донькою інспектора, яка народилася кілька тижнів тому. Вони одружаться багато пізніше, у 1918, під час Громадянської війни.

В 1899 році закінчив академію Генштабу.

Перша світова війна

Учасник Першої світової війни, командир дивізії, корпусу, в 1907 — командувач військами Західного і Південно-Західного фронту. Командувач Залізною дивізією. Був активним учасником заколоту генерала Л.Г. Корнілова,разом з яким втік з Биховської тюрми на Дон.

Добровольча армія

Наприкінці 1917 разом з Л. Г. Корніловим і М. В. Алексєєвим став організатором Добровольчої армії, яку очолив після загибелі Корнілова (13.4.1918). Весною 1919 Добровольча армія під командуванням Денікіна розпочала наступ з Північного Кавказу, i у червні 1919 зайняла Донбас і Харків. За свідченням генерал-майора армії генерала Денікіна А. Туркула населення Харкова зустріло Денікіна із захватом:

Празький історик та журналіст Василь Зіглалов зазначає, що всюди, де був і воював Денікін, він ганебно втікав. Так, він утік від корніловського бунту на Дон, втік, як диктатор-злочинець, із України. Втік, нарешті й з території Криму на Захід, як приватна особа, таємно, на одному з кораблів. Всюди, де б не правив Денікін, він запроваджував воєнну диктатуру, сіяв жорстокість, смерть. Він люто ненавидів усі прагнення народів Росії до хоча б щонайменшого самовизначення чи автономії і був прихильником диктаторських методів управління та імперії.

Насправді Денікін не втікав від корніловського бунту. Він надіслав телеграму Керенському про повну підтримку дій Корнілова, і через кілька днів був заарештований комісаром Південно-Західного фронту Йорданським за наказом Тимчасового уряду за участь у корніловському виступі та посаджений до Бердичівської в'язниці, а потім переведений до Биховської в'язниці, де він зустрівся з ув'язненим Корніловим. Корнілов та Денікін, а також кілька інших генералів за вказівкою генерала Духоніна були звільнені вже після жовтневого перевороту та ліквідації Тимчасового уряду. На Дон генерал Денікін разом з Корніловим втікав від більшовицького переслідування для початку організації на Дону Добровольчої армії.

Українське питання

На територіях, що знаходилися під контролем Добровольчої армії було відновлено дію дореволюційних законів, та проголошувалась ідея «единой и неделимой России». В Україні Денікін проводив великодержавну політику, у державних школах було відновлено викладання російською мовою, в приватних школах допускалося викладання українською мовою. Офіційна позиція А. Денікіна з мовного питання в Україні була висловлена у «Зверненні головнокомандувача збройними силами Півдня Росії генерала А. Денікіна до населення Малоросії», яке було опублікувало у «Киевлянине» (1919):

Денікін прямо заявляв, що «ніякої України знати не хоче», генерал ліквідовував все, що нагадувало українську державу. Був заборонений «галицький язик». Книги й газети українською мовою не лише не видавалися, але й вилучалися всюди і знищувалися, спалювалися, часто разом із приміщеннями й людьми, де ці книги й часописи були виявлені. Усі вивіски українською мовою були знищені. Школи українською мовою викладання ліквідовані, наукові, заклади, Академія наук — закриті. Всюди були зняті і знищені портрети Тараса Шевченка, його бюст у Києві денікінці скинули. 7 липня 1919 в Катеринославі у Англійському клубі Денікін, відповідаючи на привітання, звернувся до українців зі словами: «Ваша ставка на самостійну Україну бита. Тепер залишається єдина ставка — велика неділима Росія». [1] [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]

Генерал був категоричним противником будь-якої незалежності Польщі, України й інших національних регіонів Російської імперії. Науковці зазначають, що дії армії Денікіна у 1919—1920 роках в Україні фактично були не просто воєнними діями часів громадянської війни, а багато у чому нагадували геноцид. На думку істориків, Денікін був не лише диктатором, але й одним із російських «фашистів».

Антона Денікіна вважають заручником українофобських забобонів, а його «патологічну» українофобію пояснюють домінуючим в середовищі російських монархістів розумінням української проблеми як «антиімперської сепаратистської інтриги», ідейним впливом монархіста Василя Шульгіна, а також польським етнічним походженням і зневажливим ставленням до українців. Навіть ядро Добровольчої армії, що складалося з донських, терських і кубанських козаків, Денікін постійно підозрював в «українських симпатіях».

Репресії проти мирного населення

Вищі чини ЗСПР, в тому числі генерали Денікін та Романовський, на тлі будівлі присутствених місць під час параду 5 липня (22 червня ст. ст.) 1919 року в Харкові

Згідно з довідником з історії України та Енциклопедії українознавства здійснювались погроми українських культурних установ і шкіл, проводились масові репресії місцевої інтелігенції. З іншого боку, спогади денікінського коменданта Харкова, полковника Туркула, не містять жодних згадок про репресії проти мирного населення за винятком колишніх співробітників ЧК.

Виступаючи під прапором «єдіной і нєдєлімой» Росії, Денікін категорично не визнавав української нації. Ліквідуючи все, що нагадувало українську державу, генерал поділив територію України на три окремі області: Харківську, Київську і Новоросійську (з центром в Одесі). Управління цими областями Денікін доручив так званим «головноначальствуючим» — генералам із необмеженими диктаторськими повноваженнями: Харківською — Май-Маєвському, Київською — Драгомирову, Новоросійською — Шіллінгу. На чолі губерній стояли губернатори, на чолі повітів — повітові начальники, на селах поновлювалася волосна й сільська адміністрація царських часів. Для придушення опору робітників і селян створювалася «державна стража» — своєрідна жандармерія і контррозвідка.

На територіях, що знаходилися під контролем Добровольчої армії було відновлено дію дореволюційних законів, та проголошувалась ідея «единой и неделимой России». Дії армії Денікіна у 1919—1920 роках в Україні фактично були не просто воєнними діями часів громадянської війни, а багато у чому нагадували геноцид. Денікінці започаткували на окупованих територіях, включно з Україною, не лише «зачистки», знищення, всіх «неугодних», але й створення таборів смерті, жорстоких денікінських «застінків», де катували до смерті і комуністів, і євреїв, і «малоросів», і всіх неугодних страшному денікінському режимові. Денікінщина довела Україну до повної розрухи. У містах відбувалися тотальні погроми. На селах лютували загони денікінців, які катували, вбивали, вішали, забирали хліб, коней, фураж та ін..

Для ведення пропаганди й агітації, тотального шпигування і виявлення та знищення всіх неугодних Денікін створив своєрідний прообраз нацистського гестапо в Україні — «Освідомче агентство» (ОСВАГ) і «освідомчо-агітаційні» пункти на місцях Проти жорстокостей і безчинств армії Денікіна в Україні змушені були об'єднатися абсолютно протилежні і непримиренні сили — Директорія, польська армія Пілсудського, більшовики, Українська галицька армія, сили Махна.

Відносини з УНР

31 серпня 1919 денікінські війська увійшли у Київ, який був зайнятий частинами Армії Української Народної Республіки і Української Галицької Армії. Бої між українськими військами і частинами Добровольчої армії тривали протягом вересня-жовтня 1919. Потрапивши в ході боїв у надзвичайно складні умови (епідемія тифу, брак набоїв), Начальна Команда УГА була вимушена 6.11.1919 (офіційно 17.11.1919) підписати договір про входження УГА до складу «Збройних сил Півдня Росії» (офіційна назва армії Денікіна). Диктатор ЗОУНР-ЗУНР Є.Петрушевич виступив проти рішення командування УГА. Зрештою, цей договір так і не набув чинності через швидкий відступ військ Денікіна під ударами більшовицької армії.

Рештки денікінських частин відступили у Крим і в березні-квітні 1920 увійшли до складу армії генерала Петра Врангеля.

Відносини із Галицькою армією

Денікін не вважав представників Галицької армії, на відміну від УНР зрадниками «Єдиної та неподільної» Росії, як представників територій, що не входили до складу Російської імперії в довоєнні (до 1914 року) часи, та надав інструкції командуванню Новоросійської області у другій половині 1919 року уникнути бойових дій Добровольчої армії з Галицькою армією. В листопаді 1919 року між командуванням двох армій було укладено Зятківський та Одеський договори, за якими Галицька армія переходила у підпорядкування Головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії генерала Денікіна з підпорядкуванням головнокеруючому Новоросійської області генерал-лейтенанту Шиллінгу.

В еміграції

31 березня 1920 року до ставки Денікіна в Криму приїхав генерал О. Кутепов, який заявив, що «після невдач, котрі сталися в Новоросійську та до нього, добровольчий корпус уже більш не довіряє генералу Денікіну так, як вірив до того часу». Ця звістка викликала заяву Денікіна, що він складає з себе повноваження командуючого Добровольчою армією. 3 квітня в Севастополі відбулося засідання військової ради, на якому вирішувалося питання про призначення нового керівника. Рада одноголосно висловилася за генерал-лейтенанта П. Врангеля як спадкоємця головнокомандувача. 4 квітня Денікін підписав наказ про зняття з себе повноважень та призначення генерала Врангеля Верховним правителем та Головнокомандувачем Збройними силами Півдня Росії. Наступного дня А. Денікін на борту англійського міноносця емігрував до Європи.

До кінця Другої світової війни проживав у Європі, після війни переїхав до США. Помер у місті Енн-Арборі (США) 8 серпня 1947 року, 3 жовтня 2005 року на цвинтарі Донського монастиря в Москві відбулося перепоховання генерала Антона Денікіна з дружиною Ксенією.

Автор мемуарів: «Очерки русской смуты» (т.1—2, 1920—1922, т. 3—4, 1924—1925), «Офицеры» (1928), «Старая Армия» (1929–1931); «Путь русского офицера» (не завершені, вперше видано у 1953 році) та ін.

У політичну мову увійшли слова Денікіна про «єдину та неподільну Росію», зокрема Сталін у доповіді на XII з'їзді ВКП(б) сказав: «…Бродять бажання влаштувати в мирному порядку те, чого не вдалося влаштувати Денікіну, тобто створити так звану єдину і неподільну».

Нагороди

Зарубіжні:

Примітки

  1. ↑ . Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2009. 
  2. ↑ . Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 8 травня 2011. 
  3. Деникин. А. И. Очерки русской смуты. Том 1. Крушение власти и армии. (Февраль-сентябрь 1917). Глава 36. Корниловское выступление и отзвуки его на Юго-западном фронте [ 5 січня 2012 у Wayback Machine.]. Текст телеграми був таким (рос.):

    Я солдат и не привык играть в прятки. 16-го июня, на совещании с членами Временного правительства, я заявил, что целым рядом военных мероприятий оно разрушило, растлило армию и втоптало в грязь наши боевые знамёна. Оставление свое на посту главнокомандующего я понял тогда, как сознание Временным правительством своего тяжкого греха перед Родиной, и желание исправить содеянное зло. Сегодня, получив известие, что генерал Корнилов, предъявивший известные требования, могущие ещё спасти страну и армию, смещается с поста Верховного главнокомандующего; видя в этом возвращение власти на путь планомерного разрушения армии и, следовательно, гибели страны; считаю долгом довести до сведения Временного правительства, что по этому пути я с ним не пойду. Деникин.
  4. ↑ Архів оригіналу за 18 січня 2009. Процитовано 8 травня 2011. 
  5. Іван Дзюба. Прокислі «Щі» від Табачника. Галичанофобія — отруйне вістря українофобії. — Дрогобич : Коло, 2010. — 111 с.
  6. ↑ . Архів оригіналу за 11 червня 2008. Процитовано 8 травня 2011. 
  7. . Архів оригіналу за 30 червня 2008. Процитовано 29 грудня 2008. 
  8. Був комендантом міста за наказом Ю. Гравицького кілька днів після взяття міста військами Добровольчої армії 12(25) червня 1919 року до призначення на цю посаду полковника Шевченка
  9. «XII съезд РКП (б)…», с. 441.

Джерела та література

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Anto n Iva novich Deni kin 4 16 grudnya 1872 18721216 Vloclavek Varshavska guberniya Carstvo Polske Rosijska imperiya 8 serpnya 1947 Enn Arbor Michigan SShA rosijskij vijskovij diyach general lejtenant uchasnik rosijsko yaponskoyi ta Pershoyi svitovoyi vijn a takozh gromadyanskoyi vijni v Rosiyi odin iz lideriv Bilogo ruhu ukrayinofob zdijsnyuvav represiyi proti mirnogo naselennya Emigrant avtor memuariv i vijskovij dokumentalist Anto n Iva novich Deni kinAnto n Iva novich Deni kinNarodzhennya 4 16 grudnya 1872 1872 12 16 Vloclavek Varshavska guberniya Carstvo Polske Rosijska imperiyaSmert 8 serpnya 1947 1947 08 08 74 roki Enn Arbor shtat Michigan SShAPohovannya Nove Donske kladovishe i Donskij monastir Moskva Krayina Rosijska imperiyaPrinalezhnist Rosijska imperiya Bilij ruhRid vijsk PihotaOsvita Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi Federaciyi i Vijskovij institut telekomunikacij ta informatizaciyi imeni Geroyiv KrutRoki sluzhbi 1890 1920Partiya Bila armiyaZvannya General lejtenant 11 5 1916 Komanduvannya Zahidnij front Pivdenno Zahidnij front Dobrovilnoyu Armiyeyu ZSPRVijni bitvi Persha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi i Rosijsko yaponska vijnaDiti Marina DenikinadNagorodi Orden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaVoyennij hrest 1914 1918 Denikin Anton Ivanovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Pohodzhennya 1 2 Ranni roki 1 3 Pochatok vijskovoyi sluzhbi 1 4 Persha svitova vijna 1 5 Dobrovolcha armiya 1 5 1 Ukrayinske pitannya 1 5 2 Represiyi proti mirnogo naselennya 1 5 3 Vidnosini z UNR 1 5 4 Vidnosini iz Galickoyu armiyeyu 1 6 V emigraciyi 2 Nagorodi 3 Primitki 4 Dzherela ta literatura 5 PosilannyaBiografiyaPohodzhennya Narodivsya u mistechku Shpetal Dolni peredmisti Vloclaveka todi Varshavska guberniya Rosijskoyi imperiyi teper chastina mista v sim yi vidstavnogo majora rosijskoyi prikordonnoyi storozhi Ivana Yefimovicha Denikina kolishnogo selyanina kripaka Saratovskoyi guberniyi yakij pislya 25 rokiv sluzhbi dosyag oficerskogo chinu Mati Lizaveta Elzhbeta Franciskivna Vzhesinska pohodila z rodini zbidnilih polskih dribnih zemlevlasnikiv pracyuvala shvachkoyu Biograf Denikina Dmitro Lyehovich zaznachav sho Denikin yak odin iz vozhdiv antikomunistichnoyi borotbi mav bilsh proletarske pohodzhennya nizh bagato hto z jogo bilshovickih vorogiv Ranni roki Vzhe v chotiri roki obdarovanij hlopchik pochav chitati Z ditinstva vin vilno volodiv rosijskoyu ta polskoyu movami Sim ya Denikinih zhila bidno yedinim dzherelom yiyi isnuvannya bula pensiya batka u 36 karbovanciv Z ditinstva batko priviv yak jogo do pravoslavnoyi viri Anton sluzhiv u pravoslavnomu hrami prislugovuvav u vivtari spivav na krilasi dzvoniv u dzvoni a potim chitav Shist Psalmiv ta Apostola Mati brala jogo takozh do katolickogo hramu ale batko zaboroniv jomu tudi hoditi ta nasvariv ksondza yakij namagavsya primusiti matir peredati Antona do katolickoyi viri Pochatok vijskovoyi sluzhbi Anton z ditinstva mriyav pro vijskovu sluzhbu U 1890 vin zakinchiv Lovichske realne uchilishe zgodom vstupiv do Kiyivskogo pihotnogo uchilisha yake zakinchiv 1892 roku i otrimav zvannya pidporuchika z prikomanduvannyam do 2 yi polovoyi artilerijskoyi brigadi sho mistilas u misti Bela Sedleckoyi guberniyi Carstva Polskogo Cogo zh roku 20 richnij Denikin buv zaproshenij na polyuvannya de vryatuvav vid kabana miscevogo podatkovogo inspektora Vasilya Chizha Pislya cogo jogo zaprosili do ciyeyi sim yi de vin poznajomivsya zi svoyeyu majbutnoyu druzhinoyu Kseniyeyu Vasilivnoyu Chizh donkoyu inspektora yaka narodilasya kilka tizhniv tomu Voni odruzhatsya bagato piznishe u 1918 pid chas Gromadyanskoyi vijni V 1899 roci zakinchiv akademiyu Genshtabu Persha svitova vijna Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni komandir diviziyi korpusu v 1907 komanduvach vijskami Zahidnogo i Pivdenno Zahidnogo frontu Komanduvach Zaliznoyu diviziyeyu Buv aktivnim uchasnikom zakolotu generala L G Kornilova razom z yakim vtik z Bihovskoyi tyurmi na Don Dobrovolcha armiya Naprikinci 1917 razom z L G Kornilovim i M V Aleksyeyevim stav organizatorom Dobrovolchoyi armiyi yaku ocholiv pislya zagibeli Kornilova 13 4 1918 Vesnoyu 1919 Dobrovolcha armiya pid komanduvannyam Denikina rozpochala nastup z Pivnichnogo Kavkazu i u chervni 1919 zajnyala Donbas i Harkiv Za svidchennyam general majora armiyi generala Denikina A Turkula naselennya Harkova zustrilo Denikina iz zahvatom 1 Na chetvertu dobu pribuv Golovnokomanduvach general Denikin Parad na Mikolayivskij ploshi Velichezni natovpi Vsi pani v bilih suknyah kviti Urochistij moleben Vid mista generalovi Denikinu buli pidneseni ikona i hlib Originalnij tekst ros Na chetvertye sutki pribyl Glavnokomanduyushij general Denikin Parad na Nikolaevskoj ploshadi Gromadnye tolpy Vse damy v belyh platyah cvety Torzhestvennoe molebstvie Ot goroda generalu Denikinu byli podneseny ikona i hleb sol Prazkij istorik ta zhurnalist Vasil Ziglalov zaznachaye sho vsyudi de buv i voyuvav Denikin vin ganebno vtikav 2 Tak vin utik vid kornilovskogo buntu na Don vtik yak diktator zlochinec iz Ukrayini Vtik nareshti j z teritoriyi Krimu na Zahid yak privatna osoba tayemno na odnomu z korabliv Vsyudi de b ne praviv Denikin vin zaprovadzhuvav voyennu diktaturu siyav zhorstokist smert Vin lyuto nenavidiv usi pragnennya narodiv Rosiyi do hocha b shonajmenshogo samoviznachennya chi avtonomiyi i buv prihilnikom diktatorskih metodiv upravlinnya ta imperiyi 2 Naspravdi Denikin ne vtikav vid kornilovskogo buntu Vin nadislav telegramu Kerenskomu pro povnu pidtrimku dij Kornilova 3 i cherez kilka dniv buv zaareshtovanij komisarom Pivdenno Zahidnogo frontu Jordanskim za nakazom Timchasovogo uryadu za uchast u kornilovskomu vistupi ta posadzhenij do Berdichivskoyi v yaznici a potim perevedenij do Bihovskoyi v yaznici de vin zustrivsya z uv yaznenim Kornilovim Kornilov ta Denikin a takozh kilka inshih generaliv za vkazivkoyu generala Duhonina buli zvilneni vzhe pislya zhovtnevogo perevorotu ta likvidaciyi Timchasovogo uryadu Na Don general Denikin razom z Kornilovim vtikav vid bilshovickogo peresliduvannya dlya pochatku organizaciyi na Donu Dobrovolchoyi armiyi Ukrayinske pitannya Na teritoriyah sho znahodilisya pid kontrolem Dobrovolchoyi armiyi bulo vidnovleno diyu dorevolyucijnih zakoniv ta progoloshuvalas ideya edinoj i nedelimoj Rossii 4 V Ukrayini Denikin provodiv velikoderzhavnu politiku 4 u derzhavnih shkolah bulo vidnovleno vikladannya rosijskoyu movoyu v privatnih shkolah dopuskalosya vikladannya ukrayinskoyu movoyu Oficijna poziciya A Denikina z movnogo pitannya v Ukrayini bula vislovlena u Zvernenni golovnokomanduvacha zbrojnimi silami Pivdnya Rosiyi generala A Denikina do naselennya Malorosiyi yake bulo opublikuvalo u Kievlyanine 1919 Do starodavnogo Kiyeva materi mist ruskih nablizhayutsya polki v nestrimnomu pragnenni povernuti rosijskomu narodu vtrachenu nim yednist tu yednist bez yakoyi velikij rosijskij narod znesilenij i rozdroblenij vtrachayuchi molodi pokolinnya v bratovbivchih mizhusobicyah ne v silah buv bi vidstoyati svoyu nezalezhnist tu yednist bez yakoyi ne nalagoditsya povne i pravilne gospodarske zhittya koli Pivnich i Pivden Shid i Zahid velikoyi derzhavi u vilnomu obmini nesut odin odnomu vse chim bagatij kozhen kraj kozhna oblast bez yakogo ne utvorilasya b mogutnya rosijska mova v rivnij chastci zitkana zusillyami Kiyeva Moskvi i Petrograda Bazhayuchi znesiliti rosijsku derzhavu persh nizh ogolositi jomu vijnu nimci zadovgo do 1914 roku pragnuli zrujnuvati vikuvanu u vazhkij borotbi yednist rosijskogo plemeni Z ciyeyu metoyu nimi pidtrimuvavsya i rozduvavsya na pivdni Rosiyi ruh yakij postaviv sobi za metu viddilennya vid Rosiyi yiyi dev yati pivdennih gubernij pid im yam Ukrayinskoyi Derzhavi Pragnennya vidtorgnuti vid Rosiyi Malorosijsku gilku rosijskogo narodu ne zupinene i ponini Kolishni stavleniki nimciv Petlyura i jogo soratniki yaki poklali pochatok rozchlenuvannya Rosiyi prodovzhuyut i teper zdijsnyuvati svoyu zlu spravu stvorennya samostijnoyi Ukrayinskoyi Derzhavi i borotbu proti vidrodzhennya Yedinoyi Rosiyi Prote vid zradnickogo ruhu spryamovanogo na podil Rosiyi neobhidno absolyutno vidkidati diyalnist naviyuvannyu lyubov yu do ridnogo krayu do jogo osoblivostej miscevoyi starovini i miscevoyi narodnoyi movi Zvazhayuchi na ce v osnovu ulashtuvannya oblastej Pivdnya Rosiyi i bude pokladeno pochatok samovryaduvannya ta decentralizaciyi pri neodminnij povazi do zhittyevih osoblivostej miscevogo pobutu Ogoloshuyu derzhavnoyu movoyu na vsomu prostori Rosiyi rosijsku movu ale vvazhayu absolyutno nedopustimim i zaboronyayu peresliduvannya malorosijskoyi movi Kozhen mozhe govoriti v miscevih ustanovah zemstvah suspilnih miscyah i v sudi malorosijskoyu Miscevi shkoli sho utrimuyutsya na privatni koshti mozhut vesti vikladannya na bud yakij movi U derzhavnih shkolah mozhut buti vprovadzheni uroki malorosijskoyi narodnoyi movi Rivnim chinom ne bude zhodnih obmezhen vidnosno malorosijskoyi movi u presi Originalnij tekst ros K drevnemu Kievu materi gorodov russkih priblizhayutsya polki v neuderzhimom stremlenii vernut russkomu narodu utrachennoe im edinstvo to edinstvo bez kotorogo velikij russkij narod obessilennyj i razdroblennyj teryaya molodye pokoleniya v bratoubijstvennyh mezhdousobiyah ne v silah byl by otstoyat svoyu nezavisimost to edinstvo bez kotorogo neutolima polnaya i pravilnaya hozyajstvennaya zhizn kogda Sever i Yug Vostok i Zapad obshirnoj derzhavy v svobodnom obmene nesut drug drugu vse chem bogat kazhdyj kraj kazhdaya oblast bez kotorogo ne sozdalas by moguchaya russkaya rech v ravnoj dole sotkannaya usiliyami Kieva Moskvy i Petrograda Zhelaya obessilit russkoe gosudarstvo prezhde chem obyavit emu vojnu nemcy zadolgo do 1914 goda stremilis razrushat vykovannoe v tyazheloj borbe edinstvo russkogo plemeni S etoj celyu imi podderzhivalos i razduvalos na yuge Rossii dvizhenie postavivshee sebe cel otdelenie ot Rossii ee devyati yuzhnyh gubernij pod imenem Ukrainskoj Derzhavy Stremlenie ottorgnut ot Rossii Malorusskuyu vetv russkogo naroda ne ostanovleno i ponyne Bylye stavlenniki nemcev Petlyura i ego soratniki polozhivshie nachalo raschleneniyu Rossii prodolzhayut i teper sovershat svoe zloe delo sozdanie samostoyatelnoj Ukrainskoj Derzhavy i borba protiv vozrozhdeniya Edinoj Rossii Odnako zhe ot izmencheskogo dvizheniya napravlennogo k razdelu Rossii neobhodimo sovershenno otmetat deyatelnost vnushennuyu lyubovyu k rodnomu krayu k ego osobennostyam mestnoj starine i mestnomu narodnomu yazyku Vvidu sego v osnovu ustroeniya oblastej Yuga Rossii i budet polozheno nachalo samoupravleniya i decentralizacii pri nepremennom uvazhenii k zhiznennym osobennostyam mestnogo byta Obyavlyayu gosudarstvennym yazykom na vsem prostranstve Rossii yazyk russkij no schitayu sovershenno nedopustimym i zapreshayu presledovaniya malorusskogo yazyka Kazhdyj mozhet govorit v mestnyh uchrezhdeniyah zemstvah prisutstvennyh mestah i v sude po malorusski Mestnye shkoly soderzhimye na chastnye sredstva mogut vesti prepodavanie na kakom ugodno yazyke V kazennyh shkolah mogut byt uchrezhdaemy uroki malorusskogo narodnogo yazyka Ravnym obrazom ne budet nikakih ogranichenij v otnoshenii malorusskogo yazyka v pechati Denikin pryamo zayavlyav sho niyakoyi Ukrayini znati ne hoche 2 general likvidovuvav vse sho nagaduvalo ukrayinsku derzhavu Buv zaboronenij galickij yazik 5 Knigi j gazeti ukrayinskoyu movoyu ne lishe ne vidavalisya ale j viluchalisya vsyudi i znishuvalisya spalyuvalisya chasto razom iz primishennyami j lyudmi de ci knigi j chasopisi buli viyavleni Usi viviski ukrayinskoyu movoyu buli znisheni Shkoli ukrayinskoyu movoyu vikladannya likvidovani naukovi zakladi Akademiya nauk zakriti Vsyudi buli znyati i znisheni portreti Tarasa Shevchenka jogo byust u Kiyevi denikinci skinuli 2 4 7 lipnya 1919 v Katerinoslavi u Anglijskomu klubi Denikin vidpovidayuchi na privitannya zvernuvsya do ukrayinciv zi slovami Vasha stavka na samostijnu Ukrayinu bita Teper zalishayetsya yedina stavka velika nedilima Rosiya 1 Arhivovano 29 chervnya 2016 u Wayback Machine General buv kategorichnim protivnikom bud yakoyi nezalezhnosti Polshi Ukrayini j inshih nacionalnih regioniv Rosijskoyi imperiyi Naukovci zaznachayut sho diyi armiyi Denikina u 1919 1920 rokah v Ukrayini faktichno buli ne prosto voyennimi diyami chasiv gromadyanskoyi vijni a bagato u chomu nagaduvali genocid 2 Na dumku istorikiv Denikin buv ne lishe diktatorom ale j odnim iz rosijskih fashistiv 2 Antona Denikina vvazhayut zaruchnikom ukrayinofobskih zaboboniv 6 a jogo patologichnu ukrayinofobiyu poyasnyuyut dominuyuchim v seredovishi rosijskih monarhistiv rozuminnyam ukrayinskoyi problemi yak antiimperskoyi separatistskoyi intrigi idejnim vplivom monarhista Vasilya Shulgina a takozh polskim etnichnim pohodzhennyam i znevazhlivim stavlennyam do ukrayinciv 6 Navit yadro Dobrovolchoyi armiyi sho skladalosya z donskih terskih i kubanskih kozakiv Denikin postijno pidozryuvav v ukrayinskih simpatiyah Represiyi proti mirnogo naselennya nbsp Vishi chini ZSPR v tomu chisli generali Denikin ta Romanovskij na tli budivli prisutstvenih misc pid chas paradu 5 lipnya 22 chervnya st st 1919 roku v HarkoviZgidno z dovidnikom z istoriyi Ukrayini 7 ta Enciklopediyi ukrayinoznavstva zdijsnyuvalis pogromi ukrayinskih kulturnih ustanov i shkil provodilis masovi represiyi miscevoyi inteligenciyi Z inshogo boku spogadi denikinskogo komendanta Harkova 8 polkovnika Turkula ne mistyat zhodnih zgadok pro represiyi proti mirnogo naselennya za vinyatkom kolishnih spivrobitnikiv ChK 1 Vistupayuchi pid praporom yedinoj i nyedyelimoj Rosiyi Denikin kategorichno ne viznavav ukrayinskoyi naciyi 2 4 Likviduyuchi vse sho nagaduvalo ukrayinsku derzhavu general podiliv teritoriyu Ukrayini na tri okremi oblasti Harkivsku Kiyivsku i Novorosijsku z centrom v Odesi Upravlinnya cimi oblastyami Denikin doruchiv tak zvanim golovnonachalstvuyuchim generalam iz neobmezhenimi diktatorskimi povnovazhennyami Harkivskoyu Maj Mayevskomu Kiyivskoyu Dragomirovu Novorosijskoyu Shillingu 2 4 Na choli gubernij stoyali gubernatori na choli povitiv povitovi nachalniki na selah ponovlyuvalasya volosna j silska administraciya carskih chasiv Dlya pridushennya oporu robitnikiv i selyan stvoryuvalasya derzhavna strazha svoyeridna zhandarmeriya i kontrrozvidka 4 Na teritoriyah sho znahodilisya pid kontrolem Dobrovolchoyi armiyi bulo vidnovleno diyu dorevolyucijnih zakoniv ta progoloshuvalas ideya edinoj i nedelimoj Rossii 4 Diyi armiyi Denikina u 1919 1920 rokah v Ukrayini faktichno buli ne prosto voyennimi diyami chasiv gromadyanskoyi vijni a bagato u chomu nagaduvali genocid 2 Denikinci zapochatkuvali na okupovanih teritoriyah vklyuchno z Ukrayinoyu ne lishe zachistki znishennya vsih neugodnih ale j stvorennya taboriv smerti zhorstokih denikinskih zastinkiv de katuvali do smerti i komunistiv i yevreyiv i malorosiv i vsih neugodnih strashnomu denikinskomu rezhimovi 2 Denikinshina dovela Ukrayinu do povnoyi rozruhi U mistah vidbuvalisya totalni pogromi Na selah lyutuvali zagoni denikinciv yaki katuvali vbivali vishali zabirali hlib konej furazh ta in 4 Dlya vedennya propagandi j agitaciyi totalnogo shpiguvannya i viyavlennya ta znishennya vsih neugodnih Denikin stvoriv svoyeridnij proobraz nacistskogo gestapo v Ukrayini Osvidomche agentstvo OSVAG i osvidomcho agitacijni punkti na miscyah 2 4 Proti zhorstokostej i bezchinstv armiyi Denikina v Ukrayini zmusheni buli ob yednatisya absolyutno protilezhni i neprimirenni sili Direktoriya polska armiya Pilsudskogo bilshoviki Ukrayinska galicka armiya sili Mahna 2 Vidnosini z UNR 31 serpnya 1919 denikinski vijska uvijshli u Kiyiv yakij buv zajnyatij chastinami Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki i Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi Boyi mizh ukrayinskimi vijskami i chastinami Dobrovolchoyi armiyi trivali protyagom veresnya zhovtnya 1919 Potrapivshi v hodi boyiv u nadzvichajno skladni umovi epidemiya tifu brak naboyiv Nachalna Komanda UGA bula vimushena 6 11 1919 oficijno 17 11 1919 pidpisati dogovir pro vhodzhennya UGA do skladu Zbrojnih sil Pivdnya Rosiyi oficijna nazva armiyi Denikina Diktator ZOUNR ZUNR Ye Petrushevich vistupiv proti rishennya komanduvannya UGA Zreshtoyu cej dogovir tak i ne nabuv chinnosti cherez shvidkij vidstup vijsk Denikina pid udarami bilshovickoyi armiyi Reshtki denikinskih chastin vidstupili u Krim i v berezni kvitni 1920 uvijshli do skladu armiyi generala Petra Vrangelya Vidnosini iz Galickoyu armiyeyu Denikin ne vvazhav predstavnikiv Galickoyi armiyi na vidminu vid UNR zradnikami Yedinoyi ta nepodilnoyi Rosiyi yak predstavnikiv teritorij sho ne vhodili do skladu Rosijskoyi imperiyi v dovoyenni do 1914 roku chasi ta nadav instrukciyi komanduvannyu Novorosijskoyi oblasti u drugij polovini 1919 roku uniknuti bojovih dij Dobrovolchoyi armiyi z Galickoyu armiyeyu V listopadi 1919 roku mizh komanduvannyam dvoh armij bulo ukladeno Zyatkivskij ta Odeskij dogovori za yakimi Galicka armiya perehodila u pidporyadkuvannya Golovnokomanduvacha Zbrojnih sil Pivdnya Rosiyi generala Denikina z pidporyadkuvannyam golovnokeruyuchomu Novorosijskoyi oblasti general lejtenantu Shillingu V emigraciyi 31 bereznya 1920 roku do stavki Denikina v Krimu priyihav general O Kutepov yakij zayaviv sho pislya nevdach kotri stalisya v Novorosijsku ta do nogo dobrovolchij korpus uzhe bilsh ne doviryaye generalu Denikinu tak yak viriv do togo chasu Cya zvistka viklikala zayavu Denikina sho vin skladaye z sebe povnovazhennya komanduyuchogo Dobrovolchoyu armiyeyu 3 kvitnya v Sevastopoli vidbulosya zasidannya vijskovoyi radi na yakomu virishuvalosya pitannya pro priznachennya novogo kerivnika Rada odnogolosno vislovilasya za general lejtenanta P Vrangelya yak spadkoyemcya golovnokomanduvacha 4 kvitnya Denikin pidpisav nakaz pro znyattya z sebe povnovazhen ta priznachennya generala Vrangelya Verhovnim pravitelem ta Golovnokomanduvachem Zbrojnimi silami Pivdnya Rosiyi Nastupnogo dnya A Denikin na bortu anglijskogo minonoscya emigruvav do Yevropi Do kincya Drugoyi svitovoyi vijni prozhivav u Yevropi pislya vijni pereyihav do SShA Pomer u misti Enn Arbori SShA 8 serpnya 1947 roku 3 zhovtnya 2005 roku na cvintari Donskogo monastirya v Moskvi vidbulosya perepohovannya generala Antona Denikina z druzhinoyu Kseniyeyu Avtor memuariv Ocherki russkoj smuty t 1 2 1920 1922 t 3 4 1924 1925 Oficery 1928 Staraya Armiya 1929 1931 Put russkogo oficera ne zaversheni vpershe vidano u 1953 roci ta in U politichnu movu uvijshli slova Denikina pro yedinu ta nepodilnu Rosiyu zokrema Stalin u dopovidi na XII z yizdi VKP b skazav Brodyat bazhannya vlashtuvati v mirnomu poryadku te chogo ne vdalosya vlashtuvati Denikinu tobto stvoriti tak zvanu yedinu i nepodilnu 9 NagorodiZnak 1 go Kubanskogo Lodovogo pohodu 3 1918 Georgiyivska zbroya ozdoblena diamantami z nadpisom Za dvokratne vizvolennya Lucka 22 09 1916 Georgiyivska zbroya 10 11 1915 Orden Svyatogo Georgiya 3 go stupenya 3 11 1915 Orden Svyatogo Georgiya 4 go stupenya 24 04 1915 Orden Svyatogo Volodimira 3 go stupenya 18 04 1914 Orden Svyatogo Volodimira 4 go stupenya 6 12 1909 Orden Svyatoyi Anni 2 go stupenya z mechami 1905 Orden Svyatogo Stanislava 2 go stupenya z mechami 1904 Orden Svyatoyi Anni 3 go stupenya z mechami i bantami 1904 Orden Svyatogo Stanislava 3 go stupenya 1902 Zarubizhni Pochesnij licar komandor Ordena Lazni Velika Britaniya 1919 Orden Mihaya Horobrogo 3 go stupenya Rumuniya 1917 Vijskovij Hrest 1914 1918 Franciya 1917 Primitki a b General major A V Turkul Drozdovcy v ogne Kartiny grazhdanskoj vojny 1918 1920 gg Arhiv originalu za 4 lipnya 2013 Procitovano 8 listopada 2009 a b v g d e zh i k l m n Zilgalov Vasil Oleksijovich Vasil Zilgalov Putin i Denikin odna doroga z Ukrayini Radio Svoboda 25 05 2009 Arhiv originalu za 20 veresnya 2011 Procitovano 8 travnya 2011 Denikin A I Ocherki russkoj smuty Tom 1 Krushenie vlasti i armii Fevral sentyabr 1917 Glava 36 Kornilovskoe vystuplenie i otzvuki ego na Yugo zapadnom fronte Arhivovano 5 sichnya 2012 u Wayback Machine Tekst telegrami buv takim ros Ya soldat i ne privyk igrat v pryatki 16 go iyunya na soveshanii s chlenami Vremennogo pravitelstva ya zayavil chto celym ryadom voennyh meropriyatij ono razrushilo rastlilo armiyu i vtoptalo v gryaz nashi boevye znamyona Ostavlenie svoe na postu glavnokomanduyushego ya ponyal togda kak soznanie Vremennym pravitelstvom svoego tyazhkogo greha pered Rodinoj i zhelanie ispravit sodeyannoe zlo Segodnya poluchiv izvestie chto general Kornilov predyavivshij izvestnye trebovaniya mogushie eshyo spasti stranu i armiyu smeshaetsya s posta Verhovnogo glavnokomanduyushego vidya v etom vozvrashenie vlasti na put planomernogo razrusheniya armii i sledovatelno gibeli strany schitayu dolgom dovesti do svedeniya Vremennogo pravitelstva chto po etomu puti ya s nim ne pojdu Denikin a b v g d e zh i k KALINIChENKO V V RIBALKA I K ISTORIYa UKRAYiNI ChASTINA III 1917 2003 rr Pidruchnik dlya istorichnih fakultetiv vishih navchalnih zakladiv Harkiv HNU im V N Karazina 2004 628 s Arhiv originalu za 18 sichnya 2009 Procitovano 8 travnya 2011 Ivan Dzyuba Prokisli Shi vid Tabachnika Galichanofobiya otrujne vistrya ukrayinofobiyi Drogobich Kolo 2010 111 s a b Andrej N OKARA Intelligenciya v poiskah Strany Strana v poiskah Intelligencii Gazeta Den 56 chetver 27 bereznya 2008 Arhiv originalu za 11 chervnya 2008 Procitovano 8 travnya 2011 Pidkova Shust Dovidnik z istoriyi Ukrayini Arhiv originalu za 30 chervnya 2008 Procitovano 29 grudnya 2008 Buv komendantom mista za nakazom Yu Gravickogo kilka dniv pislya vzyattya mista vijskami Dobrovolchoyi armiyi 12 25 chervnya 1919 roku do priznachennya na cyu posadu polkovnika Shevchenka XII sezd RKP b s 441 Dzherela ta literaturaA O Buravchenkov Denikin Anton Ivanovich Arhivovano 9 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 335 518 s il ISBN 966 00 0405 2 A O Buravchenkov Denikina rezhim v Ukrayini 1919 1920 Arhivovano 9 chervnya 2016 u Wayback Machine tam samo P P Gaj Nizhnik Denikin Anton Ivanovich Arhivovano 10 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X General A I Denikin Ocherki russkoj smuty Tom pervyj Vypusk vtoroj Krushenie vlasti i armii Fevral sentyabr 1917 Tom tretij Beloe dvizhenie i borba dobrovolcheskoj armii Maj oktyabr 1918 goda urivki v chastini sho stosuyetsya Ukrayini PosilannyaDenikin Anton Ivanovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Denikin Anton Ivanovich amp oldid 40150336