Дегенеративне мистецтво (нім. Entartete Kunst) — термін нацистської пропаганди для позначення мистецького нонконформізму та авангардних напрямів мистецтва, які розцінювалися як мистецтво, що вироджується (нім. Verfallskunst) та видавалося владою не лише модерністським, антикласичним, але й жидобільшовицьким, антинімецьким — а тому небезпечним для нації і для всієї арійської раси.
Походження терміна Редагувати
Уперше термін «дегенеративне мистецтво» в 1892 р. застосував Макс Нордау в своєму бестселері «Дегенерація», в якому він намагався дати біологічні пояснення сучасному мистецтву, музиці та літературі, указуючи на дегенеративні характеристики митців, які його створюють. У своїй книзі автор різко критикував авангардне мистецтво (англ. degenerate art), а також представив власне бачення окремих соціальних проблем Європи XIX ст. крізь призму концепції дегенерації. Ідеї, висловлені М. Нордау, набули поширення, а поняття дегенеративного мистецтва згодом підхопили націонал-соціалісти.
Заборона мистецького авангарду Редагувати
Ідеологічна дискредитація, заборона і знищення зразків авангардного мистецтва, прямі репресії проти його творців становили значну частину більш широкої культурної політики гітлерівського режиму. У цілому за неї відповідав міністр народної освіти та пропаганди Йозеф Геббельс, а за даний конкретний напрямок — президент Державної палати образотворчих мистецтв Адольф Циглер.
До дегенеративного мистецтва зараховувалися цілі художні спільноти і напрями: імпресіонізм, дадаїзм, кубізм, фовізм, сюрреалізм, експресіонізм, Баухаус.
Крім живописців, до дегенеративних митців відносили композиторів Арнольда Шенберга, Пауля Хіндеміта, Бартока, Ернста Кшенека, Віктора Ульманна, Ервіна Шульхофа, Павла Хааса, Ганса Краса, кінорежисерів Фріца Ланга, Макса Офюльса, письменників Курта Хіллера, Георга Гейм, Ульріха Бехера, скульпторів Рудольфа Беллінген, Бернгарда Хетгер та ін..
Виставка зразків Редагувати
В 1936 році Адольф Гітлер доручив президентові Імперської палати образотворчих мистецтв професорові Адольфу Циглеру очолити спеціальну комісію, що повинна була провести чищення більш ніж 100 музеїв Німеччини з метою реквізувати всі зразки «дегенеративного мистецтва». Комісія зібрала 12890 творів образотворчого мистецтва, з яких 700 було продано в Люцерні, що принесло солідні валютні дивіденди для Німеччини, яка почала військове переозброєння. Експропріювали полотна 112 художників, зокрема роботи Еміля Нольде, Макса Бекмана, Оскара Кокошки, Георга Гросса. Сюди ж потрапили полотна найбільших європейських майстрів — Пікассо, Гогена, Матісса, Сезанна, Жеріко, Ван Гога й ін. Виставка під назвою «Дегенеративне мистецтво», яка представляла близько 650 творів, конфіскованих в 32 музеях Німеччини, була відкрита 19 липня 1937 в мюнхенському «Будинку мистецтва». Картини, які часто висіли без рам, супроводжували написи, запропоновані нацистськими мистецтвознавцями: «Так хворий розум бачить природу» або «Німецькі селяни в єврейському стилі» та ін. До квітня 1941 р. вона об'їхала ще 12 міст, її відвідали 3 мільйони глядачів. Пізніше, у березні 1939, близько 5 тис. із числа виставлених робіт згоріло під час пожежі в Центральному міністерстві в Берліні. Серед художників, чиї твори фігурували в експозиції, були, поряд з іншими:
Позиція Адольфа Гітлера Редагувати
Вважають, що ставлення до різних видів сучасного образотворчого мистецтва як до «дегенеративного» в той час відбивало особисту точку зору фюрера. Будучи художником, що не відбувся, Гітлер, який мав симпатії до реалістичних напрямів мистецтва, повністю відкидав будь-які сучасні форми й напрямки від експресіонізму до кубізму, розцінюючи їх як Vertallskunst — «мистецтво, що вироджується».
У своїй книзі «Майн Кампф» (нім. Mein Kampf, укр. Моя боротьба), Адольф Гітлер писав:
База даних Вільного університету Берліна Редагувати
У 2010 році Вільний університет Берліна відкрив в інтернеті базу даних, присвячену долі понад 20 тисяч творів мистецтва, які було оголошено нацистами «дегенеративними» і вилучено з музеїв у 1937 році. Сайт став результатом восьмирічної роботи університетських істориків мистецтва. На ньому, зокрема, представлені роботи Франца Марка, Еміля Нольде, Отто Дікса, Марка Шагала, Макса Бекманна, Василя Кандінського і Ернста Людвіга Кірхнера. Про кожну з картин розповідається, з якого музею вона була вилучена. У випадку якщо твір не було знищено, називається його нинішнє місцезнаходження. Майке Хоффманн (Meike Hoffmann), один з учених, що працювали над сайтом, розповів Bloomberg, що мета була не тільки каталогізувати «дегенеративне мистецтво», але й показати, якою багатою колекцією авангарду володіли німецькі музеї у 1930-х.
Галерея зразків «дегенеративного мистецтва» Редагувати
Література Редагувати
- Roh F. Entartete Kunst. Kunstbarbarei im Dritten Reich. Hannover: Fackelträger-Verlag, 1962.
- Brenner H. Die Kunstpolitik des Nationalsozialismus. Reinbek: Rowohlt, 1963
- Kaiser F., Bunce W.C. Degenerate art: guide through the exhibition Degenerate art. Redding: Silver Fox Press, 1972
- Richard L. Le nazisme et la culture. Paris: Editions Complexe, 1988
- «Degenerate Art»: The Fate of the Avant-Garde in Nazi Germany/ Stephanie Barron, ed. New York: Harry N. Abrams, Inc., 1991
- Zuschlag C. Entartete Kunst. Ausstellungsstrategien im Nazi-Deutschland. Worms: Werner Verlag, 1995
- Davidson M.G. Kunst in Deutschland 1933–1945: eine wissenschaftliche Enzyklopädie der Kunst im Dritten Reich. Tübingen: Grabert, 1995
- Petropoulos J. Art as Politics in the Third Reich. Chapel Hill; London: University of North Carolina Press, 1996
- Childs E.C. Suspended license: censorship and the visual arts. Seattle: University of Washington Press, 1997
- Lühr H.-P. Die Ausstellung «Entartete Kunst» und der Beginn der NS-Barbarei in Dresden. Dresden: Geschichtsverein, 2004
- Kashapova D. Kunst, Diskurs und Nationalsozialismus. Semantische und pragmatische Studien. Tübingen: Niemeyer, 2006
- Angriff auf die Avantgarde. Kunst und Kunstpolitik im Nationalsozialismus/ Uwe Fleckner (Hrsg.). Berlin: Akademie-Verlag, 2006
- Norbert Berghof (Red.): Kunst in der Verfolgung: Entartete Kunst (Ausstellung) 1937 in München. 18 Beispiele. Neckar, Villingen 1998.
- Begleitheft: Lebensdaten und Selbstzeugnisse (der Künstler). ebd. 1998, ohne ISBN
- Sabine Brantl: Haus der Kunst München. Ein Ort und seine Geschichte im Nationalsozialismus. Allitera, München 2007, ISBN 3-86520-242-X
- Hildegard Brenner: Die Kunstpolitik des Nationalsozialismus. Rowohlts deutsche Enzyklopädie 167/168. Rowohlt, Reinbek 1963
- Uwe Fleckner (Hrsg.): Angriff auf die Avantgarde. Kunst und Kunstpolitik im Nationalsozialismus. Akademie, Berlin 2007, ISBN 3-05-004062-9
- Boris T. Grell: «Entartete Kunst». Rechtsprobleme der Erfassung und des späteren Schicksals der sogenannten entarteten Kunst. Dissertation, Universität Zürich 1999
- Berthold Hinz: Die Malerei im deutschen Faschismus. Kunst und Konterrevolution. Heyne, München 1984, ISBN 3-453-01906-7
- Dina Kashapova: Kunst, Diskurs und Nationalsozialismus. Semantische und pragmatische Studien. Reihe Germanistische Linguistik, 266. Niemeyer, Tübingen 2006, ISBN 3-484-31266-1.
- Hans-Peter Lühr: Die Ausstellung «Entartete Kunst» und der Beginn der NS-Barbarei in Dresden. Geschichtsverein, Dresden 2004, ISBN 3-910055-70-2
- Beate Marks-Hanssen: Innere Emigration?: Verfemte Künstlerinnen und Künstler in der Zeit des Nationalsozialismus. dissertation.de, 2006, ISBN 3-86624-169-0
- Franz Roh: Entartete Kunst. Kunstbarbarei im Dritten Reich. Fackelträger, Hannover 1962
- Christian Saehrendt: Die Kunst der «Brücke» zwischen Staatskunst und Verfemung. Expressionistische Kunst als Politikum in der Weimarer Republik, im «Dritten Reich» und im Kalten Krieg. Stuttgart 2005.(Reihe Pallas Athene. Beiträge zur Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte. Hrsg. Rüdiger vom Bruch und Eckart Henning. Band 13.).
- Matthias Wemhoff: Der Berliner Skulpturenfund: «Entartete Kunst» im Bombenschutt, Schnell + Steiner, Regensburg 2010, ISBN 978-3-7954-2463-3.
- Rainer Zimmermann: Expressiver Realismus. Malerei der verschollenen Generation. 2. Auflage. Hirmer, 1994, ISBN 3-7774-6420-1. (Kurzbiographien von etwa 400 Künstlern)
- Christoph Zuschlag: Entartete Kunst. Ausstellungsstrategien im Nazi-Deutschland. Werner, Worms 1995, ISBN 3-88462-096-7
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Degenerate art |
- Ермітаж, Росія [ 23 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- , notes and a supplement to the film]
- ДЕГЕНЕРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО[недоступне посилання з липня 2019]
- Кардинала критикуют за неосторожное словоупотребление [ 26 листопада 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- Архиепископ шокировал Германию
- Дегенеративне мистецтво — заборонити
- Немцам покажут «дегенеративное искусство» [ 17 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Фельдман пропагує дегенеративне мистецтво [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Дегенеративне мистецтво [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Фашизм — двигатель авангарда [ 1 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Sensational Find in a Bombed-Out Cellar [ 31 січня 2011 у Wayback Machine.] — slideshow by Der Spiegel
- На берлинской стройке нашли «дегенеративное искусство» [ 19 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Дегенеративне мистецтво — ліберальна чума
- Entartete Kunst/Дегенеративное искусство в Третьем Рейхе[недоступне посилання з серпня 2019]
- Дегенеративне мистецтво ліберальної республіки [ 17 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- 23 апреля 2010. Дегенеративное искусство в интернете [ 26 квітня 2010 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 6 лютого 2011.
- Entartung, By MAX NOKDAU. Erster Band. Berlin: Duncker. 1892.
- ↑ A. Herman (1997). «The Idea of Decline in Western History». стор. 110–113.
- Гитлер Адольф. Main Kampf , Частина І, Глава Х. — Харьков: Свитовид, 2003. — 704 с. — ISBN 966-7921-35-1 (рос.)
- . Архів оригіналу за 2 липня 2010. Процитовано 6 лютого 2011.
- enthält auch die sonst schwer erhältliche originale NS-Broschüre zur Ausstellung «Entartete Kunst», für München u. a. Orte, genannt «Ausstellungsführer» (Cover) bzw. «Führer durch die Ausstellung» (Titel) als Nachdruck