Вацлав Янович Дворжецький (пол. Wacław-Wiktor Dworzecki; 21 липня (3 серпня) 1910, Київ, Російська імперія — 11 квітня 1993, Нижній Новгород, Росія) — радянський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1991).
| Дворжецький Вацлав Янович | |
|---|---|
| | |
| Вацлав Дворжецький. Фото першої третини ХХст. | |
| Ім'я при народженні | рос. Вацлавъ-Викторъ Дворжецкій |
| Народився | 21 липня (3 серпня) 1910 Київ, Російська імперія |
| Помер | 11 квітня 1993 (82 роки) Нижній Новгород, Росія |
| Поховання | Червоне кладовищеd |
| Національність | поляк |
| Громадянство | Російська імперія СРСР Росія |
| Діяльність | актор театру і кіно |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут (1930) |
| Роки діяльності | 1927—1993 |
| Дружина | Таїсія Рей, Ріва Левіте |
| Діти | Владислав Дворжецький, Дворжецький Євген Вацлавович |
| IMDb | nm0245366 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| | |
| Дворжецький Вацлав Янович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 21 липня (3 серпня) 1910 року в Києві в шляхетській сім'ї.
Навчався у театральній студії при Київському польському драматичному театрі (1927–1929), Київському політехнічному інституті (1928–1930). У 1929 році Дворжецького було заарештовано за активну участь у гуртку «ГОЛ» («группа освобождения личности» — «група звільнення особистості»), з 1929 по 1937 рік перебував у таборах на будівництві залізниці Пінюг — Сиктивкар, Біломорсько-Балтійського каналу, Туломської гідроелектростанції, рудниках острову Вайгач. одночасно працював у табірному театрі «Туломська театральна експедиція» («Туломская театральная экспедиция»). Там відбувся його акторський дебют.
Після звільнення у 1937 році повернувся до Києва, до батьків. Однак не зміг влаштуватися до жодного з київських театрів. Намагався також вступити до театру у м. Біла Церква, однак і туди його не захотіли брати через колишню судимість. Влаштувався на роботу до вагоперевірної майстерні у Баришівці, однак був звільнений за місяць. Після цього переїхав до Харкова, де йому вдалося влаштуватися до робочо-колгоспного театру № 4. Однак за місяць було заарештовано начальника управління культури, за рекомендацією якого Дворжецький отримав місце у театрі. Актор був вимушений переїхати у Підмосков'я, де мешкала його двоюрідна сестра, а пізніше — до Омська, де його було прийнято до Омського театру для дітей і молоді.
Перед Другою світовою війною працював в Омському театрі юного глядача, Таганрозькому драматичному театрі імені А. П. Чехова та Омському обласному драматичному театрі як актор і режисер.
Восени 1941 року Дворжецького було заарештовано вдруге. Перебував у таборі до 1946 року. У 1950-х роках разом із другою дружиною Рівою Левіте переїхав до Саратова, де влаштувалися до Саратовського театру драми ім. І. А. Слонова, пізніше переїхали до Нижньго Новгороду, де Дворжецький став одним з провідних акторів Драматичного театру, у якому служив до кінця життя.
У творчому доробку Вацлава Дворжецького 122 ролі у 111 виставах.
З 1968 року знімався у кіно та на телебаченні, зіграв 92 ролі.
У 1978–1980 роках — актор театру «Современник (театр)», з 1988 року — актор Нижегородського державного академічного театру драми ім. М. Горького.
У справі 1930 року був реабілітований постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 24 липня 1992 року.
Помер 11 квітня 1993 року. Похований у Нижньому Новгороді на Бугровському кладовищі.
Сім'я Редагувати
- Перша дружина — балерина Таїсія Володимирівна Рей.
- Син — Дворжецький Владислав Вацлавович.
- Друга дружина — акторка Ріва Левіте.
- Син — Дворжецький Євген Вацлавович.
- У період другого ув'язнення мав зв'язок із вільнонайманою службовицею концтабору.
- Дочка — Тетяна
Фільмографія Редагувати
- 1968: Щит і меч / Щит и меч — Лансдорф
- 1968: Далеко на заході / Далеко на западе — генерал Віллі фон Юргенс
- 1968: Любов Серафима Фролова / Любовь Серафима Фролова — колгоспник
- 1968: Угрюм-ріка / Угрюм-река — дід Яшка в бараці
- 1971: Кінець Любавіних / Конец Любавиных — Василь Платонович
- 1971: Рудобельська республіка / Рудабельская рэспубліка — Микола Миколайович, керуючий
- 1971: Людина в прохідному дворі / Человек в проходном дворе — Киргемаа, начальник міськвідділу КДБ
- 1972: Моє життя / Моя жизнь — Олексій Полознєв
- 1973: До останньої хвилини / До последней минуты — Горук
- 1973: Відкрита книга / Открытая книга — Заозерський
- 1975: Час-не-чекає / Время-не-ждёт — Чарльз, прислуга Елама
- 1975: Здобудеш у бою / Обретёшь в бою — Межовський
- 1976: Червоне і чорне / Красное и черное — абат Шела
- 1977: Юлія Вревська / Юлия Вревск — міністр
- 1978: Квартет Гварнері / Квартет Гварнери — Буторін
- 1978: Омелян Пугачов / Емельян Пугачёв — Філарет
- 1978: Отець Сергій / Отец Сергий — директор кадетського корпусу
- 1978: Підпільний обком діє / Подпольный обком действует — хоровод
- 1979: Акванавти / Акванавты — професор Кером
- 1979: Цей фантастичний світ (телеспектакль, випуск № 2) — професор Маракот
- 1980: Петровка, 38 / Петровка, 38 — Лев Іванович
- 1980: Тегеран-43 / Тегеран-43 / Téhéran 43 — історик Брунер
- 1980: Крізь терни до зірок / Через тернии к звёздам — Петро Петрович Лебедєв
- 1981: Немухінські музиканти
- 1981: Чорний трикутник / Черный треугольник — митрополит Антоній Храповицький
- 1981: Ярослав Мудрий / Ярослав Мудрый — Іларіон Київський, митрополит
- 1982: 4:0 на користь Тетянки / 4:0 в пользу Танечки — Іван Михайлович, дідусь Тетянки
- 1982: Ви чия, стареча? / Вы чьё, старичьё? — Касьян Нефедович Глушков
- 1982: Десь плаче іволга / Где-то плачет иволга — Орлов, батько Марини
- 1982: Мати Марія / Мать Мария — Ніколаєвський
- 1982: Надія і опора / Надежда и опора — Олександр Миколайович Гардт
- 1983: Ціна повернення / Цена возврата — Костянтин Федорович Богаєвський, художник
- 1984: Приходь вільним / Приходи свободным — Амір-Хаджі
- 1984: ТАРС уповноважений заявити... / ТАСС уполномочен заявить… — Віктор Львович Вінтер, батько Ольги, академік
- 1984: Успіх / Успех — Яків Гаврилович Винокуров, головний режисер обласного театру
- 1985: Іван Бабушкін / Иван Бабушкин — Петро Михайлович, засланець
- 1986: Кармелюк / Кармелюк — Ольшевський, батько
- 1986: Кінець операції «Резидент» / Конец операции «Резидент» — Василь Сергійович Захаров, один з керівників НТС
- 1986: На вістрі меча / На острие меча — вчитель
- 1986: Листи мертвої людини / Письма мертвого человека — Пастор
- 1986: Політ в країну чудовиськ / Полёт в страну чудовищ — вчитель, винахідник
- 1987: Вибір / Выбор — Едуард Аркадійович Щеглов, дядько Марії
- 1987: Забута мелодія для флейти / Забытая мелодия для флейты — батько Філімонова
- 1987: Син / Сын — колекціонер Павло Кондратьєвич
- 1988: Дисидент / Диссидент — батько автора
- 1988: Захисник Сєдов / Защитник Седов — Осмоловський, ув'язнений
- 1988: Будні і свята Серафими Глюкиної / Будни и праздники Серафимы Глюкиной — Юрій Іванович, сусід
- 1989: У місті Сочі темні ночі / В городе Сочи тёмные ночи — Федір Федорович Стрельников
- 1991: Житіє Олександра Невського / Житие Александра Невского — митрополит Кирило
- 1992: Білі одежі / Белые одежды — Натан Михайлович Хейфец
Твори Редагувати
- Дворжецкий В. Я. Пути больших этапов: Записки актёра. — М. : Возвращение, 1994. — 118 с.
- Вацлав Дворжецкий — династия // Сост. — Гройсман Яков, Левите Рива. — М., 1999. — 79 с.
Примітки Редагувати
Посилання Редагувати
- Сизов С. Г. Дело Вацлава Дворжецкого (Омск, 1941—1942 гг.): «тоталитарная жестокость» и «тоталитарный гуманизм» власти // Культура и интеллигенция меняющихся регионов России: ХХ век. Интеллектуальные диалоги XXI век. Россия — Сибирь — Казахстан: Материалы VI Всерос. науч. и науч.-практ. конф. с междунар. участием (Омск, 3−5 октября 2006) / Отв. ред. В. Г. Рыженко. Ч.1. — Омск: Междунар. ин-т стратегич. проектир., 2006. — С. 59–65. [Архівовано з першоджерела 3 травня 2022.]