Група 12 періодичної системи елементів

H		He
Li	Be		B	C	N	O	F	Ne
Na	Mg		Al	Si	P	S	Cl	Ar
K	Ca	Sc	Ti	V	Cr	Mn	Fe	Co	Ni	Cu	Zn	Ga	Ge	As	Se	Br	Kr
Rb	Sr	Y	Zr	Nb	Mo	Tc	Ru	Rh	Pd	Ag	Cd	In	Sn	Sb	Te	I	Xe
Cs	Ba	*	Hf	Ta	W	Re	Os	Ir	Pt	Au	Hg	Tl	Pb	Bi	Po	At	Rn
Fr	Ra	**	Rf	Db	Sg	Bh	Hs	Mt	Ds	Rg	Cn	Uut	Fl	Uup	Uuh	Uus	Uuo
	*	La	Ce	Pr	Nd	Pm	Sm	Eu	Gd	Tb	Dy	Ho	Er	Tm	Yb	Lu
	**	Ac	Th	Pa	U	Np	Pu	Am	Cm	Bk	Cf	Es	Fm	Md	No	Lr

Група 12 періодичної таблиці (Підгрупа цинку)

Підгрупа цинку — хімічні елементи 12-ї групи періодичної таблиці хімічних елементів (за застарілою класифікацією — елементи побічної підгрупи II групи). У групу входять цинк Zn, кадмій Cd і ртуть Hg. На підставі електронної конфігурації атома до цієї ж групи належить і штучно синтезований елемент Коперницій Cn, експерименти з окремими атомами якого почали проводитися зовсім недавно.

Деякі фізичні властивості елементів

	Цинк	Кадмій	Ртуть
Електронна конфігурація	[Ar]3d^104s^2	[Kr]4d^105s^2	[Xe]4f^145d^106s^2
Металевий радіус, пм	134	151	151
Йонний радіус, пм (M ^2 +)	74	95	102
Електронегативність	1,6	1,7	1,9
Температура плавлення, °C	419,5	320,8	-38,9
Температура кипіння, °C	907	765	357

Всі елементи цієї групи є металами. Близькість металевих радіусів кадмію і ртуті обумовлена непрямим впливом лантаноїдного стиснення. Таким чином, тренд у цій групі відрізняється від тренда у групі 2 (лужноземельні метали), у якій металевий радіус плавно збільшується від верхньої до нижньої частини групи. Всі три метали мають порівняно низькі температури плавлення і кипіння, що говорить про те, що металевий зв'язок відносно слабкий, з відносно невеликим перекриттям між валентною зоною і зоною провідності . Таким чином, цинк близький до границі між металами і Металоїдами, яка зазвичай поміщається між галієм і германієм, хоча галій є у напівпровідниках, таких як арсенід галію.

Цинк є найбільш електропозитивним елементом у групі, отже, він є хорошим відновником. Окислювально-відновний статус групи дорівнює +2, причому йони мають досить стабільну d¹⁰ електронну конфігурацію, із заповненими підрівнями. Однак, ртуть легко переходить до стану +1. Зазвичай, як, наприклад, у йонах Hg₂²⁺, два йона ртуті (I) з'єднуються у вигляді метал-метал і утворюють діамагнітик. Кадмій може також формувати зв'язки, такі як [Cd₂Cl₆]^4 — , у яких окислювально-відновний статус металу дорівнює +1. Так само як і для ртуті, у результаті формується зв'язок метал-метал у вигляді діамагнітного з'єднання, у якому немає непарних електронів, що робить з'єднання сильно хімічно активним. Цинк (I) відомий тільки у вигляді газу, у таких сполуках як витягнуті у лінію Zn₂Cl₂, аналогічні каломелі.

Всі три йона металів утворюють тетраедричні молекулярні форми, такі як MCl₄^2 —. Коли двовалентні іони цих елементів формують тетраедричних координатний комплекс, він підпорядковується правилу октету. Цинк і кадмій можуть також формувати октаедричні комплекси, такі як йони [M(H₂O)₆]²⁺, які присутні у водних розчинах солей цих металів. Ковалентний характер досягається за рахунок використання 4d або 5d-орбіталей відповідно, формуючи sp³d² гібридні орбіталі. Ртуть, однак, рідко перевищує координаційне число чотири. Коли це відбувається, повинні бути залучені 5f-орбіталі. Відомі також координаційні числа 2, 3, 5, 7 і 8.

Елементи групи цинку зазвичай, вважаються d-блок елементами, але не перехідними металами, у яких s-оболонка заповнена. Деякі автори класифікують ці елементи як основні елементи групи, оскільки валентні електрони у них розташовані на ns²-орбіталях. Так, цинк має багато схожих характеристик із сусіднім перехідним металом — міддю. Наприклад, комплекси цинку заслужили включення до ряду Ірвінга-Вільямса, оскільки цинк утворює багато комплексні сполуки з такою ж стехіометрією, як і комплекси міді (II), хоча і з меншою константою стійкості. Дуже мало подібності між кадмієм і сріблом, оскільки з'єднання срібла (II) є рідкісними, а ті, що існують, є дуже сильними окислювачами. Аналогічним чином, окислювально-відновний статус для золота дорівнює +3, що виключає схожість між хімією ртуті і золота, хоча є подібність між ртуттю (I) і золотом (I), таке як формування лінійних ціанистих комплексів [M(CN)₂] ^—.

Примітки

1. Таблиця Менделєєва [ 17 травня 2008 у Wayback Machine.] на сайті ІЮПАК
2. Гринвуд, Норман Н.; Эрншоу, А. (1997), химии элементов (2-е изд.) М.: Butterworth-Heinemann, ISBN 0-08-037941-9(англ.)
3. Cotton, F.Albert Wilkinson, Sir Geoffrey Murillo Advanced inorganic chemistry. (6th ed.), New York: Wiley-Interscience, ISBN 0-471-19957-5(англ.)
4. Housecroft, C. E. Sharpe, A. G. (2008). Inorganic Chemistry (3rd ed.). Prentice Hall. ISBN 978-0-13-175553-6(англ.)
5. Міжнародний хімічний союз визнав 112-й хімічний елемент [ 6 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
6. ichler, R; Aksenov, NV; Belozerov, AV; Bozhikov, GA; Chepigin, VI; Dmitriev, SN; Dressler, R ; Gäggeler, HW et al. (2007). «Chemical Characterization of Element 112». Nature 447 (7140):72-75 (англ.)

Література

• Ахметов Н. С. Загальна та неорганічна хімія. — М. : Вища школа, 2001. — ISBN 5-06-003363-5.
• Лідин Р. А.. Довідник із загальної та неорганічної хімії. — М. : колоси, 2008. — ISBN 978-5-9532-0465-1.
• Некрасов Б. В. Основи загальної хімії. — М. : Лань, 2004. — ISBN 5-8114-0501-4.
• Спіцин В. І., Мартиненко Л. І. Неорганічна хімія. — М. : МДУ, 1991, 1994.
• Турова Н. Я. Неорганічна хімія в таблицях. Навчальний посібник. — М. : ЧеРо, 2002. — ISBN 5-88711-168-2.
• Greenwood, Norman N.; Earnshaw, Alan. (1997), Chemistry of the Elements (2nd ed.), Oxford:Butterworth-Heinemann, ISBN 0-08-037941-9
• F. Albert Cotton, Carlos A. Murillo, and Manfred Bochmann, (1999), Advanced inorganic chemistry. (6th ed.), New York:Wiley-Interscience, ISBN 0-471-19957-5
• Housecroft, C. E. Sharpe, A. G. (2008). Inorganic Chemistry (3rd ed.). Prentice Hall, ISBN 978-0-13-175553-6