| Яків Карлович Грот | |
|---|---|
| | |
| Народився | 15 (27) грудня 1812 Петербург, Російська імперія |
| Помер | 24 травня (5 червня) 1893 (80 років) Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Новодівочий цвинтар |
| Країна | Росія |
| Діяльність | мовознавець |
| Alma mater | Імператорський Царськосільський ліцей |
| Галузь | мовознавство |
| Заклад | Гельсингфорський університет |
| Науковий ступінь | професор |
| Членство | Російська академія наук Петербурзька академія наук Імператорське російське археологічне товариствоd Сербське вчене товариствоd Сербська академія наук і мистецтв |
| Батько | Q110064680? |
| У шлюбі з | Q110075988? |
| Діти | Грот Костянтин Якович Грот Микола Якович |
| Нагороди | |
| віце-президент Російської Імператорської академії наук | |
Грот Яків Карлович у Вікісховищі |
Я́ків Ка́рлович Грот (*15 (27) грудня 1812, Петербург — † 24 травня (5 червня) 1893) — російський філолог. З 1840 професор Гельсингфорського університету, з 1858 академік, з 1889 віце-президент Російської Імператорської академії наук.
Гроту належить ряд праць з історії російської словесності: «Філологічні дослідження»; зразкове для свого часу науково-критичне з обширним коментарем видання творів Державіна в 9 томах (1864—1883); видання творів Хемніцера (1873); книжка «Життя Державіна»; дослідження «Катерина II» і ін. Грот вивчав також історію шведської і фінської літератури, скандинавський фольклор і морфологію.
Грот дуже відомий своїми роботами в царині російської орфографії. У роботах «Суперечливі питання російського правопису від Петра Великого донині»(1873) і «Російський правопис» (довідник, що витримав 22 видання в 1885—1916) Грот сформулював основні принципи правопису — фонетичний і історико-етимологічний — а також запропонував норми російської дореформеної орфографії, з яких його допомога була найавторитетнішою аж до реформи 1918 року, хоча не всі орфографічні пропозиції Грота в цей період дотримувалися реально (наприклад, написання вядчина замість ветчина, діэта замість діета). Роботи Грота вважаються першим теоретично обґрунтованим зведенням правил російської орфографії. У них містяться також важливі зауваження про морфологічну роль російського наголосу.
Грот був також видатним лексикографом, почав видавати «Словарь русского языка» нормативного типу (вийшов початок, букви А-Д, 1891), займався словником і стилем окремих письменників («Словник до віршів Державіна», 1883), заснував картотеку словникового сектора Інституту російської мови РАН.
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- (рос.)
- Профіль Якова Грота [ 29 липня 2021 у Wayback Machine.] на офіційному сайті РАН (рос.)
- Грот, Наталья Петровна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. Iа. — С. 635.