Грицько Кернеренко (справжнє ім'я — Гірш бен Борух, Григорій Борисович Кернер; нар. 1863, м. Одеса — пом. 1941, м. Париж) — український письменник, поет та перекладач єврейського походження, який вважається засновником українсько-єврейської літературної традиції.
| Грицько Кернеренко | |
|---|---|
| Грицько Кернеренко | |
| Ім'я при народженні | Кернер Григорій Борисович |
| Народився | 1863 Одеса |
| Помер | 6 листопада 1941 Париж |
| Громадянство | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | письменник, поет, перекладач |
| Сфера роботи | література, поезія і перекладацтво[d] |
| Мова творів | українська, німецька, російська і іврит |
| | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Життєпис ред.
Народився 1863 року в слободі Гуляйполе, в сім'ї заможного заводчика. Закінчив гімназію у Сімферополі, вивчав агротехніку у Мюнхенському політехнікумі. Займався господаркою у своєму маєтку в місті Гуляйполе.
Друкувався у альманасі «Складка», антологіях «Акорди», «Розвага», часописі «Літературно-науковому віснику» та інших.
В 1920 р. з родиною - дружиною Ревекою Михайлівною, та трьома синами: Яківом, Віктором та Емілем, через Крим та Туреччину виїхав до Франції. З 1926 р. проживав в м. Кламар, а пізніше в Парижі.
Після окупації Франції нацистами всі троє синів були заарештовані, поміщені в концентраційний табір Руальє (Compiegne), потім переведені до Дрансі та депортовані в Аушвіц, де й загинули.
Помер 6 листопада 1941 р. в Парижі [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Був похований в колумбарії відомого кладовища Пер-Лашез (Père Lachaise) (Париж, Франція). З 1952 р. місця поховання не існує
Твори ред.
Літературна спадщина Грицька Кернеренка становить кілька сот віршів, поетичних перекладів, кілька коротких оповідань і казок, та одна п'єса.
- «Правдива казка». Оповідання (1886);
- «Невеличкий збірник творів Грицька Керненка» (1890);
- «Щетинник. З народного життя». Поема (1892);
- «В досужий час. Лірна поезія». Поезії (1896);
- «Цїлюще зїлля». Оповідання (1904);
- «Менти натхнення». Збірник творів (1910).
Грицько Керненко присвятив пам'яті Тараса Шевченка кілька своїх віршів («Роковини смерті Шевченка» (1890), «Пам'яті Шевченка» (1909) та інші). Також присв'ятив вірш пам'яті Віта Косовцов у 1899 році.
Перекладацтво ред.
Переклав окремі твори Генріха Гейне, Олександра Пушкіна, Шолом-Алейхема, Ольги Чюміної, Семена Фруга, Семена Надсона, Олексія Апухтіна.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- Йоганан Петровський-Штерн. Постання українсько-єврейської ідентичності: Йоганан Петровський-Штерн і його нова книжка [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Літературно-науковий вістник [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Книжка V. За май 1902 року
- . Історична правда. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
- . UJE - Ukrainian Jewish Encounter (амер.). 7 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
- Кернеренко, Грицько. Цїлюще зїлля [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Літературно-науковий вістник: літ.-критич. зб. Кн. 11. Львів: З друкарні НТ ім. Шевченка, 1904 (листопад). 89-184; 65-140 с. Бібліогр.: с. 130-140.
- . Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- . Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
- Іван Кушніренко, Володимир Жилінський. Люди Гуляйпільщини [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Біографічно-довідкове видання. м. Запоріжжя. «Дніпровський металург»ю 2004. 222 с.: іл. ISBN 966-7748-69-3
Посилання ред.
- Грицько Кернеренко [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] «Енциклопедія Сучасної України»
- М. Фролов, С.Звілінський. В пошуках Грицька Кернеренка. Генеалогічний детектив [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про українського поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |