www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гравітаційно хвильова астрономія Подвійні системи двох масивних об єктів що обертаються одне навколо одного важливе джер

Гравітаційно-хвильова астрономія

Подвійні системи двох масивних об’єктів, що обертаються одне навколо одного, важливе джерело для гравітаційно-хвильової астрономії. Система випромінює гравітаційні хвилі під час обертання, які зменшують тензор напружень енергії-імпульсу[en], спричинюючи зменшення орбіти. Тут показана подвійна система білих карликів, важливе джерело для космічних детекторів, як eLISA. Можливе злиття білих карликів може привести до наднової, представлене вибухом на третьому малюнку.

Гравітаційно-хвильова астрономія є галуззю спостережної астрономії, що розвивається і прагне використовувати гравітаційні хвилі (найдрібніші викривлення простору-часу передбачені загальною теорією відносності Ейнштейна) для збору даних спостережень про об'єкти, такі як нейтронні зорі й чорні діри, про такі події, як вибухи наднових і процесів, включаючи властивості раннього всесвіту незабаром після того, як стався великий вибух.

Гравітаційні хвилі мають теоретичну базу, засновану на теорії відносності. Вони були вперше передбачені Ейнштейном 1916 року; навіть хоча вони лише конкретний наслідок загальної теорії відносності, та вони є спільною рисою всіх теорій гравітації, які підкоряються спеціальній теорії відносності. Непрямі дані підтвердження їх існування вперше з’явилися 1974 року з вимірювань подвійної зоряної системи Галса-Тейлора PSR B1913+16, чия орбіта змінюється саме так, як і слід було очікувати у випадку випромінювання гравітаційних хвиль.Рассел Галс і Джозеф Тейлор були нагороджені 1993 року Нобелівською премією з фізики за це відкриття. Згодом спостерігалося багато пульсарів у подвійних системах (включаючи одну систему подвійних пульсарів PSR J0737−3039), і поведінка їх усіх узгоджувалася з передбаченою теорією гравітаційних хвиль.

11 лютого 2016 року було оголошено, що LIGO вперше безпосередньо спостерігав гравітаційні хвилі у вересні 2015 року.

Спостереження ред.

Криві шуму для вибору детекторів гравітаційних хвиль залежно від частоти. На дуже низьких частотах працюють масиви пульсацій пульсарів (англ. Pulsar timing arrays), зокрема європейський EPTA (англ. European Pulsar Timing Array) і міжнародний IPTA (англ. International Pulsar Timing Array). На низьких частотах працюють космічні детектори такі, як раніше запропонована космічна антена лазерного інтерферометра — КАЛІ (англ. LISA), і її оновлений варіант — розвинута космічна антена лазерного інтерферометра — РКАЛІ (англ. eLISA), а на високих частотах працюють наземні детекторів, початковий лазерно-інтерферометрична гравітаційно-хвильова обсерваторія — ЛІГО (англ. LIGO) і її вдосконалений варіант настройки — ВЛІГО (англ. aLIGO). Характеристична деформація-напруженість потенційних астрофізичних джерел також показана. Щоб можна було виявити сигнал, його характеристична деформація-напруженість повинна бути вище кривої шуму.

Звичайні частоти гравітаційних хвиль дуже низькі і тому їх набагато важче виявити, у той час як хвилі з вищими частотами трапляються під час драматичніших подій, і, таким чином, вони стали першими спостережуваними хвилями.

Високочастотні ред.

У 2015-2016 роках, проект LIGO був першим, в якому безпосередньо спостерігалися гравітаційні хвилі за допомогою лазерних інтерферометрів. Детектори LIGO спостерігали гравітаційні хвилі від злиття двох чорних дір зоряної маси, що узгоджувалися з передбаченнями загальної теорії відносності. Ці спостереження показали існування подвійних систем чорних дір зоряної маси, і стали першим прямим виявленням гравітаційних хвиль і першим спостереженням процесу злиття подвійної системи чорних дір. Це відкриття було охарактеризоване як революційне для науки через перевірку нашої здатності використовувати гравітаційно-хвильову астрономію для прогресу в нашому пошуку і дослідженні темної матерії і Великого вибуху.

Існують декілька поточних наукових співробітництв для спостереження гравітаційних хвиль. Існує всесвітня мережа наземних детекторів, це кілометрових лазерних інтерферометрів в тому числі: лазерно-інтерферометрична гравітаційно-хвильова обсерваторія (LIGO), спільний проект Массачусетського технологічного інституту, Каліфорнійського технологічного інституту і вчених Наукового співробітництва LIGO[en] з детекторами в Лівінгстоні, штат Луїзіана і на місці Генфордського комплексу; Virgo, в Європейській гравітаційній обсерваторії[en], в муніципалітеті Кашина поблизу Пізи в Італії; GEO600 в Зарштедті, поблизу Ганновера в Німеччині, і Каміокський детектор гравітаційних хвиль (KAGRA), яким керує Токійський університет в Каміокській обсерваторії, в підземеллі шахти Мозумі в Каміокській частині міста Хіда (Ґіфу) у префектурі Ґіфу в Японії. LIGO і Virgo модернізують 2016 року до їх поліпшених конфігурацій. Поліпшений детектор LIGO почав спостереження 2015 року, виявивши гравітаційні хвилі попри те, що на той час ще не досяг максимуму своєї чутливості; очікується, що поліпшений детектор Virgo почне спостереження 2016 року. Модернізацію детектора KAGRA заплановано на 2018 рік. GEO600 в даний час працює, але його чутливість робить малоймовірним можливість детектування хвиль; його основною метою є випробування технології.

Низькочастотні ред.

Альтернативний засіб спостереження — це використання масивів пульсацій пульсару. Є три консорціуми, європейський масив пульсацій пульсарів (EPTA), Північноамериканська наногерцна обсерваторія гравітаційних хвиль (NANOGrav) і Радіотелескоп Parkes, які всі разом співпрацюють як міжнародний масив пульсацій пульсарів (IPTA). Вони використовують існуючі радіотелескопи, але оскільки вони чутливі до частот в наногерцному діапазоні, для виявлення сигналу потрібно багато років спостереження, а чутливість детектора поліпшується поступово. Поточні оцінки наближаються до очікуваних для астрофізичних джерел

Середньочастотні ред.

Крім того, в майбутньому, існує можливість застосування космічних детекторів. Європейське космічне агентство вибрало гравітаційно-хвильову місію як її місію L3, із запуском 2034 року, поточною концепцією є розвинута космічна антена лазерного інтерферометра — РКАЛІ (eLISA). Також на стадії розробки перебуває японська децигерцно-інтерферометрична гравітаційно-хвильова обсерваторія[en] (DECIGO).

Науковий потенціал ред.

Астрономія традиційно покладалася на електромагнітне випромінювання. Астрономія виникла з астрономії видимого світла[en] і з того, що можна було побачити неозброєним оком. Із розвитком технологій, стало можливим спостерігати інші частини електромагнітного спектра, починаючи з радіо випромінювання аж до гамма-променів. Кожна нова смуга частот давала новий погляд на Всесвіт і провіщувала нові відкриття. Наприкінці 20-го століття, реєстрація сонячних нейтрино заснувало нову галузь нейтринної астрономії, що дає уявлення про раніше невидимі явища, такі, як внутрішні процеси, які відбуваються всередині Сонця. Спостереження гравітаційних хвиль забезпечують додаткові способи проведення астрофізичних спостережень.

Гравітаційні хвилі забезпечують доповнювальну інформацію до тієї, яка отримана іншими засобами. Комбінуючи спостереження однієї події з використанням різних засобів, можна отримати більш повне уявлення про властивості джерела. Це відоме як багато-передавачна астрономія. Гравітаційні хвилі також можна використовувати для спостереження систем, які є невидимими (або які майже неможливо виявити), щоб виміряти їх будь-якими іншими засобами, наприклад, вони забезпечують унікальний метод вимірювання властивостей чорних дір.

Гравітаційні хвилі можуть випромінюватися багатьма системами, але, для того, щоб створити сигнал, який можна виявити, джерело має складатися з дуже масивних об'єктів, що рухаються із швидкістю, близькою до швидкості світла. Основним джерелом є подвійні системи з двох компактних об'єктів. Приклади таких систем:

  • Компактні подвійні системи, що складаються з двох об'єктів зоряних мас, що обертаються близько один до одного, такі як білі карлики, нейтронні зорі або чорні діри. Ширші подвійні системи, які мають нижчі орбітальні частоти, є джерелом для детекторів, таких як LISA. Ближчі подвійні системи формують сигнал для наземних детекторів, таких як LIGO. Наземні детектори потенційно можуть виявити подвійні системи, що містять чорну діру середньої маси або кілька сотень сонячних мас.
  • Подвійні системи надмасивних чорних дір, що складаються з двох чорних дір з масами 105–109 мас Сонця. Надмасивні чорні діри перебувають у центрах галактик. Коли галактики зливаються, то очікується, що їхні центральні надмасивні чорні діри теж зливаються. Вони є потенційно найгучнішими гравітаційно-хвильовими сигналами. Наймасивніші подвійні системи є джерелом для масивів пульсацій пульсарів. Менш масивні подвійні системи (близько мільйона мас Сонця) є джерелом для космічних детекторів, таких як LISA.
  • Системи екстремального масового співвідношення компактного об'єкта зоряної маси, що обертається навколо надмасивної чорної діри. Вони є джерелами для детекторів, таких як LISA. Системи з високим ексцентриситетом орбіти створюють вибух гравітаційного випромінювання, оскільки вони проходять через перицентр; Системи з майже круговими орбітами, які, як очікується, будуть спостерігатися в кінці орбітального зближення, випромінюють неперервний спектр у межах смуги частот детектора LISA. Орбітальне зближення екстремального масового співвідношення можна спостерігати на прикладі багатьох орбіт. Це робить їх чудовими зондами фонової геометрії простору-часу, що дозволяють виконати точні випробування загальної теорії відносності.

На додачу до подвійних систем, є й інші потенційні джерела:

  • Наднові генерують високочастотні сплески гравітаційних хвиль, які можуть бути виявлені за допомогою LIGO або Virgo.
  • Нейтронні зірки, що обертаються, є джерелом безперервних високочастотних хвиль, якщо вони мають осьову асиметрію.
  • Ранні процеси всесвіту, такі як інфляція або фазовий перехід.
  • Космічні струни, якщо вони існують, також можуть випромінювати гравітаційне випромінювання. Виявлення таких гравітаційних хвиль підтвердить існування космічних струн.

Гравітаційні хвилі слабо взаємодіють з речовиною. Це причина, чому їх важко виявити. Це також означає, що вони можуть вільно подорожувати по Всесвіту, а не бути поглинутими або розсіяними подібно до електромагнітного випромінювання. Таким чином, можна побачити центр щільних систем, як осердя наднової, або Галактичного Центру. Крім того, можна бачити більш далекі події в минулому, ніж використовуючи електромагнітне випромінювання, як ранній Всесвіт був непрозорим до світла перед рекомбінацією, але прозорим для гравітаційних хвиль.

Здатність гравітаційних хвиль вільно проходити крізь речовину також означає, що гравітаційно-хвильовий детектори, на відміну від звичайних телескопів, не обмежені полем зору, а спостерігають все небо. Однак детектори чутливіші у деяких напрямках, ніж інших, що є однією з причин, чому вигідно мати мережу детекторів.

Під час космічної інфляції ред.

Космічна інфляція, гіпотетичний період, коли Всесвіт швидко розширювався під час 10−36 секунди після того, як стався Великий вибух, дав би підвищення гравітаційних хвиль; вони б залишили характерний слід у поляризації реліктового випромінювання. Можна розрахувати властивості первинних гравітаційних хвиль за вимірюваннями мікрохвильового випромінювання, і використовувати це, щоб дізнатися про ранній Всесвіт. Знову ж таки, гравітаційні хвилі безпосередньо не виявлені, але їх наявність має бути виведена з інших астрономічних методів.

Розвиток ред.

Кімната управління LIGO у Генфорді

Як молода галузь досліджень, гравітаційно-хвильова астрономія перебуває в стадії розвитку; проте, існує консенсус в рамках астрофізичної спільноти, що ця галузь буде продовжувати розвиватися, щоб стати визнаною компонентою багато-передавачної астрономії 21-го століття. Гравітаційно-хвильові спостереження доповнюють спостереження електромагнітного спектру. Ці хвилі також обіцяють дати інформацію, яку не можливо отримати за допомогою виявлення та аналізу електромагнітних хвиль. Електромагнітні хвилі можуть поглинатися і повторно випромінюватися, що ускладнює процес отримання інформації про джерело. Гравітаційні хвилі, тим не менше, тільки слабо взаємодіють з речовиною, а це означає, що вони не розсіюються або поглинаються. Це повинно дозволити астрономам побачити новими способами центр наднової, зіркових туманностей, і навіть зіткнення галактичних ядер.

Наземні детектори дають нову інформацію про фазу орбітального зближення і злиття подвійних чорних зір зоряної маси, і про подвійні системи, що складаються з однієї такої чорної діри та нейтронної зорі (що також мали б викликати гамма-сплески). Вони також можуть виявити сигнали від колапсу ядра наднової і від періодичних джерел, таких як пульсари з малими деформаціями. Якщо гіпотеза про деякі види фазових переходів або завихрені сплески з довгих космічних струн у дуже ранньому Всесвіті (в космічному часі близько 10−25 секунди) правдива, їх також можна буде виявити. Космічні детектори, такі, як LISA, мають виявляти об'єкти, такі як подвійні системи двох білих карликів і зір типу AM Гончих Псів (де відбувається акреція бідної на гідроген речовини з компактної маломасивної гелієвої зорі на білий карлик), а також спостерігати за злиттям надмасивних чорних дір і орбітальним зближенням невеликих об'єктів (між одним і тисячами сонячних мас) в такі чорні діри. LISA також повинна мати можливість слухати той же вид джерел з раннього Всесвіту, як наземні детектори, але на нижчих частотах і зі значно більшою чутливістю.

Виявлення емітованих гравітаційних хвиль є важким завданням. Воно включає в себе ультрастабільні високоякісні лазери і детектори відкалібровані з чутливістю щонайменше 2·10−22 Hz-1/2, як показано на наземному детекторі, GEO600. Крім того, було запропоновано, що навіть з великих астрономічних подій, таких як вибухи наднових, ці хвилі можуть зменшитись до надзвичайно малих вібрацій розміром з діаметр атома

Примітки ред.

  1. Peters, P.; Mathews, J. (1963). Gravitational Radiation from Point Masses in a Keplerian Orbit. Physical Review 131 (1): 435–440. Bibcode:1963PhRv..131..435P. doi:10.1103/PhysRev.131.435. 
  2. Peters, P. (1964). Gravitational Radiation and the Motion of Two Point Masses. Physical Review 136 (4B): B1224–B1232. Bibcode:1964PhRv..136.1224P. doi:10.1103/PhysRev.136.B1224. 
  3. Schutz, Bernard F. (1984). Gravitational waves on the back of an envelope. American Journal of Physics 52 (5): 412. Bibcode:1984AmJPh..52..412S. doi:10.1119/1.13627. 
  4. Hulse, R. A.; Taylor, J. H. (1975). Discovery of a pulsar in a binary system. The Astrophysical Journal 195: L51. Bibcode:1975ApJ...195L..51H. doi:10.1086/181708. 
  5. . Nobel Foundation. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 3 травня 2014. 
  6. Stairs, Ingrid H. (2003). Testing General Relativity with Pulsar Timing. Living Reviews in Relativity 6: 5. Bibcode:2003LRR.....6....5S. arXiv:astro-ph/0307536. doi:10.12942/lrr-2003-5. 
  7. Abbott, Benjamin P. (2016). . Phys. Rev. Lett. 116 (6): 061102. arXiv:1602.03837. doi:10.1103/PhysRevLett.116.061102. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 7 квітня 2016. 
  8. Castelvecchi, Davide; Witze, Alexandra (11 лютого 2016). . Nature News. doi:10.1038/nature.2016.19361. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 11 лютого 2016. 
  9. The Editorial Board (16 лютого 2016). . New York Times. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 16 лютого 2016. 
  10. Moore, Christopher; Cole, Robert; Berry, Christopher (19 липня 2013). . Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 17 квітня 2014. 
  11. Overbye, Dennis (11 лютого 2016). . New York Times. Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 11 лютого 2016. 
  12. Krauss, Lawrence (11 лютого 2016). . New York Times. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 11 лютого 2016. 
  13. Abbott, B. P.; Abbott, R.; Abbott, T. D.; Abernathy, M. R.; Acernese, F.; Ackley, K.; Adams, C.; Adams, T. та ін. (11 лютого 2016). Observation of Gravitational Waves from a Binary Black Hole Merger. Physical Review Letters (англ.) 116 (6). ISSN 0031-9007. doi:10.1103/PhysRevLett.116.061102. 
  14. Sesana, A. (22 травня 2013). Systematic investigation of the expected gravitational wave signal from supermassive black hole binaries in the pulsar timing band. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters 433 (1): L1–L5. Bibcode:2013MNRAS.433L...1S. arXiv:1211.5375. doi:10.1093/mnrasl/slt034. 
  15. . ESA. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 29 листопада 2013. 
  16. Longair, Malcolm (2012). Cosmic century: a history of astrophysics and cosmology. Cambridge University Press. ISBN 1107669367. 
  17. Bahcall, John N. (1989). Neutrino Astrophysics (вид. Reprinted.). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 052137975X. 
  18. Bahcall, John (9 червня 2000). . Нобелівська премія. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 10 травня 2014. 
  19. Nelemans, Gijs (7 травня 2009). The Galactic gravitational wave foreground. Classical and Quantum Gravity 26 (9): 094030. Bibcode:2009CQGra..26i4030N. arXiv:0901.1778. doi:10.1088/0264-9381/26/9/094030. 
  20. Stroeer, A; Vecchio, A (7 жовтня 2006). The LISA verification binaries. Classical and Quantum Gravity 23 (19): S809–S817. Bibcode:2006CQGra..23S.809S. arXiv:astro-ph/0605227. doi:10.1088/0264-9381/23/19/S19. 
  21. Abadie, J; et al.; Abbott, R.; Abernathy, M.; Accadia, T.; Acernese, F.; Adams, C.; Adhikari, R.; Ajith, P.; Allen, B.; Allen, G.; Amador Ceron, E.; Amin, R. S.; Anderson, S. B.; Anderson, W. G.; Antonucci, F.; Aoudia, S.; Arain, M. A.; Araya, M.; Aronsson, M.; Arun, K. G.; Aso, Y.; Aston, S.; Astone, P.; Atkinson, D. E.; Aufmuth, P.; Aulbert, C.; Babak, S.; Baker, P. та ін. (7 вересня 2010). Predictions for the rates of compact binary coalescences observable by ground-based gravitational-wave detectors. Classical and Quantum Gravity 27 (17): 173001. Bibcode:2010CQGra..27q3001A. arXiv:1003.2480. doi:10.1088/0264-9381/27/17/173001. 
  22. . Gravitational Physics Group. University of Birmingham. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 28 листопада 2015. 
  23. . LIGO Scientific Collaboration. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 28 листопада 2015. 
  24. Volonteri, Marta; Haardt, Francesco; Madau, Piero (10 січня 2003). The Assembly and Merging History of Supermassive Black Holes in Hierarchical Models of Galaxy Formation. The Astrophysical Journal 582 (2): 559–573. Bibcode:2003ApJ...582..559V. arXiv:astro-ph/0207276. doi:10.1086/344675. 
  25. Sesana, A.; Vecchio, A.; Colacino, C. N. (11 жовтня 2008). The stochastic gravitational-wave background from massive black hole binary systems: implications for observations with Pulsar Timing Arrays. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 390 (1): 192–209. Bibcode:2008MNRAS.390..192S. arXiv:0804.4476. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13682.x. 
  26. ↑ Amaro-Seoane, Pau; Aoudia, Sofiane; Babak, Stanislav; Binétruy, Pierre; Berti, Emanuele; Bohé, Alejandro; Caprini, Chiara; Colpi, Monica; Cornish, Neil J; Danzmann, Karsten; Dufaux, Jean-François; Gair, Jonathan; Jennrich, Oliver; Jetzer, Philippe; Klein, Antoine; Lang, Ryan N; Lobo, Alberto; Littenberg, Tyson; McWilliams, Sean T; Nelemans, Gijs; Petiteau, Antoine; Porter, Edward K; Schutz, Bernard F; Sesana, Alberto; Stebbins, Robin; Sumner, Tim; Vallisneri, Michele; Vitale, Stefano; Volonteri, Marta; Ward, Henry; Babak, Stanislav; Binétruy, Pierre; Berti, Emanuele; Bohé, Alejandro; Caprini, Chiara; Colpi, Monica; Cornish, Neil J.; Danzmann, Karsten; Dufaux, Jean-François; Gair, Jonathan; Jennrich, Oliver; Jetzer, Philippe; Klein, Antoine; Lang, Ryan N.; Lobo, Alberto; Littenberg, Tyson; McWilliams, Sean T.; Nelemans, Gijs; Petiteau, Antoine; Porter, Edward K.; Schutz, Bernard F.; Sesana, Alberto; Stebbins, Robin; Sumner, Tim; Vallisneri, Michele; Vitale, Stefano; Volonteri, Marta; Ward, Henry (21 червня 2012). Low-frequency gravitational-wave science with eLISA/NGO. Classical and Quantum Gravity 29 (12): 124016. Bibcode:2012CQGra..29l4016A. arXiv:1202.0839. doi:10.1088/0264-9381/29/12/124016. 
  27. Berry, C. P. L.; Gair, J. R. (12 грудня 2012). Observing the Galaxy's massive black hole with gravitational wave bursts. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 429 (1): 589–612. Bibcode:2013MNRAS.429..589B. arXiv:1210.2778. doi:10.1093/mnras/sts360. 
  28. Amaro-Seoane, Pau; Gair, Jonathan R; Freitag, Marc; Miller, M Coleman; Mandel, Ilya; Cutler, Curt J; Babak, Stanislav (7 вересня 2007). Intermediate and extreme mass-ratio inspirals—astrophysics, science applications and detection using LISA. Classical and Quantum Gravity 24 (17): R113–R169. Bibcode:2007CQGra..24R.113A. arXiv:astro-ph/0703495. doi:10.1088/0264-9381/24/17/R01. 
  29. Gair, Jonathan; Vallisneri, Michele; Larson, Shane L.; Baker, John G. (2013). Testing General Relativity with Low-Frequency, Space-Based Gravitational-Wave Detectors. Living Reviews in Relativity 16: 7. Bibcode:2013LRR....16....7G. arXiv:1212.5575. doi:10.12942/lrr-2013-7. 
  30. Kotake, Kei; Sato, Katsuhiko; Takahashi, Keitaro (1 квітня 2006). Explosion mechanism, neutrino burst and gravitational wave in core-collapse supernovae. Reports on Progress in Physics 69 (4): 971–1143. Bibcode:2006RPPh...69..971K. arXiv:astro-ph/0509456. doi:10.1088/0034-4885/69/4/R03. 
  31. Abbott, B.; et al.; Adhikari, R.; Agresti, J.; Ajith, P.; Allen, B.; Amin, R.; Anderson, S.; Anderson, W.; Arain, M.; Araya, M.; Armandula, H.; Ashley, M.; Aston, S; Aufmuth, P.; Aulbert, C.; Babak, S.; Ballmer, S.; Bantilan, H.; Barish, B.; Barker, C.; Barker, D.; Barr, B.; Barriga, P.; Barton, M.; Bayer, K.; Belczynski, K.; Berukoff, S.; Betzwieser, J. та ін. (2007). Searches for periodic gravitational waves from unknown isolated sources and Scorpius X-1: Results from the second LIGO science run. Physical Review D 76 (8): 082001. Bibcode:2007PhRvD..76h2001A. arXiv:gr-qc/0605028. doi:10.1103/PhysRevD.76.082001. 
  32. . LIGO Scientific Collaboration. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 28 листопада 2015. 
  33. Binétruy, Pierre; Bohé, Alejandro; Caprini, Chiara; Dufaux, Jean-François (13 червня 2012). Cosmological backgrounds of gravitational waves and eLISA/NGO: phase transitions, cosmic strings and other sources. Journal of Cosmology and Astroparticle Physics 2012 (6): 027–027. Bibcode:2012JCAP...06..027B. arXiv:1201.0983. doi:10.1088/1475-7516/2012/06/027. 
  34. Damour, Thibault; Vilenkin, Alexander (2005). Gravitational radiation from cosmic (super)strings: Bursts, stochastic background, and observational windows. Physical Review D 71 (6): 063510. Bibcode:2005PhRvD..71f3510D. arXiv:hep-th/0410222. doi:10.1103/PhysRevD.71.063510. 
  35. Schutz, Bernard F (21 червня 2011). Networks of gravitational wave detectors and three figures of merit. Classical and Quantum Gravity 28 (12): 125023. Bibcode:2011CQGra..28l5023S. arXiv:1102.5421. doi:10.1088/0264-9381/28/12/125023. 
  36. Hu, Wayne; White, Martin (1997). A CMB polarization primer. New Astronomy 2 (4): 323–344. Bibcode:1997NewA....2..323H. arXiv:astro-ph/9706147. doi:10.1016/S1384-1076(97)00022-5. 
  37. Kamionkowski, Marc; Stebbins, Albert; Stebbins, Albert (1997). Statistics of cosmic microwave background polarization. Physical Review D 55 (12): 7368–7388. Bibcode:1997PhRvD..55.7368K. arXiv:astro-ph/9611125. doi:10.1103/PhysRevD.55.7368. 
  38. Price, Larry (September 2015). . LIGO Magazine (7): 10. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 28 листопада 2015. 
  39. . LIGO Scientific Collaboration. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 31 грудня 2015. 
  40. See (Cutler та Thorne, 2002, sec. 2).
  41. See (Cutler та Thorne, 2002, sec. 3).
  42. See (Seifert F., et al., 2006, sec. 5).
  43. See (Golm та Potsdam, 2013, sec. 4).

Подальше читання ред.

  • Cutler, Curt; Thorne, Kip S. (2002). An overview of gravitational-wave sources. У Bishop, Nigel; Maharaj, Sunil D. Proceedings of 16th International Conference on General Relativity and Gravitation (GR16). World Scientific. с. 4090. Bibcode:2002gr.qc.....4090C. ISBN 981-238-171-6. arXiv:gr-qc/0204090. 
  • Thorne, Kip S. (1995). Gravitational radiation. Particle and Nuclear Astrophysics and Cosmology in the Next Millenium: 160. Bibcode:1995pnac.conf..160T. arXiv:gr-qc/9506086. 
  • . Max Planck Institute for Gravitational Physics. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 24 січня 2013. 
  • Schutz, B. F. (1999). Gravitational wave astronomy. Classical and Quantum Gravity 16 (12A): A131–A156. arXiv:gr-qc/9911034. doi:10.1088/0264-9381/16/12A/307. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Podvijni sistemi dvoh masivnih ob yektiv sho obertayutsya odne navkolo odnogo vazhlive dzherelo dlya gravitacijno hvilovoyi astronomiyi Sistema viprominyuye gravitacijni hvili pid chas obertannya yaki zmenshuyut tenzor napruzhen energiyi impulsu en sprichinyuyuchi zmenshennya orbiti 1 2 Tut pokazana podvijna sistema bilih karlikiv vazhlive dzherelo dlya kosmichnih detektoriv yak eLISA Mozhlive zlittya bilih karlikiv mozhe privesti do nadnovoyi predstavlene vibuhom na tretomu malyunku Gravitacijno hvilova astronomiya ye galuzzyu sposterezhnoyi astronomiyi sho rozvivayetsya i pragne vikoristovuvati gravitacijni hvili najdribnishi vikrivlennya prostoru chasu peredbacheni zagalnoyu teoriyeyu vidnosnosti Ejnshtejna dlya zboru danih sposterezhen pro ob yekti taki yak nejtronni zori j chorni diri pro taki podiyi yak vibuhi nadnovih i procesiv vklyuchayuchi vlastivosti rannogo vsesvitu nezabarom pislya togo yak stavsya velikij vibuh Gravitacijni hvili mayut teoretichnu bazu zasnovanu na teoriyi vidnosnosti Voni buli vpershe peredbacheni Ejnshtejnom 1916 roku navit hocha voni lishe konkretnij naslidok zagalnoyi teoriyi vidnosnosti ta voni ye spilnoyu risoyu vsih teorij gravitaciyi yaki pidkoryayutsya specialnij teoriyi vidnosnosti 3 Nepryami dani pidtverdzhennya yih isnuvannya vpershe z yavilisya 1974 roku z vimiryuvan podvijnoyi zoryanoyi sistemi Galsa Tejlora PSR B1913 16 chiya orbita zminyuyetsya same tak yak i slid bulo ochikuvati u vipadku viprominyuvannya gravitacijnih hvil 4 Rassel Gals i Dzhozef Tejlor buli nagorodzheni 1993 roku Nobelivskoyu premiyeyu z fiziki za ce vidkrittya 5 Zgodom sposterigalosya bagato pulsariv u podvijnih sistemah vklyuchayuchi odnu sistemu podvijnih pulsariv PSR J0737 3039 i povedinka yih usih uzgodzhuvalasya z peredbachenoyu teoriyeyu gravitacijnih hvil 6 11 lyutogo 2016 roku bulo ogolosheno sho LIGO vpershe bezposeredno sposterigav gravitacijni hvili u veresni 2015 roku 7 8 9 Zmist 1 Sposterezhennya 1 1 Visokochastotni 1 2 Nizkochastotni 1 3 Serednochastotni 2 Naukovij potencial 2 1 Pid chas kosmichnoyi inflyaciyi 3 Rozvitok 4 Primitki 5 Podalshe chitannya 6 PosilannyaSposterezhennya red nbsp Krivi shumu dlya viboru detektoriv gravitacijnih hvil zalezhno vid chastoti Na duzhe nizkih chastotah pracyuyut masivi pulsacij pulsariv angl Pulsar timing arrays zokrema yevropejskij EPTA angl European Pulsar Timing Array i mizhnarodnij IPTA angl International Pulsar Timing Array Na nizkih chastotah pracyuyut kosmichni detektori taki yak ranishe zaproponovana kosmichna antena lazernogo interferometra KALI angl LISA i yiyi onovlenij variant rozvinuta kosmichna antena lazernogo interferometra RKALI angl eLISA a na visokih chastotah pracyuyut nazemni detektoriv pochatkovij lazerno interferometrichna gravitacijno hvilova observatoriya LIGO angl LIGO i yiyi vdoskonalenij variant nastrojki VLIGO angl aLIGO Harakteristichna deformaciya napruzhenist potencijnih astrofizichnih dzherel takozh pokazana Shob mozhna bulo viyaviti signal jogo harakteristichna deformaciya napruzhenist povinna buti vishe krivoyi shumu 10 Zvichajni chastoti gravitacijnih hvil duzhe nizki i tomu yih nabagato vazhche viyaviti u toj chas yak hvili z vishimi chastotami traplyayutsya pid chas dramatichnishih podij i takim chinom voni stali pershimi sposterezhuvanimi hvilyami Visokochastotni red U 2015 2016 rokah proekt LIGO buv pershim v yakomu bezposeredno sposterigalisya gravitacijni hvili za dopomogoyu lazernih interferometriv 11 12 Detektori LIGO sposterigali gravitacijni hvili vid zlittya dvoh chornih dir zoryanoyi masi sho uzgodzhuvalisya z peredbachennyami zagalnoyi teoriyi vidnosnosti Ci sposterezhennya pokazali isnuvannya podvijnih sistem chornih dir zoryanoyi masi i stali pershim pryamim viyavlennyam gravitacijnih hvil i pershim sposterezhennyam procesu zlittya podvijnoyi sistemi chornih dir 13 Ce vidkrittya bulo oharakterizovane yak revolyucijne dlya nauki cherez perevirku nashoyi zdatnosti vikoristovuvati gravitacijno hvilovu astronomiyu dlya progresu v nashomu poshuku i doslidzhenni temnoyi materiyi i Velikogo vibuhu Isnuyut dekilka potochnih naukovih spivrobitnictv dlya sposterezhennya gravitacijnih hvil Isnuye vsesvitnya merezha nazemnih detektoriv ce kilometrovih lazernih interferometriv v tomu chisli lazerno interferometrichna gravitacijno hvilova observatoriya LIGO spilnij proekt Massachusetskogo tehnologichnogo institutu Kalifornijskogo tehnologichnogo institutu i vchenih Naukovogo spivrobitnictva LIGO en z detektorami v Livingstoni shtat Luyiziana i na misci Genfordskogo kompleksu Virgo v Yevropejskij gravitacijnij observatoriyi en v municipaliteti Kashina poblizu Pizi v Italiyi GEO600 v Zarshtedti poblizu Gannovera v Nimechchini i Kamiokskij detektor gravitacijnih hvil KAGRA yakim keruye Tokijskij universitet v Kamiokskij observatoriyi v pidzemelli shahti Mozumi v Kamiokskij chastini mista Hida Gifu u prefekturi Gifu v Yaponiyi LIGO i Virgo modernizuyut 2016 roku do yih polipshenih konfiguracij Polipshenij detektor LIGO pochav sposterezhennya 2015 roku viyavivshi gravitacijni hvili popri te sho na toj chas she ne dosyag maksimumu svoyeyi chutlivosti ochikuyetsya sho polipshenij detektor Virgo pochne sposterezhennya 2016 roku Modernizaciyu detektora KAGRA zaplanovano na 2018 rik GEO600 v danij chas pracyuye ale jogo chutlivist robit malojmovirnim mozhlivist detektuvannya hvil jogo osnovnoyu metoyu ye viprobuvannya tehnologiyi Nizkochastotni red Alternativnij zasib sposterezhennya ce vikoristannya masiviv pulsacij pulsaru Ye tri konsorciumi yevropejskij masiv pulsacij pulsariv EPTA Pivnichnoamerikanska nanogercna observatoriya gravitacijnih hvil NANOGrav i Radioteleskop Parkes yaki vsi razom spivpracyuyut yak mizhnarodnij masiv pulsacij pulsariv IPTA Voni vikoristovuyut isnuyuchi radioteleskopi ale oskilki voni chutlivi do chastot v nanogercnomu diapazoni dlya viyavlennya signalu potribno bagato rokiv sposterezhennya a chutlivist detektora polipshuyetsya postupovo Potochni ocinki nablizhayutsya do ochikuvanih dlya astrofizichnih dzherel 14 Serednochastotni red Krim togo v majbutnomu isnuye mozhlivist zastosuvannya kosmichnih detektoriv Yevropejske kosmichne agentstvo vibralo gravitacijno hvilovu misiyu yak yiyi misiyu L3 iz zapuskom 2034 roku potochnoyu koncepciyeyu ye rozvinuta kosmichna antena lazernogo interferometra RKALI eLISA 15 Takozh na stadiyi rozrobki perebuvaye yaponska decigercno interferometrichna gravitacijno hvilova observatoriya en DECIGO Naukovij potencial red Astronomiya tradicijno pokladalasya na elektromagnitne viprominyuvannya Astronomiya vinikla z astronomiyi vidimogo svitla en i z togo sho mozhna bulo pobachiti neozbroyenim okom Iz rozvitkom tehnologij stalo mozhlivim sposterigati inshi chastini elektromagnitnogo spektra pochinayuchi z radio viprominyuvannya azh do gamma promeniv Kozhna nova smuga chastot davala novij poglyad na Vsesvit i provishuvala novi vidkrittya 16 Naprikinci 20 go stolittya reyestraciya sonyachnih nejtrino zasnuvalo novu galuz nejtrinnoyi astronomiyi sho daye uyavlennya pro ranishe nevidimi yavisha taki yak vnutrishni procesi yaki vidbuvayutsya vseredini Soncya 17 18 Sposterezhennya gravitacijnih hvil zabezpechuyut dodatkovi sposobi provedennya astrofizichnih sposterezhen Gravitacijni hvili zabezpechuyut dopovnyuvalnu informaciyu do tiyeyi yaka otrimana inshimi zasobami Kombinuyuchi sposterezhennya odniyeyi podiyi z vikoristannyam riznih zasobiv mozhna otrimati bilsh povne uyavlennya pro vlastivosti dzherela Ce vidome yak bagato peredavachna astronomiya Gravitacijni hvili takozh mozhna vikoristovuvati dlya sposterezhennya sistem yaki ye nevidimimi abo yaki majzhe nemozhlivo viyaviti shob vimiryati yih bud yakimi inshimi zasobami napriklad voni zabezpechuyut unikalnij metod vimiryuvannya vlastivostej chornih dir Gravitacijni hvili mozhut viprominyuvatisya bagatma sistemami ale dlya togo shob stvoriti signal yakij mozhna viyaviti dzherelo maye skladatisya z duzhe masivnih ob yektiv sho ruhayutsya iz shvidkistyu blizkoyu do shvidkosti svitla Osnovnim dzherelom ye podvijni sistemi z dvoh kompaktnih ob yektiv Prikladi takih sistem Kompaktni podvijni sistemi sho skladayutsya z dvoh ob yektiv zoryanih mas sho obertayutsya blizko odin do odnogo taki yak bili karliki nejtronni zori abo chorni diri Shirshi podvijni sistemi yaki mayut nizhchi orbitalni chastoti ye dzherelom dlya detektoriv takih yak LISA 19 20 Blizhchi podvijni sistemi formuyut signal dlya nazemnih detektoriv takih yak LIGO 21 Nazemni detektori potencijno mozhut viyaviti podvijni sistemi sho mistyat chornu diru serednoyi masi abo kilka soten sonyachnih mas 22 23 Podvijni sistemi nadmasivnih chornih dir sho skladayutsya z dvoh chornih dir z masami 105 109 mas Soncya Nadmasivni chorni diri perebuvayut u centrah galaktik Koli galaktiki zlivayutsya to ochikuyetsya sho yihni centralni nadmasivni chorni diri tezh zlivayutsya 24 Voni ye potencijno najguchnishimi gravitacijno hvilovimi signalami Najmasivnishi podvijni sistemi ye dzherelom dlya masiviv pulsacij pulsariv 25 Mensh masivni podvijni sistemi blizko miljona mas Soncya ye dzherelom dlya kosmichnih detektoriv takih yak LISA 26 Sistemi ekstremalnogo masovogo spivvidnoshennya kompaktnogo ob yekta zoryanoyi masi sho obertayetsya navkolo nadmasivnoyi chornoyi diri Voni ye dzherelami dlya detektoriv takih yak LISA 26 Sistemi z visokim ekscentrisitetom orbiti stvoryuyut vibuh gravitacijnogo viprominyuvannya oskilki voni prohodyat cherez pericentr 27 Sistemi z majzhe krugovimi orbitami yaki yak ochikuyetsya budut sposterigatisya v kinci orbitalnogo zblizhennya viprominyuyut neperervnij spektr u mezhah smugi chastot detektora LISA 28 Orbitalne zblizhennya ekstremalnogo masovogo spivvidnoshennya mozhna sposterigati na prikladi bagatoh orbit Ce robit yih chudovimi zondami fonovoyi geometriyi prostoru chasu sho dozvolyayut vikonati tochni viprobuvannya zagalnoyi teoriyi vidnosnosti 29 Na dodachu do podvijnih sistem ye j inshi potencijni dzherela Nadnovi generuyut visokochastotni spleski gravitacijnih hvil yaki mozhut buti viyavleni za dopomogoyu LIGO abo Virgo 30 Nejtronni zirki sho obertayutsya ye dzherelom bezperervnih visokochastotnih hvil yaksho voni mayut osovu asimetriyu 31 32 Ranni procesi vsesvitu taki yak inflyaciya abo fazovij perehid 33 Kosmichni struni yaksho voni isnuyut takozh mozhut viprominyuvati gravitacijne viprominyuvannya 34 Viyavlennya takih gravitacijnih hvil pidtverdit isnuvannya kosmichnih strun Gravitacijni hvili slabo vzayemodiyut z rechovinoyu Ce prichina chomu yih vazhko viyaviti Ce takozh oznachaye sho voni mozhut vilno podorozhuvati po Vsesvitu a ne buti poglinutimi abo rozsiyanimi podibno do elektromagnitnogo viprominyuvannya Takim chinom mozhna pobachiti centr shilnih sistem yak oserdya nadnovoyi abo Galaktichnogo Centru Krim togo mozhna bachiti bilsh daleki podiyi v minulomu nizh vikoristovuyuchi elektromagnitne viprominyuvannya yak rannij Vsesvit buv neprozorim do svitla pered rekombinaciyeyu ale prozorim dlya gravitacijnih hvil Zdatnist gravitacijnih hvil vilno prohoditi kriz rechovinu takozh oznachaye sho gravitacijno hvilovij detektori na vidminu vid zvichajnih teleskopiv ne obmezheni polem zoru a sposterigayut vse nebo Odnak detektori chutlivishi u deyakih napryamkah nizh inshih sho ye odniyeyu z prichin chomu vigidno mati merezhu detektoriv 35 Pid chas kosmichnoyi inflyaciyi red Kosmichna inflyaciya gipotetichnij period koli Vsesvit shvidko rozshiryuvavsya pid chas 10 36 sekundi pislya togo yak stavsya Velikij vibuh dav bi pidvishennya gravitacijnih hvil voni b zalishili harakternij slid u polyarizaciyi reliktovogo viprominyuvannya 36 37 Mozhna rozrahuvati vlastivosti pervinnih gravitacijnih hvil za vimiryuvannyami mikrohvilovogo viprominyuvannya i vikoristovuvati ce shob diznatisya pro rannij Vsesvit Znovu zh taki gravitacijni hvili bezposeredno ne viyavleni ale yih nayavnist maye buti vivedena z inshih astronomichnih metodiv Rozvitok red nbsp Kimnata upravlinnya LIGO u GenfordiYak moloda galuz doslidzhen gravitacijno hvilova astronomiya perebuvaye v stadiyi rozvitku prote isnuye konsensus v ramkah astrofizichnoyi spilnoti sho cya galuz bude prodovzhuvati rozvivatisya shob stati viznanoyu komponentoyu bagato peredavachnoyi astronomiyi 21 go stolittya Gravitacijno hvilovi sposterezhennya dopovnyuyut sposterezhennya elektromagnitnogo spektru 38 39 Ci hvili takozh obicyayut dati informaciyu yaku ne mozhlivo otrimati za dopomogoyu viyavlennya ta analizu elektromagnitnih hvil Elektromagnitni hvili mozhut poglinatisya i povtorno viprominyuvatisya sho uskladnyuye proces otrimannya informaciyi pro dzherelo Gravitacijni hvili tim ne menshe tilki slabo vzayemodiyut z rechovinoyu a ce oznachaye sho voni ne rozsiyuyutsya abo poglinayutsya Ce povinno dozvoliti astronomam pobachiti novimi sposobami centr nadnovoyi zirkovih tumannostej i navit zitknennya galaktichnih yader Nazemni detektori dayut novu informaciyu pro fazu orbitalnogo zblizhennya i zlittya podvijnih chornih zir zoryanoyi masi i pro podvijni sistemi sho skladayutsya z odniyeyi takoyi chornoyi diri ta nejtronnoyi zori sho takozh mali b viklikati gamma spleski Voni takozh mozhut viyaviti signali vid kolapsu yadra nadnovoyi i vid periodichnih dzherel takih yak pulsari z malimi deformaciyami Yaksho gipoteza pro deyaki vidi fazovih perehodiv abo zavihreni spleski z dovgih kosmichnih strun u duzhe rannomu Vsesviti v kosmichnomu chasi blizko 10 25 sekundi pravdiva yih takozh mozhna bude viyaviti 40 Kosmichni detektori taki yak LISA mayut viyavlyati ob yekti taki yak podvijni sistemi dvoh bilih karlikiv i zir tipu AM Gonchih Psiv de vidbuvayetsya akreciya bidnoyi na gidrogen rechovini z kompaktnoyi malomasivnoyi geliyevoyi zori na bilij karlik a takozh sposterigati za zlittyam nadmasivnih chornih dir i orbitalnim zblizhennyam nevelikih ob yektiv mizh odnim i tisyachami sonyachnih mas v taki chorni diri LISA takozh povinna mati mozhlivist sluhati toj zhe vid dzherel z rannogo Vsesvitu yak nazemni detektori ale na nizhchih chastotah i zi znachno bilshoyu chutlivistyu 41 Viyavlennya emitovanih gravitacijnih hvil ye vazhkim zavdannyam Vono vklyuchaye v sebe ultrastabilni visokoyakisni lazeri i detektori vidkalibrovani z chutlivistyu shonajmenshe 2 10 22 Hz 1 2 yak pokazano na nazemnomu detektori GEO600 42 Krim togo bulo zaproponovano sho navit z velikih astronomichnih podij takih yak vibuhi nadnovih ci hvili mozhut zmenshitis do nadzvichajno malih vibracij rozmirom z diametr atoma 43 Primitki red Peters P Mathews J 1963 Gravitational Radiation from Point Masses in a Keplerian Orbit Physical Review 131 1 435 440 Bibcode 1963PhRv 131 435P doi 10 1103 PhysRev 131 435 Peters P 1964 Gravitational Radiation and the Motion of Two Point Masses Physical Review 136 4B B1224 B1232 Bibcode 1964PhRv 136 1224P doi 10 1103 PhysRev 136 B1224 Schutz Bernard F 1984 Gravitational waves on the back of an envelope American Journal of Physics 52 5 412 Bibcode 1984AmJPh 52 412S doi 10 1119 1 13627 Hulse R A Taylor J H 1975 Discovery of a pulsar in a binary system The Astrophysical Journal 195 L51 Bibcode 1975ApJ 195L 51H doi 10 1086 181708 The Nobel Prize in Physics 1993 Nobel Foundation Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2013 Procitovano 3 travnya 2014 Stairs Ingrid H 2003 Testing General Relativity with Pulsar Timing Living Reviews in Relativity 6 5 Bibcode 2003LRR 6 5S arXiv astro ph 0307536 doi 10 12942 lrr 2003 5 Abbott Benjamin P 2016 Observation of Gravitational Waves from a Binary Black Hole Merger Phys Rev Lett 116 6 061102 arXiv 1602 03837 doi 10 1103 PhysRevLett 116 061102 Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2016 Castelvecchi Davide Witze Alexandra 11 lyutogo 2016 Einstein s gravitational waves found at last Nature News doi 10 1038 nature 2016 19361 Arhiv originalu za 9 veresnya 2019 Procitovano 11 lyutogo 2016 The Editorial Board 16 lyutogo 2016 The Chirp Heard Across the Universe New York Times Arhiv originalu za 24 grudnya 2018 Procitovano 16 lyutogo 2016 Moore Christopher Cole Robert Berry Christopher 19 lipnya 2013 Gravitational Wave Detectors and Sources Arhiv originalu za 29 grudnya 2014 Procitovano 17 kvitnya 2014 Overbye Dennis 11 lyutogo 2016 Physicists Detect Gravitational Waves Proving Einstein Right New York Times Arhiv originalu za 15 lyutogo 2016 Procitovano 11 lyutogo 2016 Krauss Lawrence 11 lyutogo 2016 Finding Beauty in the Darkness New York Times Arhiv originalu za 12 kvitnya 2019 Procitovano 11 lyutogo 2016 Abbott B P Abbott R Abbott T D Abernathy M R Acernese F Ackley K Adams C Adams T ta in 11 lyutogo 2016 Observation of Gravitational Waves from a Binary Black Hole Merger Physical Review Letters angl 116 6 ISSN 0031 9007 doi 10 1103 PhysRevLett 116 061102 rekomenduyetsya displayauthors dovidka Sesana A 22 travnya 2013 Systematic investigation of the expected gravitational wave signal from supermassive black hole binaries in the pulsar timing band Monthly Notices of the Royal Astronomical Society Letters 433 1 L1 L5 Bibcode 2013MNRAS 433L 1S arXiv 1211 5375 doi 10 1093 mnrasl slt034 ESA s new vision to study the invisible universe ESA Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2018 Procitovano 29 listopada 2013 Longair Malcolm 2012 Cosmic century a history of astrophysics and cosmology Cambridge University Press ISBN 1107669367 Bahcall John N 1989 Neutrino Astrophysics vid Reprinted Cambridge Cambridge University Press ISBN 052137975X Bahcall John 9 chervnya 2000 How the Sun Shines Nobelivska premiya Arhiv originalu za 20 kvitnya 2014 Procitovano 10 travnya 2014 Nelemans Gijs 7 travnya 2009 The Galactic gravitational wave foreground Classical and Quantum Gravity 26 9 094030 Bibcode 2009CQGra 26i4030N arXiv 0901 1778 doi 10 1088 0264 9381 26 9 094030 Stroeer A Vecchio A 7 zhovtnya 2006 The LISA verification binaries Classical and Quantum Gravity 23 19 S809 S817 Bibcode 2006CQGra 23S 809S arXiv astro ph 0605227 doi 10 1088 0264 9381 23 19 S19 Abadie J et al Abbott R Abernathy M Accadia T Acernese F Adams C Adhikari R Ajith P Allen B Allen G Amador Ceron E Amin R S Anderson S B Anderson W G Antonucci F Aoudia S Arain M A Araya M Aronsson M Arun K G Aso Y Aston S Astone P Atkinson D E Aufmuth P Aulbert C Babak S Baker P ta in 7 veresnya 2010 Predictions for the rates of compact binary coalescences observable by ground based gravitational wave detectors Classical and Quantum Gravity 27 17 173001 Bibcode 2010CQGra 27q3001A arXiv 1003 2480 doi 10 1088 0264 9381 27 17 173001 Measuring Intermediate Mass Black Hole Binaries with Advanced Gravitational Wave Detectors Gravitational Physics Group University of Birmingham Arhiv originalu za 30 grudnya 2019 Procitovano 28 listopada 2015 Observing the invisible collisions of intermediate mass black holes LIGO Scientific Collaboration Arhiv originalu za 12 lyutogo 2019 Procitovano 28 listopada 2015 Volonteri Marta Haardt Francesco Madau Piero 10 sichnya 2003 The Assembly and Merging History of Supermassive Black Holes in Hierarchical Models of Galaxy Formation The Astrophysical Journal 582 2 559 573 Bibcode 2003ApJ 582 559V arXiv astro ph 0207276 doi 10 1086 344675 Sesana A Vecchio A Colacino C N 11 zhovtnya 2008 The stochastic gravitational wave background from massive black hole binary systems implications for observations with Pulsar Timing Arrays Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 390 1 192 209 Bibcode 2008MNRAS 390 192S arXiv 0804 4476 doi 10 1111 j 1365 2966 2008 13682 x a b Amaro Seoane Pau Aoudia Sofiane Babak Stanislav Binetruy Pierre Berti Emanuele Bohe Alejandro Caprini Chiara Colpi Monica Cornish Neil J Danzmann Karsten Dufaux Jean Francois Gair Jonathan Jennrich Oliver Jetzer Philippe Klein Antoine Lang Ryan N Lobo Alberto Littenberg Tyson McWilliams Sean T Nelemans Gijs Petiteau Antoine Porter Edward K Schutz Bernard F Sesana Alberto Stebbins Robin Sumner Tim Vallisneri Michele Vitale Stefano Volonteri Marta Ward Henry Babak Stanislav Binetruy Pierre Berti Emanuele Bohe Alejandro Caprini Chiara Colpi Monica Cornish Neil J Danzmann Karsten Dufaux Jean Francois Gair Jonathan Jennrich Oliver Jetzer Philippe Klein Antoine Lang Ryan N Lobo Alberto Littenberg Tyson McWilliams Sean T Nelemans Gijs Petiteau Antoine Porter Edward K Schutz Bernard F Sesana Alberto Stebbins Robin Sumner Tim Vallisneri Michele Vitale Stefano Volonteri Marta Ward Henry 21 chervnya 2012 Low frequency gravitational wave science with eLISA NGO Classical and Quantum Gravity 29 12 124016 Bibcode 2012CQGra 29l4016A arXiv 1202 0839 doi 10 1088 0264 9381 29 12 124016 Berry C P L Gair J R 12 grudnya 2012 Observing the Galaxy s massive black hole with gravitational wave bursts Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 429 1 589 612 Bibcode 2013MNRAS 429 589B arXiv 1210 2778 doi 10 1093 mnras sts360 Amaro Seoane Pau Gair Jonathan R Freitag Marc Miller M Coleman Mandel Ilya Cutler Curt J Babak Stanislav 7 veresnya 2007 Intermediate and extreme mass ratio inspirals astrophysics science applications and detection using LISA Classical and Quantum Gravity 24 17 R113 R169 Bibcode 2007CQGra 24R 113A arXiv astro ph 0703495 doi 10 1088 0264 9381 24 17 R01 Gair Jonathan Vallisneri Michele Larson Shane L Baker John G 2013 Testing General Relativity with Low Frequency Space Based Gravitational Wave Detectors Living Reviews in Relativity 16 7 Bibcode 2013LRR 16 7G arXiv 1212 5575 doi 10 12942 lrr 2013 7 Kotake Kei Sato Katsuhiko Takahashi Keitaro 1 kvitnya 2006 Explosion mechanism neutrino burst and gravitational wave in core collapse supernovae Reports on Progress in Physics 69 4 971 1143 Bibcode 2006RPPh 69 971K arXiv astro ph 0509456 doi 10 1088 0034 4885 69 4 R03 Abbott B et al Adhikari R Agresti J Ajith P Allen B Amin R Anderson S Anderson W Arain M Araya M Armandula H Ashley M Aston S Aufmuth P Aulbert C Babak S Ballmer S Bantilan H Barish B Barker C Barker D Barr B Barriga P Barton M Bayer K Belczynski K Berukoff S Betzwieser J ta in 2007 Searches for periodic gravitational waves from unknown isolated sources and Scorpius X 1 Results from the second LIGO science run Physical Review D 76 8 082001 Bibcode 2007PhRvD 76h2001A arXiv gr qc 0605028 doi 10 1103 PhysRevD 76 082001 Searching for the youngest neutron stars in the galaxy LIGO Scientific Collaboration Arhiv originalu za 12 lyutogo 2019 Procitovano 28 listopada 2015 Binetruy Pierre Bohe Alejandro Caprini Chiara Dufaux Jean Francois 13 chervnya 2012 Cosmological backgrounds of gravitational waves and eLISA NGO phase transitions cosmic strings and other sources Journal of Cosmology and Astroparticle Physics 2012 6 027 027 Bibcode 2012JCAP 06 027B arXiv 1201 0983 doi 10 1088 1475 7516 2012 06 027 Damour Thibault Vilenkin Alexander 2005 Gravitational radiation from cosmic super strings Bursts stochastic background and observational windows Physical Review D 71 6 063510 Bibcode 2005PhRvD 71f3510D arXiv hep th 0410222 doi 10 1103 PhysRevD 71 063510 Schutz Bernard F 21 chervnya 2011 Networks of gravitational wave detectors and three figures of merit Classical and Quantum Gravity 28 12 125023 Bibcode 2011CQGra 28l5023S arXiv 1102 5421 doi 10 1088 0264 9381 28 12 125023 Hu Wayne White Martin 1997 A CMB polarization primer New Astronomy 2 4 323 344 Bibcode 1997NewA 2 323H arXiv astro ph 9706147 doi 10 1016 S1384 1076 97 00022 5 Kamionkowski Marc Stebbins Albert Stebbins Albert 1997 Statistics of cosmic microwave background polarization Physical Review D 55 12 7368 7388 Bibcode 1997PhRvD 55 7368K arXiv astro ph 9611125 doi 10 1103 PhysRevD 55 7368 Price Larry September 2015 Looking for the Afterglow The LIGO Perspective LIGO Magazine 7 10 Arhiv originalu za 17 listopada 2015 Procitovano 28 listopada 2015 PLANNING FOR A BRIGHT TOMORROW PROSPECTS FOR GRAVITATIONAL WAVE ASTRONOMY WITH ADVANCED LIGO AND ADVANCED VIRGO LIGO Scientific Collaboration Arhiv originalu za 26 grudnya 2018 Procitovano 31 grudnya 2015 See Cutler ta Thorne 2002 sec 2 See Cutler ta Thorne 2002 sec 3 See Seifert F et al 2006 sec 5 See Golm ta Potsdam 2013 sec 4 Podalshe chitannya red Cutler Curt Thorne Kip S 2002 An overview of gravitational wave sources U Bishop Nigel Maharaj Sunil D Proceedings of 16th International Conference on General Relativity and Gravitation GR16 World Scientific s 4090 Bibcode 2002gr qc 4090C ISBN 981 238 171 6 arXiv gr qc 0204090 Thorne Kip S 1995 Gravitational radiation Particle and Nuclear Astrophysics and Cosmology in the Next Millenium 160 Bibcode 1995pnac conf 160T arXiv gr qc 9506086 Gravitational Wave Astronomy Max Planck Institute for Gravitational Physics Arhiv originalu za 6 lyutogo 2013 Procitovano 24 sichnya 2013 Schutz B F 1999 Gravitational wave astronomy Classical and Quantum Gravity 16 12A A131 A156 arXiv gr qc 9911034 doi 10 1088 0264 9381 16 12A 307 Posilannya red LIGO Scientific Collaboration Naukova spivpracya LIGO anglijskoyu Arhivovano 14 serpnya 2011 u Wayback Machine AstroGravS Arhiv astrofizichnih gravitacijno hvilovih dzherel Arhivovano 14 lyutogo 2013 u Wayback Machine Video 4 36 Viyavlennya gravitacijnoyi hvili Arhivovano 15 lyutogo 2016 u Wayback Machine Denis Overbaj en Nyu Jork Tajms 11 lyutogo 2016 r Video 71 29 Pres konferenciya ogoloshuye vidkrittya LIGO viyavlyaye gravitacijni hvili Arhivovano 21 travnya 2021 u Wayback Machine Nacionalnij naukovij fond 11 lyutogo 2016 r Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gravitacijno hvilova astronomiya amp oldid 40468659