Гра́віметри́чний ана́ліз, гравіметрі́я (рос. гравиметрический анализ, англ. gravimetric analysis; нім. Gewichtsanalyse f, Gravimetrie f) — група методів кількісного визначення складу речовин, що засновані на вимірюванні їхньої маси або маси їхніх складових.
Класифікація Редагувати
Методи гравіметрії поділяються 3 групи:
- методи осаджування;
- методи виділення;
- методи відгонки.
Метод осаджування має найбільше практичне значення. В ході цього методу спочатку зважують на аналітичних вагах досліджувану речовину, переводять її у розчин, потім осаджують ту складову речовини, кількість якої хочуть визначити, відокремлюють її від розчину, зневоднюють (сушать, прожарюють) і зважують твердий залишок. Точність такого гравіметричного аналізу висока — 0,1—0,02 %. При такому аналізі виділяють поняття осаджуваної форми — речовини, яка є осадом, і гравіметричної форми — речовини, отриманої після прокалювання і яка є об'єктом зважування.
Аналіз розроблений шведським хіміком Торнбеном Улафом Бергманом. В його основі лежить закон збереження маси при хімічних перетвореннях.
Метод виділення полягає у зважуванні компонентів, виділених після обробки досліджуваної речовини. До такого методу належить, зокрема, визначення зольності палива.
Метод відгонки полягає у визначенні маси леткого компоненту, на яку зменшилася маса речовини після відгонки. Прикладом методу відгонки є визначення вмісту кристалізаційної води при нагріванні.
Застосування Редагувати
Вимоги до методу:
- відтворюваність стехіометричного складу осаду;
- надзвичайно низька розчинність (щоб його можна було промити без відчутних втрат);
- мінімальна оклюзія, отже мала поверхня адсорбції (крупні кристали);
- легка відділюваність; термічна стабільність для можливості висушення;
- стабільність, зокрема негігроскопічність і неоксидовність висушеного осаду.
Аналіз широко використовується для дослідження руд, сплавів, органічних речовин, а також:
- визначення гігроскопічної вологи у ґрунті;
- вміст сухих речовин в плодах і овочах;
- вміст кристалізаційної води в солях;
- зольність палива.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Аналитическая химия. Химические методы анализа / Под ред. О. М. Петрухина. — М. : Химия, 1993. — С. 139—140. — ISBN 5-7245-0640-8. (рос.)
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |