Городецька культура або культура городищ «рогожної кераміки» — археологічна культура залізної доби.
| Городецька культура | |
| Місце розташування | Поволжя |
|---|---|
| Попередник | Культура сітчастої кераміки |
Існувала у 700 року до Р. Х. — 500 року після Р. Х..
Названа за розкопаному у 1898 році Василем Городцовим Городецькому городищу біля міста Спаськ-Рязанський.
Поширення ред.
Була поширена у середньому й нижньому плині Оки, у долині річок Мокша й Цна та Середнього Поволжя. У Подонні займала верхів'я до впливу річки Вороніж. На заході за водорозділом з горішньою Окою межувала з верхньоокською культурою балтського народу голядь. На півночі межувала з дяківською культурою угро-фінського народу меря.
Городецька культура склалася на основі місцевих культур бронзової доби за участі племен абашевської культури й зрубної культури.
Племена городецької культури були беспосередніми пращурами мордви Середнього Поволжя.
Поселення й могильники ред.
Представлена невеликими укріпленими родовими поселеннями, рідше - селищами, жертовниками, на пізньому етапі - і могильниками переважно з трупопокладеннями (за іншими даними могильники невідомі).
На поселеннях відкриті землянки, напівземлянки, наземні житла.
Поселення мають невеликий культурний шар, переважно. з фрагментами посуду.
Вироби ред.
Характерні залізні вироби.
Особливість культури - кераміка з відбитками рогожі й тканини, гладка груба. У пізніший час кераміка лощена.
Господарка ред.
Комплексне господарство: поряд із землеробством й скотарством важливе значення мали полювання й рибальство. Підтримувало торгівлю зі скіфами, племенами дяківської культури, з Покам'ям.
Культура у Пензенській області ред.
Тривала у області від 500 року до Р.Х. до 150-300 року після Р.Х..
У Пензенській області була поширена у лісові зоні - на півночі й центрі області. Найдослідженіші городища: Ахунське (Пензенський район) й Катеринівське (Лунінський район).
Джерела ред.
- Расторопов А. В. ГОРОДЕЦКАЯ КУЛЬТУРА / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001