Верхньоокська культура — археологічна культура залізної доби у верхньому Пооччі до впадіння річки Угра. Була поширена в Орловській та Тульській областях. Існувала в 700—100 роках до Р. Х..
Дослідження Редагувати
Виділена наприкінці 1950-х років російським археологом Тетяною Никольською. До неї населення верхнього Пооччя вважали угро-фінським. І. К. Флоров та О. Л. Прошкин вважали верхньокську культуру окським варіантом юхнівської культури.
Городище Радовище Редагувати
Характерним городищем було городище Радовище, що існувало у VI сторіччі до Р. Х..
Фортифікаційні споруди складалися з рову, валу і дерев'яного частоколу. Деякі хати представляли собою каркасні конструкції з плетеними й мазаними глиною стінами. Обігрів був від відкритих вогнищ (як у лужицької культури). У центрі городища були вкопані стовпи-боввани.
Існує версія про знищення городища верхньоокців носіями почепської культури.
Господарство Редагувати
Серед знахідок виявлені рибальські грузила і ліпна кераміка.
Металеві предмети не виявлені.
Похоронний обряд, як і у інших балтських культур, невідомий
Основну господарства становило рибальство і полювання.
Гончарство Редагувати
Тонкостінна ліпна кераміка подібна до кераміки юхнівської культури з меншим орнаментуванням. Така подібність тривалий час давала привід вважати верхньоокські пам'ятки частиною юхнівської культури.
Доля культури Редагувати
Верхньоокська культура була споріднена з іншими балтськими культурами, з якими межувала на заході — юхнівською та дніпродвінською.
На півночі у Пооччі після впадіння річки Угра межувала з угро-фінським народом дяківської культури. На сході по вододілу Оки з Доном межувала з угро-фінським народом городецької культури, що просунувся на південь до впадіння до Дону річки Вороніж.
Змінилася мощинською культурою, що ототожнюють з балтським народом голядь.
Джерела Редагувати
- Краснощекова, С. Д., Красницкий, Л. Н, (2006). Краеведческие записки. Выпуск 5. Археология Орловской области (російська). Орел: Вешние воды. с. 240.