Гер'є Володимир Іванович (Guerrier, 17 (29) травня 1837, Ховріно, Московська губернія — 30 червня 1919, Москва) — російський історик, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), професор загальної історії Московського університету (1868—1904), засновник Московських вищих жіночих курсів.
| Гер'є Володимир Іванович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 29 травня (10 червня) 1837 Ховріно |
| Помер | 30 червня 1919 (82 роки) Москва, Російська СФРР |
| Поховання | П'ятницький цвинтар[d] |
| Місце проживання | Російська імперія |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | історик, політик |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] |
| Галузь | історія |
| Заклад | Імператорський Московський університетd МДУ |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Вчене звання | професор, член-кореспондент |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Науковий керівник | Pyotr Kudryavtsevd і Грановський Тимофій Миколайович |
| Відомі учні | Віппер Роберт Юрійович Виноградов Павло Гаврилович Кареєв Микола Іванович Mikhail Korelind Любавський Матвій Кузьмич Nikolay Radtsigd Alexander Khakhanovd Щепкін Євген Миколайович Коваленський Михайло Миколайович |
| Аспіранти, докторанти | Виноградов Павло Гаврилович Ардашев Павло Миколайович Віппер Роберт Юрійович Mikhail Korelind Щепкін Євген Миколайович Кареєв Микола Іванович Aleksey Vasyutinskyd |
| Членство | Петербурзька академія наук |
| Відомий завдяки: | перший організатор семінарських занять e Росії |
| Нагороди | |
Гер'є Володимир Іванович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в підмосковному селі Ховріно в сім'ї нащадків вихідців з Гамбурга, що приїхали до Росії наприкінці XVIII століття. Рано втратив батьків і виховувався у родичів. Протестантського віросповідання.
Середню освіту здобув у Москві в парафіяльному училищі при євангелічно-лютеранській церкві Петра і Павла на Козьмодем'янській вулиці (нині Старосадський провулок), у приватному пансіоні Еннеса. У 1854 році вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. По закінченні курсу на словесному факультеті Московського університету, був залишений при університеті для приготування до професорського звання і, разом з тим, зробився викладачем літератури й історії в Першому московському кадетському корпусі. У 1862 році захистив магістерську дисертацію: «Боротьба за польський престол в 1733 р.» і був відправлений за кордон, де пробув три роки (у Німеччині, Італії та Парижі).
Обраний у доценти на кафедрі загальної історії, він почав викладати в Московському університеті з 1865 року. У 1868 р. їм була захищена дисертація: «Лейбніц і його століття», на ступінь доктора, після чого він видав, на підставі матеріалів, що знаходяться в Ганновері, книгу про відносини Лейбніца до Петра Великого і збірник документів з листування цього філософа, що відносяться до Росії. Почав свою викладацьку роботу з читання курсів історії середньовіччя. Герье, ставши професором, головним чином зосередив свої інтереси на викладанні періоду між римською і новою історією. Його курси завжди відрізнялися систематичністю, змістовністю і широтою поглядів. Він започаткував семінар з загальної історії в Московському університеті.
З 1872 до 1905 рік стояв на чолі заснованих ним Московських вищих жіночих курсів.
Політична діяльність Редагувати
З 1906 року — член Державної ради Російської імперії за призначенням. У політичній діяльності він примкнув до октябристів.
Гласний Московської міської думи, працював у різних думських комісіях. З 1888 до 1905 роки він був головою комісії, яка розробила організацію піклування про бідних, введену в 1894 р., влаштувала будинок для народних розваг і представила Державній думі проект страхування домашньої прислуги.
Похований на П'ятницькому цвинтарі в Москві.
Праці Редагувати
- (рос.)«Очерк развития исторической науки»(1866)
- (фр.)«L'abbe de Mably» (1886)
- (рос.)«Понятие о власти и народе в наказах 1789 г.» (1884)
- (рос.)«Идея народовластия накануне революции 1789 г.»
- (рос.)«Зодчие и подвижники Божьего царства. Блаженный Августин»
- (рос.)«Апостол нищеты и любви. Франциск из Ассизи»
- (рос.)«Французская Революция в освещении Тэна»
- (рос.)«Первая Государственная дума»
- (рос.)«Вторая Государственная дума»
- (рос.)«Второе раскрепощение — закон 9 ноября 1906 г.»
- (рос.)«Значение третьей Думы в Истории России» (1912)
- (рос.)«Речь об Александре и Наполеоне в 1812 г.»
Джерела Редагувати
- Н. И. Кареев. Герье, Владимир Иванович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. VIIIa. — С. 574. (рос. дореф.)
- Н. Кареев. Герье. Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
- Погодин С. Н., Владимир Иванович Герье как историк и методолог / С. Н. Погодин // Вопросы истории. — 2004. — № 10.(рос.)
- Цыганков Д. А., В. И. Герье и Московский университет его эпохи. — М.: ПСТГУ, 2008. — 256 с. — 1000 экз. — ISBN 978—5—7429—0347—5.(рос.)
- Волков В. А., Куликова М. В., Логинов В. С. Московские профессора XVIII — начала XX веков. Гуманитарные и общественные науки. — М.: Янус-К; Московские учебники и картолитография, 2006. — С.63—64. — 300 с. — 2 000 экз. — ISBN 5—8037—0164—5.(рос.)
Посилання Редагувати
- Персональна сторінка Володимира Івановича Гер'є на офіційному сайті РАН (рос.)
- Кащеев В. . Немцы России. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 листопада 2011.(рос.)
- Иванова Т. Н. (2011). Владимир Иванович Герье и формирование науки всеобщей истории в России (30-е гг. XIX – начало ХХ века). Библиотека авторефератов и тем диссертаций. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 10 листопада 2011.(рос.)
- Погодин С. Н. (2004). . Журнал «Вопросы истории». Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 10 листопада 2011.(рос.)
Примітки Редагувати
- ↑ Герье Владимир Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.