Генрі Ре́берн (англ. Henry Raeburn 4 березня, 1756 — 8 липня, 1823) — відомий шотландський та англійський художник, один з засновників шотландської школи живопису. Представник стилю романтизм.
| Генрі Реберн | |
|---|---|
| Henry Raeburn | |
| | |
| портрет наприкінці життя ( 1820 р.) | |
| При народженні | Henry Raeburn |
| Народження | 4 березня 1756 Стокбрідж поблизу Единбурга |
| Смерть | 8 липня 1823 (67 років) |
| Стокбрідж поблизу Единбурга | |
| Національність | шотландець |
| Країна | Велика Британія |
| Жанр | портрет |
| Навчання | у Девіда Мартина в Единбурзі |
| Діяльність | художник, митець-портретист |
| Напрямок | романтизм |
| Роки творчості | 1776-1820 |
| Член | Королівська академія мистецтв і Королівське товариство Единбурга |
| Твори | E. Finley, Esquired і The Skating Ministerd |
| У шлюбі з | Anne Edgard |
| Нагороди | |
| | |
| Генрі Реберн у Вікісховищі |
Життєпис. Ранні роки ред.
Генрі Реберн народився в селі Стокбрідж поблизу Единбургу, тепер в межах столиці Шотландії. Хлопець залишився без батьків, і його долею опікувався старший брат. Хлопця передали у виховний заклад, де він отримав первісну освіту. В 15 років його прийняли учнем в майстерню ювеліра, де він опанував малюнок. Звернувся підліток і до портретної мініатюри. Успіхи були настільки помітними, що Генрі згодом звернувся до олійного живопису, який опановував як аматор. Здібного хлопця познайомили з Девідом Мартином, популярним на той час художником-портретистом у Единбурзі.
Одруження ред.
Його запросили створити черговий портрет. Так відбулося знайомство Генрі і удови графа Леслі — Енн Едгар. Ймовірно, спалахнули романтичні відносини, бо вони побралися у 1780 році, хоча наречена була на 11 років старша за чоловіка. Шлюб автоматично перевів молодого митця в категорію матеріально забезпечених. Після чотирьох років подружнього життя, художник відбув у Італію разом з дружиною на стажування.
Італійський період ред.
Шляхом до Італії подружжя зупинилося в Лондоні. Реберн завітав до художника Джошуа Рейнольдса, що надав рекомендальні листи. Італійський період митця тривав приблизно два роки. Серед знайомих Реберна в Римі — римський художній авторитет Помпео Батоні.
Патріотична налаштованість ред.
У 1787 році він вже працював в місті Единбург. Серед перших творів по поверненні — портрет лорда Данзаса.
Генрі Реберн був міцно прив'язаний до Шотландії, де народився, виріс і сформувався як митець. Він не часто навідувався у Лондон, що дозволяло зосередитися на роботі і не мати зайвих і модних впливів столичних митців. Генрі Реберн практично не був зачеплений помертвілими схемами пізнього класицизму, не витрачав зусилля на створення міфологічних композицій як Бенджамін Вест чи на портрети з алегоріями як Джошуа Рейнольдс.
Серед перших творів — портрет капітана Чарлза Інглиса, якого художник подав біля гармати згідно з уявами про героїзоване зображення британського військового. Портрет сподобався. По смерті Інглиса родина звернулася до художника знов з проханням переписати зображення, бо Інглис став контр-адміралом і родина бажала мати предка з високим чином. Ранні твори мають різноманітніші композиції, пізні — досить одноманітні, навіть схожого формату (погруддя без рук). Серед них і твори у межах парадного аристократичного портрету, схема якого вже була вироблена і затверджена в Британській імперії.
Художнику менш удавалися жіночі портрети, хоча вони не позбавлені елегантності. Він узагальнював і одяг, і зачіски, не виписуючи докладно і точно волосся, а подаючи лише їх розкішні об'єми. Художник користувався рідкими олійними фарбами і поверхня його творів справляла враження акварельної техніки.
У 1812 році його обрали президентом спілки художників Единбургу. Його вплив на мистецьку ситуацію в Шотландії був таким значним, що він став одним з засновників шотландської школи живопису.
У 1815 році він став повноправним членом Королівської Шотландської академії . 29 серпня 1822 року король Георг IV надав йому титул лицаря і призначив портретистом його величності у Шотландії. Художник умер у Единбурзі в 1823-му.
Вибрані твори ред.
- «Сер Джон та леді Клерк», 1790
- «Брати Аллен дітьми», 1790-ті рр.
- «Натаніел Спенс»,(в уніформі королівських лучників), 1793
- «Котр-адмірал Чарлз Інглис», 1783 , додатки у 1795 р., Національна галерея Шотландії
- «Сер Джон Сінклер» (у повний зріст), 1795 р., Національна галерея Шотландії
- «Місс Елеонора Уркхарт», 1795, Національна галерея мистецтв, Вашингтон
- «Міссіз Елінора Бійтн», 1790-ті рр., Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Джон Робінсон », 1798
- «Роберт МакКін, лорд Брексфілд», 1798
- «Дівчинка з квітами», бл. 1799 р.
- «Міссіз МакЛеан оф Кінлокалайн», 1800, Прадо, Мадрид.
- «Міссіз Александер Фрезер Тітлер», бл. 1804 р. Бруклін музей
- «Генрі Дандас», 1805 р.
- «Катерина Семенівна Воронцова», 1810-ті рр., (1783-1856), в шлюбі леді Пембрук, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
- «Френсіс Хорнер»
- «Генрі Маккензі»
- «Капітан Хей» (у повний зріст), Лувр, Париж
- «Містер Кеткет з собакою», Національний музей красних мистецтв, Буенос-Айрес
- «Міссіз Енн Харт », 1810 р., Берлін
- «Олександр Карлайл»
- «Джон Плейфер»
- «Джон Рені», 1810 р., Національна портретна галерея Шотландії
- «Вільям Брайр дитиною»
- «Елізабет Гамільтон», 1812 р., письменниця і діяч просвітництва
- «Александер Роналдсон МакДоннел оф Гленгеррі», 1812 р., Національна галерея Шотландії
- «Реверенд Джон Томпсон», пастор і художник
- «Сер Девід Бейрд»
- «Автопортрет», 1820 р.
- «Сер Вільям Максвелл»
- «Брюс МакМардо з вудкою», 1800 р., Галерея Тейт, Лондон
- «Хлопчик з кроликом», 1814 р., Королівська академія мистецтв, Лондон
- «Міссіз Роберт Скотт», 1814 р., Національна галерея Шотландії
- «Сер Джон Сінклер» (поясний портрет)
- «Сер Вальтер Скотт», 1822 р., письменник, Національна галерея Шотландії
- «Генерал-лейтенант Вільям Стюарт»
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генрі Реберн |