Генріх Густав Магнус

Генріх Густав Магнус, також Гайнріх Ґустав Маґнус (нім. Heinrich-Gustav Magnus, 2 травня 1802, Берлін — 4 квітня 1870, Берлін) — німецький фізик та хімік.

Генріх Густав Магнус
нім. Heinrich-Gustav Magnus
Генріх Густав Магнус Генріх Густав Магнус
Народився	2 травня 1802(1802-05-02)^[…] Берлін, Королівство Пруссія
Помер	4 квітня 1870(1870-04-04)^[…] (67 років) Берлін, Королівство Пруссія
Поховання	Доротеенштадтський цвинтар^d
Країна	Німеччина
Діяльність	фізик, хімік, викладач університету
Alma mater	Берлінський університет Федеральна вища технічна школа Цюриха, Стокгольмський університет, Сорбонна
Галузь	фізика, хімія
Заклад	Берлінський університет Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий керівник	Ейльгард Мітчерліх
Відомі учні	Карл Германн Кноблаух, Август Кундт, Рудольф Клаузіус, Герман фон Гельмгольц, Густав Карстен, Георг-Герман Квінке
Аспіранти, докторанти	Emil Warburg^d Георг Квінке Gustav Heinrich Wiedemann^d Август Кундт Hermann Knoblauch^d Gottfried Eduard Fischer^d Rudolf O. Meibauer^d Georg August Freund^d
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Французька академія наук Російська академія наук Прусська академія наук
Відомий завдяки:	Ефект Магнуса, Сіль Магнуса
Брати, сестри	Eduard Magnus^d
Родичі	Ludwig Raschdau^d
Нагороди	іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (30 квітня 1863)
Генріх Густав Магнус у Вікісховищі

Біографія

Вивчав фізику та хімію 6 років — спочатку в Берлінському університеті, потім ще рік (1828) в Стокгольмі, в лабораторії Берцеліуса, а згодом у Парижі у Гей-Люссака та Тенара. У 1831 році Магнус був запрошений лектором з фізики і технології в Берлінський університет, потім був професором фізики до 1869 року. У 1840 році Магнус обраний членом Берлінської академії, з 1854 року був членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук. Магнус невтомно працював усе своє життя над різноманітними питаннями фізики та хімії. Ще студентом (1825) він опублікував першу свою роботу про самозаймання металевих порошків, в 1828 році відкрив названу його ім'ям платинову сіль (PtCl₂(NH₃)₂) — сіль Магнуса. З 1827 по 1833 рів займався переважно хімією, потім роботами в галузі фізики. Досліджував поглинання газів кров'ю (1837—1845), працював над ефектом розширенням газів від нагрівання (1841—1844), над пружністю пари води та водних розчинів (1844—1854), над термоелектрикою (1851), електролізом (1856), індукцією струмів (1858—1861), теплопровідністю газів (1860), поляризацією променистого тепла (1866—1868) та питаннями теплоцвітності газів (з 1861). Не менш відомий Магнус і як вчитель. З його лабораторії вийшло багато видатних німецьких фізиків.

Вибрані праці

• Über einige Erscheinungen der Capillarität, Poggendorffs Annalen, 1827, S. 153—169
• Über einige Wasserstoffverbindungen, Pogg. Ann., 1829, S. 521—527
• Beschreibung eines Maximumthermometers, Pogg. Ann., 1831, S. 136—149
• Über die Weinschwefelsäure, Pogg. Ann., 1833, S. 367—387
• Über die Wirkung des Ankers auf Elektromagnete und Stahlmagnete, Pogg. Ann., 1836, S. 417—443
• Über das Carbidsulfat und die Aethionsäure, Pogg. Ann., 1839, S. 509—524
• Über die Ausdehnung der Gase durch Wärme, Abhandlungen der Berliner Akademie, 1841, S. 59–84
• Versuche über die Spannkräfte des Wasserdampfes, Pogg. Ann., 1844, S. 225—247
• Über das Absorptionsvermögen des Blutes für Sauerstoff, Pogg. Ann., 1845, S. 177—206
• Über Diffraktion des Lichtes im leeren Raum, Monatsberichte der Berliner Akademie, 1847, S. 79–85
• Über die Bewegung der Flüssigkeiten, Abhandlungen der Berliner Akademie, 1848, S. 135—164
• Über die Ernährung der Pflanzen, Erdmanns Journal für praktische Chemie, S. 65–75
• Über thermoelectrische Ströme, Abhandlungen der Berliner Akademie, 1851, S. 1–32
• Über die Abweichung der Geschosse, Abhandlungen der Berliner Akademie, 1852, S. 1–24
• Hydraulische Untersuchungen, Pogg. Ann., 1855, S. 1–59
• Über direkte und indirekte Zersetzung durch den galvanischen Strom, Pogg. Ann., 1858, S. 553—580
• Über den Durchgang der Wärmestrahlen durch die Gase, Monatsberichte der Berliner Akademie, 1861, S. 246—260
• Über die Verdichtung von Dämpfen an der Oberfläche fester Körper, Annalen der Physik, 1864, S. 174—186
• Über Emission, Absorption und Reflexion der bei niederer Temperatur ausgestrahlten Wärmearten, Abhandlungen der Berliner Akademie, 1869, S. 201—232

Див. також

Ефект Магнуса

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
   d:Track:Q464633d:Track:Q2586178d:Track:Q237227
4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
7. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
8. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
9. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984

Посилання

• Бібліографія. Генріх Густав Магнус // Німецька національна бібліотека
• Horst Kant: Ein Lehrer mehrerer Physikergenerationen – Zum 200. Geburtstag des Berliner Physikers Gustav Magnus [ 31 жовтня 2004 у Wayback Machine.]