Товариство Темного (Чорного) Океану (яп. 玄洋社, Gen'yōsha) було впливовою паназіатською групою та таємною організацією (спільнотою), що діяло в Японській імперії, та вважалося ультранаціоналістичною групою під час Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу.
| Генйоша | |
| Дата створення / заснування | 1881 |
|---|---|
| Місце активності | Японія, Корея і Китай |
| Названо на честь | Genkai Sead |
| Засновник | Hiraoka Kōtarōd і Тояма Міцуру |
| Країна | Японська імперія |
| Політична ідеологія | Паназіатизм і ультранаціоналізм |
| Дочірня організація | Товариство чорного дракона |
| Час/дата припинення існування | 1945 |
| Генйоша у Вікісховищі |
Фундація "Койоша" ред.
Була заснована Койоша Хіраокою Котаро (1851–1906), колишнім та багатим самураєм, а також власником шахт, з гірничодобувними інтересами на території Маньчжурії, Тояма Міцуру та іншими колишніми самураями з області Фукуока-хан, він агітував за повернення до старого феодального устрою, а також надання японського ордену з особливими привілеями та державними стипендіями для класу (стану) самураїв. Койоша брав участь у різних повстаннях колишніх самураїв у Кюсю проти раннього японського уряду, часів правління імператора Мейдзі, але після придушення повстання Сацума в 1877 році, він відмовився від своїх початкових(первинних) цілей, та приєднався до продемократичного "Руху за свободу та права людей" і сформував політичну організацію, яка натомість почала агітувати за національний парламент .
Фонд "Генйоша" ред.
У 1881 році Койоша знову змінила напрямок своєї діяльності. Цього разу декларованими цілями "Генйоша" були «шанування імператорської родини, повага до Імперії та захист прав людей». Проте його справжня програма полягала в агітації за військову експансію Японської імперії, та завоювання азійського континенту. Справжня програма знайшла відображення в її новій назві "Генйоша", яка отримала назву на честь протоки Генкайнада, що відділяє Японію від Кореї.
Тактика, яку організація (спільнота) "Генйоша" була готова використовувати для досягнення своїх цілей, також була далеко не мирною. ЇЇ діяльність починалася як терористична організація, і хоча вона продовжувала вербувати до своїх лав, незадоволених колишніх самураїв, вона також залучала фігур, причетних до організованої злочинності, щоб вони допомагали їй в кампаніях насильства та вбивств спрямованих проти іноземців та ліберальних політиків.
У 1889 Генйоша різко розкритикував нерівноправний план перегляду договору, розроблений міністром закордонних справ Японської імперії Окумою Сігенобу . Член "Генйоша" кинув бомбу, яка тяжко поранила його. На виборах 1892 року "Генйоша" розгорнув кампанію залякування та насильства за мовчазної підтримки японської адміністрації Мацукати, щоб вплинути на результат виборів.
Однією з головних цілей "Генйоша" були численні китайські таємні суспільства, деякі з яких були дуже вороже налаштовані до Японської імперії. Проте китайські таємні товариства мали спільну з "Генйоша" мету, а саме повалити керівну в Китаї династію Цін. У 1881 році Міцуру Тояма відправив до Китаю понад 100 осіб для збору інформації та проникнення в ці таємні суспільства. Одна з перших і найбільш детальних історій таємних товариств була написана членом "Генйоша" Хірайя Амане, який допоміг у створенні китайської штаб-квартири "Генйоша" в Ханчжоу .
"Генйоша" не тільки надавала кошти та зброю цим таємним товариствам, але й організував притулок в Японській імперії для їх лідерів, на яких націлений уряд динасції Цін. "Генйоша" створили велику мережу публічних будинків по всьому Китаю (а пізніше і по всій Південно-Східній Азії), щоб забезпечити місця для необхідних зустрічей, а також для збирання інформації. Крім того, що публічні будинки були прибутковим, побічний бізнес цих публічних будинків давав можливість збирати корисну для організації інформацію, для подальшого шантажу або подальшої підривної діяльності покровителів. Проте, хоча до шантажу та підкупу часто вдавалися, частіше інформацію отримували за допомогою наймів повій, які були висококваліфіковані в отриманні інформації від своїх клієнтів. "Генйоша"" навіть заснував школу підготовки таких агентів на території Японської імперії у Саппоро на Хоккайдо.
Іншою сферою діяльності "Генйоша" була Корея. "Генйоша" створив спеціальну групу для таємної підготовки детальних топографічних карт Кореї, оскільки очікували в майбутньому вторгнення Японської імперії на територію корейського півострова. "Генйоша" також активно підтримував селянський рух Донгак, знаючи, що повстання, ймовірно, втягне цінського Китаю і Японську імперію у війну. Вважається, що вбивство королеви Кореї Мін у 1895 році було здійснено членами "Генйоша" за ініціативою японського міністра в Сеулі Міури Горо .
Спочатку японськими військовими силами, були проігноровані дані отриманні від "Генйоша", проте під час Першої китайсько-японської війни та російсько-японської війни, як імперська армія Японії, так і імператорський флот Японії визнали розгалужену мережу збору розвідувальних даних "Генйоша", по всій Східній Азії безцінними. Мережа "Генйоша" також була корисною для військових при проведенні диверсійної діяльності в тилу ворога.
Після анексії Корейської імперії в 1910 році "Генйоша" продовжував підтримувати зусилля в напрямку паназійства . Усередині Японської імперії, вони сформували політичну партію під назвою "Dai Nippon Seisantō" («Велика виробнича партія Японії») для боротьби з впливом соціалістичної пропаганди на профспілки робітників.
До останніх років свого існування "Генйоша" була далека від своїх первинних витоків як таємної організації (спільноти), але перетворилася майже на основний напрямок японської імперської політики. Відомими її членами були ряд міністрів кабінету міністрів та членів японського парламенту, в часи існування Японської імперії, а з її лав вийшли основні політичні лідери, такі як Хірота Кокі та Накано Сейго. "Генйоша" продовжувала справляти значний вплив на політику та зовнішню політику Японської імперії до кінця Другої світової війни .
"Генйоша" була розпущена американською владою під час окупації Японії .
Спадок ред.
"Генйоша" була предтечею низки японських організацій, які успадкували і розвивали її ідеологію. Це також заклало основу для зв'язків між правими японськими політиками та японськими організованими злочинними синдикатами якудза після Другої світової війни.
Незважаючи на те, що сучасні члени якудза поділяють багато політичної та соціальної філософії організації "Генйоша", і хоча багато членів "Генйоша" були пов'язані з якудзою, "Генйоша" була в першу чергу японською політичною організацією, яка часто використовувала злочинні засоби для досягнення своїх політичних цілей, і не була сама якудзою, як стверджують деякі автори.
Дивись також ред.
Посилання ред.
- Min, Anchee (2003). The Last Empress. Houghton Mifflin. ISBN 0-618-53146-7.
- Gordon, Andrew (2003). A Modern History of Japan: From Tokugawa Times to the Present. Oxford University Press. ISBN 0-19-511061-7.
- Jacob, Frank (2012). Die Thule-Gesellschaft und die Kokuryûkai: Geheimgesellschaften im global-historischen Vergleich. Würzburg: Königshausen & Neumann. ISBN 978-3826049095.
- Victor, George (2005). The Pearl Harbor Myth, Rethinking the Unthinkable. Potomac Books Inc. ISBN 1-59797-042-5.
- Crowdey, George (2006). The Enemy Within, A History of Espionage. Osprey Publishing. ISBN 1-84176-933-9.
Примітки ред.
- 玄洋社社史編纂会 1977 『玄洋社社史』近代資料出版会=History of Genyosha(written in Japanese)
- Crowdey, The Enemy Within, page 215
- Victor, The Pearl Harbor Myth, Rethinking the Unthinkable, page 128
- Crowdey, The Enemy Within, page 217
- Gordon, A Modern History of Japan: From Tokugawa Times to the Present, page 92
- Harries, Soldiers of the Sun, The Rise and Fall of the Imperial Japanese Army
- Min, The Last Empress, page 203
- L. Huffman, James (1998). Modern Japan: An Encyclopedia of History, Culture, and Nationalism. Taylor & Francis. с. 21. ISBN 9780815325253.
- . L'Indro (it-IT). 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 16 жовтня 2020.
зовнішні посилання ред.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генйоша