Ганс О́стер (9 серпня 1887, Дрезден — 9 квітня 1945, Флоссенбюрґ) — німецький військовий діяч, генерал-майор (1942), учасник змови проти Гітлера.
| Ганс Остер | |
|---|---|
| Hans Oster | |
| | |
| Народження | 9 серпня 1887 Дрезден, Саксонія |
| Смерть | 9 квітня 1945 (57 років) Флоссенбюрґ повішення |
| Поховання | Nordfriedhofd |
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх |
| Приналежність | Вермахт |
| Вид збройних сил | Абвер |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Kreuzschuled |
| Роки служби | 1907–1932 1935—1944 |
| Звання | Генерал-майор |
| Війни / битви | |
| Нагороди | |
| Ганс Остер у Вікісховищі |
Біографія ред.
Ганс Остер народився у сім'ї євангельського пастора. Після здобуття середньої освіти у 1907 році поступив на військову службу. Брав участь у Першій світовій війні як офіцер Генерального штабу, і навіть після закінчення війни продовжував служити в рейхсвері. Закінчив курси офіцерів Генерального штабу. У 1929 році отримав звання майора, однак у 1932 через факт порушення кодексу честі офіцера був змушений піти у відставку. У травні 1933 влаштувався на роботу у дослідницьке управління військової авіації, а з жовтня цього ж року був громадянським службовцем у відділі розвідки військового міністерства (абвері). У 1934 був вбитий нацистами його колишній начальник, генерал Курт фон Шлейхер, що стало причиною негативного відношення Остера до НСДАП.
У 1935 році новим головою абверу став адмірал Вільгельм Канаріс; він повернув Остера до армії та запросив його обійняти посаду начальника центрального відділу цієї служби, в обов'язки якого входило управління кадрами та фінансами (до того часу Ганс Остер служив начальником штабу та заступником інспектора управління військовою розвідкою під головуванням генерал-майора Курта фон Бредова). Паралельно йому було присвоєно звання підполковника. У 1939 Ганс Остер отримав звання полковника, а у 1942 — генерал-майора.
У 1938 Ганс Остер був одним з головних учасників військової змови проти Адольфа Гітлера — користуючись підтримкою Вільгельма Канаріса, він намагався схилити військовиків до організації перевороту під час «судетської кризи». Але змова зазнала невдачі через те, що Англія та Франція внаслідок проведення політики «умиротворення» дали згоду на передачу Судетської області Чехословаччини до складу Німеччини: це призвело до росту популярності фюрера в країні та зробило неможливим будь-який військовий заколот проти нацистського режиму.
Під час Другої світової війни Остер передавав за кордон інформацію про підготовку нападу Німеччини на Бельгію та Нідерланди. Він також сприяв прийому на службу в Абвері багатьох противників нацизму, включаючи пастора Дітріха Бонхеффера. Остер отримував інформацію стосовно запланованих переслідувань антинацистів та попереджував їх про це. Брав участь у підготовці замаху на Гітлера.
Взимку 1939-40 років Остер проінформував голландський та норвезький уряди про намір Гітлера вчинити агресію проти цих країн.
Протягом перших років війни постійно намагався організувати змову проти Гітлера і навіть схилив до цього багатьох співробітників абверу, проте так і не зміг розробити реальний план перевороту.
5 квітня 1943 Остера було позбавлено посади та звільнено з військової служби внаслідок звинувачення у незаконному переведенні валюти за кордон (в цей час гестапо розслідувало справу стосовно переведення євреїв до Швейцарії під виглядом агентів військової розвідки, при цьому емігранти отримували значні суми у валюті як компенсацію за майно, залишене у Німеччині). Він оселився у Дрездені, де перебував під контролем гестапо, що унеможливило продовження ним антинацистської діяльності.
Арешт і загибель ред.
Наступного дня після невдалого замаху на Гітлера 20 липня 1944 Остера було заарештовано. 9 квітня 1945 в результаті проведення прискореної карної судової процедури його було засуджено до смерті в концентраційному таборі Флоссенбург — разом з адміралом Вільгельмом Канарісом та пастором Дітріхом Бонхеффером. В той самий день їх було повішено.
Родина ред.
Генерал Ганс Остер був одружений з Гертрудою Кнооп, що походила з родини бременського текстильного промисловця. Мав трьох дітей, один з яких (син Ахім) був генерал-майором бундесверу.
Звання ред.
- Фанен-юнкер (18 березня 1907) — патент від 14 лютого 1907 року.
- Лейтенант (18 серпня 1908)
- Обер-лейтенант (25 вересня 1914)
- Гауптман (16 квітня 1918)
- Майор (1 березня 1929)
- Оберст-лейтенант (1 грудня 1935)
- Оберст (1 квітня 1939)
- Генерал-майор (16 листопада 1942) — патент від 1 грудня 1942 року.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (1915)
- Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами і короною
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Література ред.
- Энциклопедия Третьего рейха
- Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
- Joachim Fest Plotting Hitler's Death: The German Resistance to Hitler, 1933—1945 (London, Weidenfeld & Nicholson, 1996).
- Peter Hoffmann. The History of the German Resistance, 1933—1945 (Montreal, McGill-Queen's University Press, 1996).
- Terry Parssinen. The Oster Conspiracy of 1938 (London, Harper Collins, 2004).
- Roger Moorhouse. Killing Hitler (London, Jonathan Cape, 2006).
- Terry Parssinen, Die vergessene Verschwörung. Hans Oster und der militärische Widerstand gegen Hitler (München, Siedler, 2008).
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Остер |