Га́мфрі Де́ві (англ. Sir Humphry Davy; (17 грудня) 1778 — (29 травня) (1829)) — британський фізик і хімік, член (Лондонського королівського наукового товариства), з 1820 — президент цього товариства, один із засновників електрохімії, винахідник (безпечної гірничої лампи). Одержав металевий калій і натрій електролізом їдких лугів (1807).
| Гамфрі Деві | |
|---|---|
| англ. Humphry Davy | |
| | |
| Народився | (17 грудня) 1778[…] (Пензанс), Cornwall[d], Корнуолл, Англія, Королівство Велика Британія[…] |
| Помер | (29 травня) (1829)[…] (50 років) Женева, Швейцарія |
| Поховання | Цвинтар королів |
| Країна | (Велика Британія) |
| Діяльність | хімік, винахідник, фізик, геолог, фотограф, поет, письменник |
| Alma mater | (Truro Cathedral School)d |
| Галузь | фізика, хімія |
| Заклад | (Лондонське королівське товариство) |
| Посада | Президент Лондонського королівського товариства[d] |
| Науковий ступінь | |
| Відомі учні | Майкл Фарадей |
| Членство | Шведська королівська академія наук Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук (Зоологічне товариство Лондона)d (Варшавське товариство друзів наук)d (Лондонське королівське товариство) Прусська академія наук Інститут Франції (Національна академія наук Італії)d Баварська академія наук Французька академія наук |
| Відомий завдяки: | винахід (гірничої лампи), виділення чистих металів |
| Батько | (Robert Davy)d |
| Мати | (Grace Millett)d |
| Брати, сестри | (John Davy)d |
| У шлюбі з | (Jane Davy)d |
| Нагороди | медаль Коплі (1805) (медаль Румфорда) (1816) (Королівська медаль) (1827) |
| Автограф | |
Гамфрі Деві у Вікісховищі |
Біографія Редагувати )
Народився у 1778 році у невеликому містечку (Пензансі) у графстві Корнуолл на південному заході Англії, був старшим серед п'яти дітей у сім'ї Роберта Деві та Грейс Міллетт. За словами його брата (Джона Деві)[en], їхнє рідне місто характеризувалося «майже безмежною довірливістю до надприродного та жахливого… Серед середніх і вищих класів було мало смаку до літератури, і ще менше до науки… Полювання, стрілянина, боротьба, півнячі бої, які загалом закінчувалися пияцтвом, були тим, що їм найбільше подобалося». Батько був різьбярем по дереву, заробляв мало, і тому його сім'я ледве зводила кінці з кінцями. У віці шести років Деві був відправлений до гімназії в Пензансі, а через три роки його сім'я перебралась до Варфелла, неподалік (Ладжана)[en] і для закінчення навчання Гамфрі мешкав у Джона Тонкіна, який був йому хрещеним батьком. Після закінчення гімназії Пензанса в 1793 році Тонкін заплатив за те, щоб Деві відвідував гімназію у Труро для завершення здобуття освіти під керівництвом преподобного доктора Кардью. Той у листі до (Девіса Гілберта)[en] сухо відзначав: «Я не міг розрізнити здібності, якими він потім так відзначився». З усім тим, Дейві розважав своїх шкільних друзів написанням віршів, валентинок та розповідями історій з «Тисячі й однієї ночі». Розмірковуючи про свої шкільні дні в листі до матері, Деві написав: «Навчатися природним шляхом — справжнє задоволення; як прикро стає, що в більшості шкіл це стає болем». У 1794 році батько помирає, і Гамфрі переїхав жити до Джона Тонкіна, що став його опікуном.
Після смерті батька підлітка віддали учнем до хірурга, а потім — до аптекаря. Там, нарешті, Деві почав практикуватися в улюбленій хімії. У мансарді у будинку свого опікуна він ставив перші хімічні досліди. Рідні обурювалися: «Цей хлопчик Гамфрі невиправний. Він підірве нас усіх». А старша сестра скаржилася, що хімічні речовини псують її сукні.
Паралельно учень аптекаря самостійно вивчав іноземні мови. Один з науковців, з яким листувався Деві з різних питань фізики та хімії, лікар і хімік (Томас Беддо), вражений його надзвичайним обдаруванням, зацікавився молодим дослідником. Беддо вирішив надати Деві можливість працювати, де той міг би рости й повністю проявити свої здібності. Маститий вчений запрошує Деві працювати хіміком у свою клініку, згодом реорганізовану у (Пневматичний інститут)[en] (англ. Bristol Pneumatic Institution) у Брістолі, куди Гамфрі й переходить в 1798 році. У Пневматичному інституті Деві очолив лабораторію, де почав експерименти з відкритим раніше (Д. Прістлі) (закисом азоту), який Деві назвав за п'янкий ефект «веселильним газом». Він описав і знеболювальну дію цього газу.
У 1801-му році асистент, а з 1802-го — професор (Королівського інституту). У 1803 році Деві обирають членом (Королівського товариства), а з 1807 до 1812 він працює як секретар цього товариства. У цей період дослідницька та педагогічна діяльність Деві набуває особливого розмаху. Деві надає великого значення дослідницькій та експериментальній роботі в галузі хімії та фізики. У своїх записках він пише:
«Набагато важче збирати факти, ніж займатися спекулятивними спогляданнями з їх приводу: добрий експеримент має більше цінності, ніж глибокодумність такого генія, як Ньютон»
У Деві навчався і з 1812 року почав працювати Майкл Фарадей.
У 1812 році Деві у віці 34 років за наукові роботи був посвячений у лицарі. Він одружився з молодою заможною вдовою Джейн Ейпріс, далекою родичкою Вальтера Скотта. У 1813 році Деві їде подорожувати Європою, відмовившись від професури та від посади в Королівському товаристві, як такої, що не відповідає його новому громадському становищу. Повернувшись до Англії, Деві більше не займається серйозною науковою роботою, а звертається виключно до практичних питань промисловості.
У 1819 році Деві було надано титул баронета.
У 1826 році Деві мав перший інсульт, який надовго прикував його до ліжка. На початку 1827 року він їде з Лондона у Європу разом з братом: леді Джейн не вважала за потрібне супроводжувати хворого чоловіка. 29 травня 1829 року по дорозі до Англії Деві зазнав другого удару, від якого він і помер на п'ятдесят першому році життя в Женеві. Похований у Женеві на кладовищі Пленпале.
У Вестмінстерському абатстві в Лондоні, на місці поховання видатних людей Англії, на його вшанування встановлено меморіальну дошку.
На честь науковця Лондонське Королівське товариство у 1877 році заснувало наукову нагороду — медаль Деві.
Наукова діяльність Редагувати )
Відкрив або отримав у чистому вигляді хімічні елементи: кальцій, барій, магній, стронцій, хлор, калій, натрій, літій. Відкрив дурманну дію (закису азоту), названого веселильним газом (1799). Запропонував електрохімічну теорію хімічної спорідненості (1800), розвинуту далі Берцеліусом.
Отримав металевий натрій і калій при електролізі їхніх гідроксидів, які раніше вважалися нерозкладними речовинами (1807). За допомоги електролізу отримав (амальгами) кальцію, стронцію, барію, магнію (1810). Незалежно від (Гей-Люссака) і Тенара виділив бор із (борної кислоти); підтвердив елементарність хлору (1810). Запропонував водневу теорію кислот, заперечивши погляд (Лавуазьє), який вважав, що кожна кислота повинна мати у своєму складі оксиген. Описав явище так званої електричної дуги (1808—1809). Сконструював безпечну гірничу лампу з металевою сіткою (1815). Встановив залежність електричного опору провідника від довжини й перетину й відзначив залежність електропровідності від температури (1821). Читав курс агрохімії (1803—1813). Висловив думку, що мінеральні солі необхідні для живлення рослин, і вказав на необхідність польових дослідів для розв'язання проблем землеробства.
Див. також Редагувати )
- Медаль Деві
- (Лампа Деві)
Бібліографія Редагувати )
- Davy H. Researches, Chemical and Philosophical. Bristol: Biggs and Cottle, 1800.
- Davy H. Elements of Chemical Philosophy. London: Johnson and Co., 1812.
- Davy H. Elements Of Agricultural Chemistry In A Course Of Lectures. London: Longman, 1813.
- Davy H. The Papers of Sir H. Davy. Newcastle: Emerson Charnley, 1816.
- Davy H. Discourses to the Royal Society. London: John Murray, 1827.
- Davy H. Salmonia or Days of Fly Fishing. London: John Murray, 1828.
- Davy H. Consolations in Travel or The Last Days of a Philosopher. London: John Murray, 1830.
Примітки Редагувати )
- ↑ Яковлев В. А. Деви, Хэмфри // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 242–243.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Дэви Гемфри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Hunt R. Davy, Humphry (DNB00) // Dictionary of National Biography / L. Stephen, S. Lee — London: Smith, Elder & Co., 1885.
- Rossel P. Une visite du cimetière de Plainpalais — (Pully): 1994.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ David Knight «Davy, Sir Humphry, baronet (1778—1829)» [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Oxford Dictionary of National Biography. — Oxford University Press, 2004
- Davy, John (1836). 1. London: Longman, Rees, Orme, Brown, Green, & Longman. (ISBN) (9780608378510). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- Knight, David (1992). Humphry Davy: Science and Power. Cambridge: Cambridge University Press. (ISBN) (978-0-631-16816-4).
- ↑ Кац М. Гемфри Деви // Техника молодежи : журнал. — 1934. — № 4 (4). — С. 52—57.
Література Редагувати )
- Hunt, Robert (1888). «Davy, Humphry». Dictionary of National Biography. London: Smith, Elder & Co.
Посилання Редагувати )
- Pratt, Anne (1841). Sir Humphrey Davy. . London: Charles Knight and Company. Архів оригіналу
|archiveurl=вимагає|url=() за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022. (Davy's first name is spelled incorrectly in this book.) - Твори Humphry Davy у проєкті «Гутенберг»
- (Твори та інформація про Гамфрі Деві) у Інтернет-архіві
- The Collected Works of Humphry Davy
- Journal of a Tour made in the years 1828, 1829, through Styria, Carniola, and Italy, whilst accompanying the late Sir Humphry Davy by J. J. Tobin (1832)
- Humphry Davy, Poet and Philosopher by Thomas Edward Thorpe, New York: Macmillan, 1896
- Young Humphry Davy: The Making of an Experimental Chemist by June Z. Fullmer, Philadelphia: American Philosophical Society, 2000