www.wikidata.uk-ua.nina.az

Віннаретта Зінгер У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зінгер у другому шлюбі княгиня Едмон де Поліньяк нар

Віннаретта Зінгер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зінгер.

Віннаретта Зінгер (у другому шлюбі княгиня Едмон де Поліньяк, нар. 8 січня 1865(18650108)-пом. 26 листопада 1943) — дочка магната Айзека Зінгера та спадкоємиця значного статку, одна з найбільш впливових фігур на музичній сцені XIX — першої половини XX століття, художник, органіст.

Віннаретта Зінгер
При народженні Winnaretta Eugénie Singer
Народження 8 січня 1865(1865-01-08)
Йонкерс
Смерть 26 листопада 1943(1943-11-26) (78 років)
  Лондон
Країна  США
Діяльність меценатка, господиня літературного салону, Світська особа
Батько Айзек Зінґер
Мати Isabella Eugenie Boyerd
У шлюбі з Prince Edmond de Polignacd і Prince Louis de Scey-Montbéliardd
Брати, сестри Isabelle Singerd, Washington Singerd, Mortimer Singerd і Paris Singerd
 Віннаретта Зінгер у Вікісховищі

Тримала в Парижі музичний салон, який увійшов в історію як один із найвпливовіших своєї епохи, завдяки виступам у Віннаретти прославилися багато митців. Спонсувала плеяду талановитих композиторів, музикантів, акторів і художників, зокрема цілі компанії — антрепризу Дягілєва, паризьку Оперу.

Заснувала премію імені Едмона де Поліньяка у Королівському літературному товаристві та власний фонд Зінгер-Поліньяк, які підтримували митців. Спонсувала також соціальні проєкти — житло для незаможних сімей, постачання гуманітарної допомоги у роки війни, пересувні рентгенологічні машини Марії Кюрі.

Біографія ред.

Віннаретта у першому шлюбі, худ. Джон Сарджент, 1889

Дитинство та ранні роки ред.

Віннаретта стала двадцятою з двадцяти чотирьох дітей Айзека Зінгера. Її мати, француженка Ізабелла-Євгенія Боєр, відома як модель, яка позувала скульптору Бартольді під час роботи над статуєю Свободи. Поки був живий батько, Віннаретта з п'ятьма рідними суродженцями та безліччю однокровних жила у великому будинку в передмісті Нью-Йорка, потім — у Парижі, пізніше вся сім'я на вісім років переїхала до Девоншира. Дослідник творчості Ле Корбюзьє Ніколас Вебер згадує, що п'ятирічну Віннаретту врятував із пожежі у лондонському готелі «Браун» Іван Тургенєв. Після смерті Айзека Ізабелла повернулася з молодшими дітьми до Парижа та невдовзі вдруге вийшла заміж за бельгійського скрипаля Віктора Ніколаса Робсе (фр. Victor-Nicolas Reubsaet).

З ранніх років Віннаретту оточувала творча атмосфера, у родині заохочувалися заняття мистецтвом. Вона стала виявляти інтерес до музики, навчалася грати на скрипці, віолончелі, фортепіано й органі, а крім того, займалася живописом. У подарунок на свій 14-й день народження дівчина попросила влаштувати концерт Бетховена. У паризькому салоні матері Віннаретта акомпанувала їй та вітчиму на музичних вечорах, вже у 16 років вона сама почала давати уроки музики. У 1882 році відкрила для себе музику Ріхарда Вагнера й імпресіоністів, прихильницею яких залишилася на все життя. Віннаретта не оминула заняття живописом, згодом її картини виставлялися в Академії вишуканих мистецтв, а одне полотно одного разу помилково приписали Клоду Моне.

Біографи стверджують, що вітчим Віннаретти був людиною агресивною, мав вибуховий характер, у суспільстві ходили чутки про насильство в їхньому будинку на авеню Клебер. Як тільки Віннаретта досягла 21 року, вона вступила в права спадщини, отримавши належний їй мільйон доларів, і залишила родину матері. Невдовзі вона купила собі великий маєток — два сусідні будинки на розі авеню Анрі Мартен і вулиці Кортамбер. Попри свій статок, з'являтися у вищих колах без супроводу матері чи чоловіка вона не могла, тому Віннаретта прагнула якнайшвидше побратися.

Особисте життя ред.

Вже у 1887 році Віннаретта вийшла заміж за молодого спадкоємця сім'ї Се-Монбельяр Луї. Ще з часів Другої імперії знатні, але збіднілі будинки Європи вітали шлюби своїх дітей із багатими американськими «принцесами», тому союз з Се-Монбельяром вважався вигідним обом сторонам. Однак у першу шлюбну ніч Віннаретта зустріла Луї, який увійшов до спальні, на шафі з ножем у руці, і категорично відмовилася від виконання подружнього обов'язку. За припущенням біографів, ще в юності вона усвідомила свою гомосексуальність, а насильство з боку вітчима назавжди позбавило її потягу до чоловіків. Шлюб з Луї був розірваний як не консумований у лютому 1892 року (за деякими джерелами — 1891 року), проте за ці кілька років Віннаретта, що вже носила титул княгині, встигла утвердитися в суспільстві як щедрий меценат і впливовий знавець мистецтва. Вона організувала у замку Фантазі літній фестиваль Форе, а у 1888 році представила у себе оперу «Гвендоліна» за участю провідних виконавців Гранд-опера.

Вдруге Віннаретта вийшла заміж у 1893 році. Знаючи про її захоплення музикою та необхідність мати солідний статус у суспільстві, Робер де Монтеск'ю представив їй свого друга, композитора князя Едмонда де Поліньяка. За сприяння графині Елізабет Греффюль організували весілля. Оскільки майбутні чоловік і дружина не цікавилися протилежною статтю, шлюб в першу чергу мав розв'язати фінансові проблеми де Поліньяка та дати титул Віннаретті. Однак цей союз, названий лихими язиками «союзом ліри та швейної машинки», став рідкісним прикладом щасливого альянсу людей, об'єднаних спільними смаками та інтересами: обидва були переконаними вагнеріанці, прихильники імпресіонізму та пристрасно захоплені музикою. Князь захопив Віннаретту октатонікою, а завдяки її статку він міг вільно творити, не думаючи про гроші. Монтеск'ю, який відчайдушно ревнував подружжя один до одного, врешті-решт перестав спілкуватися з ними, а в листах називав Віннаретту «чудовиськом схожим на Нерона».

Після смерті де Поліньяка Віннаретта перестала приховувати свою орієнтацію. У різні роки вона мала романи з Ольгою де Меєр, Ромейн Брукс, Етель Сміт, Вайолет Трефузіс. Основним захопленням і справою життя для неї залишалася музика. Хоча власних дітей у неї не було, Віннаретта виростила племінницю Дейзі Феллоуз, яка осиротіла після смерті матері Ізабель-Бланш Зінгер.

Салон і меценатство ред.

Віннаретта (у центрі другого ряду) з чоловіком Едмоном де Поліньяком (стоїть ліворуч) і друзями. Третій ліворуч у верхньому ряду — Марсель Пруст

Ще в юності, у 1880-ті роки на канікулах у Нормандії Вінаретта познайомилася з Габріелєм Форе. Поступово у них склалися дружні стосунки, які тривали до кінця днів композитора. Вже у перші роки після одержання спадщини Віннаретта замовила йому коротку музичну роботу, надавши гонорар у 25 тисяч франків. Для порівняння його річна зарплата хормейстера на той момент становила 3 тисячі. У 1891 році, перебуваючи у Венеції в гостях у Віннаретти, Форе написав кілька своїх найкращих творів — «Mandoline», «En sourdine», «Green», «C'est l'extase». У 1898 році присвятив своїй патронесі сюїту «Пеллеас і Мелізанда». Форе був близьким другом сім'ї та грав на похороні князя Едмонда.

Невдовзі після першого розлучення Віннаретта реконструювала свої будинки на розі авеню Анрі Мартен і вулиці Кортамбер, об'єднавши їх та влаштувавши двосвітну залу для прийомів. Цьому приміщенню відводилася роль «серця» всього будинку, в якому мали відбуватися музичні вечори, репетиції, виставки та світські прийоми. У залі встановили два фортепіано Steinway & Sons і зроблений на замовлення орган Каваї-Колєм. Разом з Едмоном де Поліньяком вони стали організовувати органні вечори та музичні концерти, де звучала не лише музика його авторства, а й твори Форе, Кокто, Дебюссі, Стравинського та інших. Дуже швидко салон де Поліньяків перетворився на центр музичного Парижа. Він увійшов в історію французької музики як один із найвпливовіших салонів епохи, успішний виступ у якому фактично гарантував визнання впливових людей та «перепустку» у світ мистецтва. Наприклад, Айседора Дункан отримала запрошення від де Поліньяків після того, як 1900 року танцювала на вечорі у графині Греффюль. Віннаретта й Едмон влаштували для неї концерт у себе на вулиці Кортамбер, а після його успіху допомогли з організацією концертів у її власній студії. Патронаж Віннаретти багато в чому заклав фундамент для міжнародної слави танцівниці.

Після смерті Едмона де Поліньяка княгиня щороку влаштовувала пам'ятний концерт на його честь. Крім того, вона вирішила вшанувати його пам'ять, замовивши кільком видатним музикантам твори на вільну тему, але з посвятою своєму чоловікові. Однією з таких робіт став «Сократ» Еріка Саті. Щоб композитор зміг працювати над твором, Віннаретта добилася відтермінування його вироку до восьми днів в'язниці, який Саті отримав за написаний ним образливий лист критику Жану Пуегу. Даріус Мійо створив «Нещастя Орфея», Франсіс Пуленк — «Концерт для двох фортепіано з оркестром» і «Концерт для органу», Курт Вайль — «Другу симфонію». Неодноразово в салоні де Поліньяка музичні прем'єри проходили раніше, ніж у концертних залах.

У гостях у Віннаретти Сергій Дягілєв познайомився з Равелем і Дебюссі. У неї ж, на три дні раніше за офіційну прем'єру, була вперше показана «Весіллячко» Стравинського. На замовлення Віннаретти поставили балет «Байка про лисицю, півня, кота та барана», княгиня також спонсорувала постановку антрепризою Дягілєва. Хоча Дягілєв сильно ревнував Стравінського до княгині, він часто звертався до неї за фінансовою підтримкою. Завдяки Віннаретті Дягілєв отримав протекцію князя Монако та його антрепризу з 1922 року на постійній основі демонструвалась в Монте Карло. Патронаж і фінансова підтримка від княгині допомогли відбутися кар'єрам Наді Буланже, Діну Ліпатті, Клари Гаскіл, Артура Рубінштейна, Володимира Горовиця, Етель Сміт і багатьох інших.

У салоні Віннаретти відбулися перші кроки до всесвітньої слави Клода Дебюссі, Фредеріка Діліуса, Ігоря Стравинського, Еммануеля Шабріє, Моріса Равеля. Щоб привернути її увагу, ще до особистого знайомства молодий Равель присвятив Віннаретті композицію «Павана на смерть інфанти». Подібний вчинок порушував усі норми етикету свого часу та був зухвалим жестом очевидного кар'єризму. На щастя для Равеля, успіх композиція мала такий великий успіх у слухачів, що Віннаретта просто не встигла висловити своє невдоволення та була змушена прихильно прийняти посвяту молодого автора. Частим гостем салону Віннаретти був Марсель Пруст. Під впливом її музичних вечорів він став шанувальником Форе. Також на її вечорах бували Антоніо де ла Гандара, Колетт, Клод Моне, про них залишив багато записів у мемуарах Поль Моран. Як покровителька літератури, у 1910 році вона заснувала в лондонському Королівському літературному товаристві премію імені Едмона де Поліньяка, лауреатами якої стали Волтер де ла Мар, Джон Мейсфілд і Джеймс Стівенс.

Соціальна благодійність ред.

Княгиня де Поліньяк та князь Луї де Сарті, 1926

Віннаретта де Поліньяк також була активним благодійником у соціальній сфері. З 1911 року вона спонсорувала будівництво житла для незаможних сімей у XIII окрузі Парижа. У 1920-і та 1930-і роки на її замовлення Ле Корбюзьє займався перебудовою та зведенням нових корпусів паризької Армії спасіння, а у 1929 році займався пристосуванням баржі «Луї-Катаріна» під притулок.

У роки Першої світової війни разом із Марією Кюрі Віннаретта працювала над створенням перших рентгеномобілів. Вона також фінансувала постачання гуманітарної допомоги до Польщі. Спільно з Консуело Вандербільт Віннаретта спонсорувала будівництво шпиталю Фош у передмісті Парижа.

У 1928 році Віннаретта заснувала фонд Зінгер-Поліньяк, покликаний дати легальну форму її діяльності з патронажу та підтримки молодих композиторів, художників і літераторів. Після смерті княгині її паризький особняк також став надбанням фонду. У будівлі відкрилися репетиційні та звукозаписні студії, концертний зал, а також надається житло підопічним фонду.

Пізні роки та смерть ред.

У серпні 1939 року Віннаретта вирушила до Англії, дізнавшись про смерть свого молодшого брата. Невдовзі почалася Друга Світова війна, і повернення до Франції було неможливим. Княгиня залишилася в Лондоні та займалася організацією концертів, доходи від яких передавала до Червоного Хреста. У листопаді 1943 року вона дізналася, що її салон у Парижі розграбували фашисти, через кілька діб Віннаретта померла від серцевого нападу.

Примітки ред.

  1. ↑ Kindred Britain
    d:Track:Q75653886
  2. ↑ Weber, 2008, с. 353.
  3. Kahan, 2009, с. 70—72.
  4. ↑ Caballero, Rumph, 2020, с. 27.
  5. ↑ Еврейская герцогиня (рос.). jewish.ru. 14 травня 2020. оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021. 
  6. ↑ Kahan, 2009, с. 71—72.
  7. ↑ Ross, 2006, с. 109.
  8. ↑ Forssgren, 2006, с. 27.
  9. ↑ Throwback Thursday: Living with the Polignacs (англ.). Proofed. 14 березня 2019. Процитовано 19 грудня 2020. 
  10. Дочь короля швейных машинок — покровительница музыки (рос.). ”Еврейский мир”. 29 травня 2015. оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 7 січня 2021. 
  11. ↑ Secrest, 2014.
  12. Caballero, Rumph, 2020, с. 26.
  13. Ross, 2006, с. 108—109.
  14. Dorf, 2012, с. 7—8.
  15. Сати, Ханон, 2010, с. 322—323.
  16. Стравинский, Линник, 2013.
  17. Press, 2006, с. 61—62.
  18. Ronald, 2018, с. 35—38.
  19. Brooks, 1993, с. 415—468.
  20. Kahan, 2009.
  21. Caballero, Rumph, 2020, с. 30.
  22. Ronald, 2018, с. 35.
  23. Kahan, 2009, с. 111.
  24. ↑ Ronald, 2019.
  25. The Fascinating History of Le Corbusier's Lost Barge (англ.). The Metropolis Mag. Процитовано 15 січня 2021. 
  26. Ronald, 2018.
  27. About the Fondation Singer-Polignac (англ.). Medici Tv. оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 19 грудня 2020. 

Література ред.

  • Пикон, Жером. Жанна Ланвен. — Этерна, 2018.
  • Сати, Эрик, Ханон, Ю. «Воспоминания задним числом». — Центр средней музыки & Лики России, 2010. — 682 с. — ISBN 978-5-87417-338-8.
  • Линник В. А. Игорь Стравинский. Диалоги. — Рипол Классик, 2013. — 454 с.
  • Схейен, Ш. Сергей Дягилев. "Русские сезоны" навсегда. — Азбука-Аттикус, 2014. — ISBN 978-5-389-12875-0.
  • Brooks, J. Nadia Boulanger and the Salon of the Princesse de Polignac // Journal of the American Musicological Society. — University of California Press, 1993. — P. 415—468. — DOI:10.2307/831927.
  • Caballero, C., Rumph, S. Fauré Studies. — Cambridge University Press, 2020. — С. 24—28. — ISBN 978-1-108-42919-1.
  • Dorf, Samuel N. Dancing Greek Antiquity in Private and Public: Isadora Duncan's Early Patronage in Paris // Dance Research Journal. — 2012. — No. 1. — P. 5—27.
  • Forssgren, Ernest A. The Memoirs of Ernest A. Forssgren, Proust's Swedish Valet. — Yale University Press, 2006. — С. 27—28. — ISBN 978-0-300-11463-8.
  • Kahan, Sylvia. In Search of New Scales: Prince Edmond de Polignac, Octatonic Explorer. — University of Rochester Press, 2009. — ISBN 978-1-58046-305-8.
  • Lifar, Serge. Serge Diaghilev. — Read Books Ltd, 2011. — 468 с.
  • Ross, James. French Music Since Berlioz. — Routledge, 2006. — С. 108—109. — ISBN 0-7546-0282-6.
  • Press, Stephen D. Prokofiev's Ballets for Diaghilev. — Routledge, 2006. — ISBN 978-0-7546-0402-0.
  • Ronald, S. A Dangerous Woman: American Beauty, Noted Philanthropist, Nazi Collaborator - The Life of Florence Gould. — St. Martin’s Press, 2018. — С. 34—35. — ISBN 978-1-250-09221-2.
  • Ronald, S. Condé Nast: The Man and His Empire -- A Biography. — St. Martin's Publishing Group, 2019. — ISBN 9781250180049.
  • Secrest, M. Elsa Schiaparelli: A Biography. — Penguin UK, 2014. — ISBN 9780241966853.
  • Weber, Nicholas Fox. Le Corbusier. — Knopf Doubleday Publishing Group, 2008. — ISBN 9780307270566.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zinger Vinnaretta Zinger u drugomu shlyubi knyaginya Edmon de Polinyak nar 8 sichnya 1865 18650108 pom 26 listopada 1943 dochka magnata Ajzeka Zingera ta spadkoyemicya znachnogo statku odna z najbilsh vplivovih figur na muzichnij sceni XIX pershoyi polovini XX stolittya hudozhnik organist Vinnaretta Zinger opis zobrazhennya Pri narodzhenni Winnaretta Eugenie SingerNarodzhennya 8 sichnya 1865 1865 01 08 JonkersSmert 26 listopada 1943 1943 11 26 78 rokiv LondonKrayina SShADiyalnist mecenatka gospodinya literaturnogo salonu Svitska osobaBatko Ajzek Zinger 1 Mati Isabella Eugenie Boyerd 1 U shlyubi z Prince Edmond de Polignacd 1 i Prince Louis de Scey Montbeliardd 1 Brati sestri Isabelle Singerd Washington Singerd 1 Mortimer Singerd i Paris Singerd Vinnaretta Zinger u VikishovishiTrimala v Parizhi muzichnij salon yakij uvijshov v istoriyu yak odin iz najvplivovishih svoyeyi epohi zavdyaki vistupam u Vinnaretti proslavilisya bagato mitciv Sponsuvala pleyadu talanovitih kompozitoriv muzikantiv aktoriv i hudozhnikiv zokrema cili kompaniyi antreprizu Dyagilyeva parizku Operu Zasnuvala premiyu imeni Edmona de Polinyaka u Korolivskomu literaturnomu tovaristvi ta vlasnij fond Zinger Polinyak yaki pidtrimuvali mitciv Sponsuvala takozh socialni proyekti zhitlo dlya nezamozhnih simej postachannya gumanitarnoyi dopomogi u roki vijni peresuvni rentgenologichni mashini Mariyi Kyuri Zmist 1 Biografiya 1 1 Ditinstvo ta ranni roki 1 2 Osobiste zhittya 1 3 Salon i mecenatstvo 1 4 Socialna blagodijnist 1 5 Pizni roki ta smert 2 Primitki 3 Literatura 4 PosilannyaBiografiya red nbsp Vinnaretta u pershomu shlyubi hud Dzhon Sardzhent 1889Ditinstvo ta ranni roki red Vinnaretta stala dvadcyatoyu z dvadcyati chotiroh ditej Ajzeka Zingera Yiyi mati francuzhenka Izabella Yevgeniya Boyer vidoma yak model yaka pozuvala skulptoru Bartoldi pid chas roboti nad statuyeyu Svobodi Poki buv zhivij batko Vinnaretta z p yatma ridnimi surodzhencyami ta bezlichchyu odnokrovnih zhila u velikomu budinku v peredmisti Nyu Jorka potim u Parizhi piznishe vsya sim ya na visim rokiv pereyihala do Devonshira Doslidnik tvorchosti Le Korbyuzye Nikolas Veber zgaduye sho p yatirichnu Vinnarettu vryatuvav iz pozhezhi u londonskomu goteli Braun Ivan Turgenyev 2 Pislya smerti Ajzeka Izabella povernulasya z molodshimi ditmi do Parizha ta nevdovzi vdruge vijshla zamizh za belgijskogo skripalya Viktora Nikolasa Robse fr Victor Nicolas Reubsaet 3 Z rannih rokiv Vinnarettu otochuvala tvorcha atmosfera u rodini zaohochuvalisya zanyattya mistectvom Vona stala viyavlyati interes do muziki navchalasya grati na skripci violoncheli fortepiano j organi a krim togo zajmalasya zhivopisom 4 U podarunok na svij 14 j den narodzhennya divchina poprosila vlashtuvati koncert Bethovena U parizkomu saloni materi Vinnaretta akompanuvala yij ta vitchimu na muzichnih vechorah vzhe u 16 rokiv vona sama pochala davati uroki muziki U 1882 roci vidkrila dlya sebe muziku Riharda Vagnera j impresionistiv prihilniceyu yakih zalishilasya na vse zhittya Vinnaretta ne ominula zanyattya zhivopisom zgodom yiyi kartini vistavlyalisya v Akademiyi vishukanih mistectv a odne polotno odnogo razu pomilkovo pripisali Klodu Mone 5 6 Biografi stverdzhuyut sho vitchim Vinnaretti buv lyudinoyu agresivnoyu mav vibuhovij harakter u suspilstvi hodili chutki pro nasilstvo v yihnomu budinku na avenyu Kleber Yak tilki Vinnaretta dosyagla 21 roku vona vstupila v prava spadshini otrimavshi nalezhnij yij miljon dolariv i zalishila rodinu materi Nevdovzi vona kupila sobi velikij mayetok dva susidni budinki na rozi avenyu Anri Marten i vulici Kortamber Popri svij statok z yavlyatisya u vishih kolah bez suprovodu materi chi cholovika vona ne mogla tomu Vinnaretta pragnula yaknajshvidshe pobratisya 6 Osobiste zhittya red Vzhe u 1887 roci Vinnaretta vijshla zamizh za molodogo spadkoyemcya sim yi Se Monbelyar Luyi She z chasiv Drugoyi imperiyi znatni ale zbidnili budinki Yevropi vitali shlyubi svoyih ditej iz bagatimi amerikanskimi princesami tomu soyuz z Se Monbelyarom vvazhavsya vigidnim obom storonam Odnak u pershu shlyubnu nich Vinnaretta zustrila Luyi yakij uvijshov do spalni na shafi z nozhem u ruci i kategorichno vidmovilasya vid vikonannya podruzhnogo obov yazku Za pripushennyam biografiv she v yunosti vona usvidomila svoyu gomoseksualnist a nasilstvo z boku vitchima nazavzhdi pozbavilo yiyi potyagu do cholovikiv Shlyub z Luyi buv rozirvanij yak ne konsumovanij u lyutomu 1892 roku za deyakimi dzherelami 1891 roku 4 prote za ci kilka rokiv Vinnaretta sho vzhe nosila titul knyagini vstigla utverditisya v suspilstvi yak shedrij mecenat i vplivovij znavec mistectva 5 6 Vona organizuvala u zamku Fantazi litnij festival Fore a u 1888 roci predstavila u sebe operu Gvendolina za uchastyu providnih vikonavciv Grand opera 7 Vdruge Vinnaretta vijshla zamizh u 1893 roci Znayuchi pro yiyi zahoplennya muzikoyu ta neobhidnist mati solidnij status u suspilstvi Rober de Montesk yu predstaviv yij svogo druga kompozitora knyazya Edmonda de Polinyaka Za spriyannya grafini Elizabet Greffyul organizuvali vesillya 7 Oskilki majbutni cholovik i druzhina ne cikavilisya protilezhnoyu stattyu shlyub v pershu chergu mav rozv yazati finansovi problemi de Polinyaka ta dati titul Vinnaretti Odnak cej soyuz nazvanij lihimi yazikami soyuzom liri ta shvejnoyi mashinki stav ridkisnim prikladom shaslivogo alyansu lyudej ob yednanih spilnimi smakami ta interesami obidva buli perekonanimi vagnerianci prihilniki impresionizmu ta pristrasno zahopleni muzikoyu Knyaz zahopiv Vinnarettu oktatonikoyu a zavdyaki yiyi statku vin mig vilno tvoriti ne dumayuchi pro groshi 8 9 10 Montesk yu yakij vidchajdushno revnuvav podruzhzhya odin do odnogo vreshti resht perestav spilkuvatisya z nimi a v listah nazivav Vinnarettu chudoviskom shozhim na Nerona 11 Pislya smerti de Polinyaka Vinnaretta perestala prihovuvati svoyu oriyentaciyu U rizni roki vona mala romani z Olgoyu de Meyer Romejn Bruks Etel Smit Vajolet Trefuzis Osnovnim zahoplennyam i spravoyu zhittya dlya neyi zalishalasya muzika 9 8 6 Hocha vlasnih ditej u neyi ne bulo Vinnaretta virostila pleminnicyu Dejzi Fellouz yaka osirotila pislya smerti materi Izabel Blansh Zinger 11 Salon i mecenatstvo red nbsp Vinnaretta u centri drugogo ryadu z cholovikom Edmonom de Polinyakom stoyit livoruch i druzyami Tretij livoruch u verhnomu ryadu Marsel PrustShe v yunosti u 1880 ti roki na kanikulah u Normandiyi Vinaretta poznajomilasya z Gabrielyem Fore Postupovo u nih sklalisya druzhni stosunki yaki trivali do kincya dniv kompozitora Vzhe u pershi roki pislya oderzhannya spadshini Vinnaretta zamovila jomu korotku muzichnu robotu nadavshi gonorar u 25 tisyach frankiv Dlya porivnyannya jogo richna zarplata hormejstera na toj moment stanovila 3 tisyachi U 1891 roci perebuvayuchi u Veneciyi v gostyah u Vinnaretti Fore napisav kilka svoyih najkrashih tvoriv Mandoline En sourdine Green C est l extase U 1898 roci prisvyativ svoyij patronesi syuyitu Pelleas i Melizanda Fore buv blizkim drugom sim yi ta grav na pohoroni knyazya Edmonda 12 Nevdovzi pislya pershogo rozluchennya Vinnaretta rekonstruyuvala svoyi budinki na rozi avenyu Anri Marten i vulici Kortamber ob yednavshi yih ta vlashtuvavshi dvosvitnu zalu dlya prijomiv Comu primishennyu vidvodilasya rol sercya vsogo budinku v yakomu mali vidbuvatisya muzichni vechori repeticiyi vistavki ta svitski prijomi U zali vstanovili dva fortepiano Steinway amp Sons i zroblenij na zamovlennya organ Kavayi Kolyem Razom z Edmonom de Polinyakom voni stali organizovuvati organni vechori ta muzichni koncerti de zvuchala ne lishe muzika jogo avtorstva a j tvori Fore Kokto Debyussi Stravinskogo ta inshih Duzhe shvidko salon de Polinyakiv peretvorivsya na centr muzichnogo Parizha 4 9 Vin uvijshov v istoriyu francuzkoyi muziki yak odin iz najvplivovishih saloniv epohi uspishnij vistup u yakomu faktichno garantuvav viznannya vplivovih lyudej ta perepustku u svit mistectva Napriklad Ajsedora Dunkan otrimala zaproshennya vid de Polinyakiv pislya togo yak 1900 roku tancyuvala na vechori u grafini Greffyul Vinnaretta j Edmon vlashtuvali dlya neyi koncert u sebe na vulici Kortamber a pislya jogo uspihu dopomogli z organizaciyeyu koncertiv u yiyi vlasnij studiyi Patronazh Vinnaretti bagato v chomu zaklav fundament dlya mizhnarodnoyi slavi tancivnici 13 14 Pislya smerti Edmona de Polinyaka knyaginya shoroku vlashtovuvala pam yatnij koncert na jogo chest Krim togo vona virishila vshanuvati jogo pam yat zamovivshi kilkom vidatnim muzikantam tvori na vilnu temu ale z posvyatoyu svoyemu cholovikovi Odniyeyu z takih robit stav Sokrat Erika Sati Shob kompozitor zmig pracyuvati nad tvorom Vinnaretta dobilasya vidterminuvannya jogo viroku do vosmi dniv v yaznici yakij Sati otrimav za napisanij nim obrazlivij list kritiku Zhanu Puegu 15 Darius Mijo stvoriv Neshastya Orfeya Fransis Pulenk Koncert dlya dvoh fortepiano z orkestrom i Koncert dlya organu Kurt Vajl Drugu simfoniyu Neodnorazovo v saloni de Polinyaka muzichni prem yeri prohodili ranishe nizh u koncertnih zalah 16 U gostyah u Vinnaretti Sergij Dyagilyev poznajomivsya z Ravelem i Debyussi U neyi zh na tri dni ranishe za oficijnu prem yeru bula vpershe pokazana Vesillyachko Stravinskogo Na zamovlennya Vinnaretti postavili balet Bajka pro lisicyu pivnya kota ta barana knyaginya takozh sponsoruvala postanovku antreprizoyu Dyagilyeva Hocha Dyagilyev silno revnuvav Stravinskogo do knyagini vin chasto zvertavsya do neyi za finansovoyu pidtrimkoyu Zavdyaki Vinnaretti Dyagilyev otrimav protekciyu knyazya Monako ta jogo antreprizu z 1922 roku na postijnij osnovi demonstruvalas v Monte Karlo 17 18 Patronazh i finansova pidtrimka vid knyagini dopomogli vidbutisya kar yeram Nadi Bulanzhe Dinu Lipatti Klari Gaskil Artura Rubinshtejna Volodimira Gorovicya Etel Smit i bagatoh inshih 19 20 U saloni Vinnaretti vidbulisya pershi kroki do vsesvitnoyi slavi Kloda Debyussi Frederika Diliusa Igorya Stravinskogo Emmanuelya Shabriye Morisa Ravelya Shob privernuti yiyi uvagu she do osobistogo znajomstva molodij Ravel prisvyativ Vinnaretti kompoziciyu Pavana na smert infanti Podibnij vchinok porushuvav usi normi etiketu svogo chasu ta buv zuhvalim zhestom ochevidnogo kar yerizmu Na shastya dlya Ravelya uspih kompoziciya mala takij velikij uspih u sluhachiv sho Vinnaretta prosto ne vstigla visloviti svoye nevdovolennya ta bula zmushena prihilno prijnyati posvyatu molodogo avtora 21 22 Chastim gostem salonu Vinnaretti buv Marsel Prust Pid vplivom yiyi muzichnih vechoriv vin stav shanuvalnikom Fore Takozh na yiyi vechorah buvali Antonio de la Gandara Kolett Klod Mone pro nih zalishiv bagato zapisiv u memuarah Pol Moran 4 Yak pokrovitelka literaturi u 1910 roci vona zasnuvala v londonskomu Korolivskomu literaturnomu tovaristvi premiyu imeni Edmona de Polinyaka laureatami yakoyi stali Volter de la Mar Dzhon Mejsfild i Dzhejms Stivens 23 Socialna blagodijnist red nbsp Knyaginya de Polinyak ta knyaz Luyi de Sarti 1926Vinnaretta de Polinyak takozh bula aktivnim blagodijnikom u socialnij sferi Z 1911 roku vona sponsoruvala budivnictvo zhitla dlya nezamozhnih simej u XIII okruzi Parizha U 1920 i ta 1930 i roki na yiyi zamovlennya Le Korbyuzye zajmavsya perebudovoyu ta zvedennyam novih korpusiv parizkoyi Armiyi spasinnya 24 a u 1929 roci zajmavsya pristosuvannyam barzhi Luyi Katarina pid pritulok 25 2 U roki Pershoyi svitovoyi vijni razom iz Mariyeyu Kyuri Vinnaretta pracyuvala nad stvorennyam pershih rentgenomobiliv Vona takozh finansuvala postachannya gumanitarnoyi dopomogi do Polshi Spilno z Konsuelo Vanderbilt Vinnaretta sponsoruvala budivnictvo shpitalyu Fosh u peredmisti Parizha 24 26 U 1928 roci Vinnaretta zasnuvala fond Zinger Polinyak poklikanij dati legalnu formu yiyi diyalnosti z patronazhu ta pidtrimki molodih kompozitoriv hudozhnikiv i literatoriv Pislya smerti knyagini yiyi parizkij osobnyak takozh stav nadbannyam fondu U budivli vidkrilisya repeticijni ta zvukozapisni studiyi koncertnij zal a takozh nadayetsya zhitlo pidopichnim fondu 27 Pizni roki ta smert red U serpni 1939 roku Vinnaretta virushila do Angliyi diznavshis pro smert svogo molodshogo brata Nevdovzi pochalasya Druga Svitova vijna i povernennya do Franciyi bulo nemozhlivim Knyaginya zalishilasya v Londoni ta zajmalasya organizaciyeyu koncertiv dohodi vid yakih peredavala do Chervonogo Hresta U listopadi 1943 roku vona diznalasya sho yiyi salon u Parizhi rozgrabuvali fashisti cherez kilka dib Vinnaretta pomerla vid sercevogo napadu 5 Primitki red a b v g d Kindred Britain d Track Q75653886 a b Weber 2008 s 353 Kahan 2009 s 70 72 a b v g Caballero Rumph 2020 s 27 a b v Evrejskaya gercoginya ros jewish ru 14 travnya 2020 Arhiv originalu za 17 sichnya 2021 Procitovano 7 sichnya 2021 a b v g Kahan 2009 s 71 72 a b Ross 2006 s 109 a b Forssgren 2006 s 27 a b v Throwback Thursday Living with the Polignacs angl Proofed 14 bereznya 2019 Procitovano 19 grudnya 2020 Doch korolya shvejnyh mashinok pokrovitelnica muzyki ros Evrejskij mir 29 travnya 2015 Arhiv originalu za 11 veresnya 2019 Procitovano 7 sichnya 2021 a b Secrest 2014 Caballero Rumph 2020 s 26 Ross 2006 s 108 109 Dorf 2012 s 7 8 Sati Hanon 2010 s 322 323 Stravinskij Linnik 2013 Press 2006 s 61 62 Ronald 2018 s 35 38 Brooks 1993 s 415 468 Kahan 2009 Caballero Rumph 2020 s 30 Ronald 2018 s 35 Kahan 2009 s 111 a b Ronald 2019 The Fascinating History of Le Corbusier s Lost Barge angl The Metropolis Mag Procitovano 15 sichnya 2021 Ronald 2018 About the Fondation Singer Polignac angl Medici Tv Arhiv originalu za 14 lyutogo 2021 Procitovano 19 grudnya 2020 Literatura red Pikon Zherom Zhanna Lanven Eterna 2018 Sati Erik Hanon Yu Vospominaniya zadnim chislom Centr srednej muzyki amp Liki Rossii 2010 682 s ISBN 978 5 87417 338 8 Linnik V A Igor Stravinskij Dialogi Ripol Klassik 2013 454 s Shejen Sh Sergej Dyagilev Russkie sezony navsegda Azbuka Attikus 2014 ISBN 978 5 389 12875 0 Brooks J Nadia Boulanger and the Salon of the Princesse de Polignac Journal of the American Musicological Society University of California Press 1993 P 415 468 DOI 10 2307 831927 Caballero C Rumph S Faure Studies Cambridge University Press 2020 S 24 28 ISBN 978 1 108 42919 1 Dorf Samuel N Dancing Greek Antiquity in Private and Public Isadora Duncan s Early Patronage in Paris Dance Research Journal 2012 No 1 P 5 27 Forssgren Ernest A The Memoirs of Ernest A Forssgren Proust s Swedish Valet Yale University Press 2006 S 27 28 ISBN 978 0 300 11463 8 Kahan Sylvia In Search of New Scales Prince Edmond de Polignac Octatonic Explorer University of Rochester Press 2009 ISBN 978 1 58046 305 8 Lifar Serge Serge Diaghilev Read Books Ltd 2011 468 s Ross James French Music Since Berlioz Routledge 2006 S 108 109 ISBN 0 7546 0282 6 Press Stephen D Prokofiev s Ballets for Diaghilev Routledge 2006 ISBN 978 0 7546 0402 0 Ronald S A Dangerous Woman American Beauty Noted Philanthropist Nazi Collaborator The Life of Florence Gould St Martin s Press 2018 S 34 35 ISBN 978 1 250 09221 2 Ronald S Conde Nast The Man and His Empire A Biography St Martin s Publishing Group 2019 ISBN 9781250180049 Secrest M Elsa Schiaparelli A Biography Penguin UK 2014 ISBN 9780241966853 Weber Nicholas Fox Le Corbusier Knopf Doubleday Publishing Group 2008 ISBN 9780307270566 Posilannya red Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vinnaretta Zinger amp oldid 40588802