Вільногі́рськ — місто у Дніпропетровській області, у Кам'янському районі, розташоване у верхів'ї річки Домоткань, на відстані 95,8 км на захід від обласного центру (автошляхами Н08, Т 0429 та Т 0415). Населення на 1 січня 2016 року становить 23.5 тис. осіб. Є адміністративним центром Вільногірської міської громади.
Вільногірськ | ||||
---|---|---|---|---|
Основні дані | ||||
Країна | Україна | |||
Область | Дніпропетровська область | |||
Район | Кам'янський район | |||
Громада | Вільногірська міська громада | |||
Код КОАТУУ: | 1210200000 | |||
Засноване | 12 серпня 1956 | |||
Статус міста | з 1964 року | |||
Населення | ▼ 22 079 (01.01.2022) | |||
Агломерація | Дніпровська агломерація | |||
Площа | 10 км² | |||
Густота населення | 2 363 осіб/км² | |||
Поштові індекси | 51700-51799 | |||
Телефонний код | +380-5653 | |||
Координати | 48°28′41″ пн. ш. 34°01′41″ сх. д. / 48.47806° пн. ш. 34.02806° сх. д.Координати: 48°28′41″ пн. ш. 34°01′41″ сх. д. / 48.47806° пн. ш. 34.02806° сх. д. | |||
Висота над рівнем моря | 178 м | |||
Водойма | р. Самоткань | |||
Назва мешканців | вільногірча́нин вільногірча́нка вільногірча́ни | |||
Відстань | ||||
Найближча залізнична станція | Вільногірськ | |||
До обл./респ. центру | ||||
- фізична | 70 км | |||
- залізницею | 89 км | |||
- автошляхами | 95,8 км | |||
До Києва | ||||
- фізична | 370 км | |||
- залізницею | 443 км | |||
- автошляхами | 383 км | |||
Міська влада | ||||
Адреса | м. Вільногірськ, вул. Варена, 15 | |||
Вебсторінка | Вільногірська міськрада | |||
Міський голова | Василенко Володимир Павлович | |||
Вільногірськ у Вікісховищі
|
Географія Редагувати
Місто належить Кам'янському районові, розташоване за 62 км від районного центру автодорогою Т 0415, Т 0429 і Т 0412. Лежить на одному з витоків річки Самоткань. Місто є адміністративним центром Вільногірської міської громади. Через місто проходять автомобільні дороги Т 0415 і Т 0423, а також залізниця, станція Вільногірськ.
Історія Редагувати
Виникнення Вільногірська пов'язане із промисловим освоєнням покладів титанових руд — циркон-рутил-ільменітового родовища біля витоків Самоткані. У квітні 1956 року було ухвалено рішення про будівництво гірничо-металургійного комбінату і робітничого селища. 12 серпня 1956 року є офіційною датою заснування (будівництво з липня) Вільногірська.
16 червня 1958 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради населеному пункту при будівництві гірничо-металургійного комбінату була присвоєна назва Вільногірська, оскільки селище виникло поблизу станції Вільні Хутори (та по гірничо-металургійному комбінату).
З 1965 року Вільногірськ місто Верхньодніпровського району, з 1990 року місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області.
У 2020 після реформи місто стало адміністративним центром Вільногірської міської громади та увійшло у склад Кам'янецького району.
Населення Редагувати
Розподіл населення за віком та статтю (2001):
Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Чоловіки | 11 217 | 2127 | 1621 | 3765 | 2794 | 891 | 19 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Жінки | 12 863 | 2088 | 1626 | 3963 | 3755 | 1358 | 73 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Національний склад Редагувати
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 85,82 % |
росіяни | 12,66 % |
інші/не вказали | 1,52 % |
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 81,35 % |
російська | 18,26 % |
інші/не вказали | 0,39 % |
Економіка Редагувати
Містоутворююче підприємство (98,2 % валового продукту міста) — Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», що є одним з провідних підприємств металургійної галузі України з виробництва концентратів рідкісних металів. Комбінат забезпечує сировиною такі галузі економіки, як хімічна, електротехнічна та машинобудівна. Основним структурним підрозділом є гірниче виробництво, яке здійснює виробку родовища відкритим способом із наступною рекультивацією земель. Також є збагачувальне виробництво — дезінтеграція та обезшламлювання розсипу, гравітаційне, електричне та магнітне збагачування, металургійне виробництво — хіміко-металургійні процеси переробки концентратів із виділенням сполучень цирконію, сульфату цирконію, чотирихлористого кремнію. Сьогодні комбінат випускає понад 50 видів продукції, яка експортується за кордон. У 1995 році комбінат став членом Міжнародного клубу торговельних лідерів, у 1996 році його удостоєно міжнародного призу «Золотий глобус».
На місцевій сировині працюють такі підприємства, як ЗАТ «Вільногірське скло», ТОВ з ІІ «Кольорові метали», ВАТ «Вільногірський завод залізобетонних виробів».
Підприємства міста випускають залізобетонні конструкції, розчин, бетон, скляну тару, цеглу, гофротару.
Заклади освіти та культури Редагувати
У місті є два вищих професійних заклади: Вільногірський технікум Національної металургійної академії України та «Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти».
Також працюють 4 загальноосвітні школи, центр профільного навчання та дитячої творчості, музична школа, 5 дошкільних навчальних закладів. Є дитячо-юнацька спортивна школа та спортивний комплекс із басейном та стадіоном.
Мережу закладів культури становлять 2 бібліотеки, школа мистецтв, центр дозвілля, виставкова зала. Найвідоміший заклад культури у Вільногірську — палац культури «Металург», у якому працює 14 колективів художньої самодіяльності.
Пам'ятки Редагувати
- Алея слави — алея, викладена зі спеціальної кам'яної плитки червоного кольору. Відкрита 9 травня 2005 на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
- Пам'ятник «Гармата» — гармата часів Німецько-радянської війни, розташована в парку культури та відпочинку. Відкрита 9 травня 2005 року на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
- Пам'ятник «Якір» — залізний якір, встановлений на честь суховантажу «Вільногірськ» (затонув у 2007)
- Пам'ятник Т. Г. Шевченку — бюст великого українського письменника.
- Пам'ятник Віктору Вікторовичу Варену — першому директору Вільногірського ГМК — встановлено біля центральної прохідної комбінату.
- Пам'ятник Мамонтову, засновнику міста
- Пам'ятник Тарасову, льотчик
- Пам'ятник Гагаріну, космонавт
Відомі уродженці Редагувати
- Бандурченко Олег Миколайович (1959-2022) - командир мінометної батареї Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Голубєв Денис Григорович (1983—2015) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Горобець Сергій Валерійович (1986—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Простяков Владислав Дмитрович (1996—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Рященко Іван Вікторович (1983—2018) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Гайдук Сергій Анатолійович (1963 р.н.) — віцеадмірал, командувач Військово-морські сили Збройних сил УкраїниВМС України (7 березня 2014 — 15 квітня 2016).
- Цой Віталій Ігорович (1979—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
Проживали Редагувати
- Широкий Геннадій В'ячеславович (1969—2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки Редагувати
- https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
- Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 18 липня 2023.
- https://datatowel.in.ua/pop-composition/ethnic-cities
- https://datatowel.in.ua/pop-composition/languages-cities
- https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- . Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
Джерела Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільногірськ |
- Васильківський П.Д., Воропай І.К., Петерс І.Т. Вільногі́рськ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959 с. — С.200-207
- Вільногірськ / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання Редагувати
- Облікова картка на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з червня 2019]
- Історія Вільногірська на неофіційному сайті Вільногірська [ 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Історія Вільногірська на сайті Вільногірської загальноосвітньої школи № 5 [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Історія Вільногірська. Документальне відео [ 8 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Вільногірськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |