www.wikidata.uk-ua.nina.az

Відокремлений транснептуновий об єкт Відокремлені транснептунові об єкти англ detached objects клас об єктів Сонячної си

Відокремлений транснептуновий об'єкт

Відокремлені транснептунові об'єкти (англ. detached objects) — клас об'єктів Сонячної системи, розташованих далеко за орбітою Нептуна. Перигелій цих об'єктів розташований на значній відстані від Нептуна, тому вони не зазнають його гравітаційного впливу. Завдяки цьому вони, по суті, відокремлені від впливу планет Сонячної системи.

Об'єкти розсіяного диска (сірі) і відокремлені об'єкти (білі).

Цим вони суттєво відрізняються від більшості відомих транснептунових об'єктів (ТНО), орбіти яких зазнають гравітаційних збурень унаслідок взаємодії з газовими гігантами, передусім із Нептуном. Відокремлені об'єкти в перигелії перебувають на великій відстані від масивних газових планет, на відміну від інших груп ТНО, зокрема об'єктів, які перебувають в орбітальному резонансі з Нептуном, як-от Плутон, класичних об'єктів поясу Койпера, які не перебувають у резонансі, як-от Макемаке, та об'єктів розсіяного диска на кшталт Ериди.

Відокремлені об'єкти вважаються об'єктами розширеного розсіяного диска (англ. extended scattered disc objects, E-SDO), далекими відокремленими об'єктами (англ. distant detached objects, DDO) або продовженням розсіяного диска за формальною класифікацією Глибокого огляду екліптики. Це відбиває динамічні градації, які можуть існувати між орбітальними параметрами об'єктів розсіяного диска й відокремленими об'єктами.

Щонайменше дев'ять таких об'єктів було надійно ідентифіковано. З них найвідомішою є, імовірно, Седна.

Орбіти Редагувати

Відокремлені об'єкти, як правило, мають далекі орбіти з великим ексцентриситетом та великими півосями — до кількох сотень астрономічних одиниць (а. о., радіус земної орбіти). Такі орбіти не можуть бути результатом гравітаційного розсіювання газовими гігантами (зокрема, Нептуном). Для пояснення цього феномена було висунуто низку пояснень, зокрема: взаємодія із зорею, що пройшла неподалік Сонця, і вплив далекої великої планети. Класифікація, запропонована групою Глибокого огляду екліптики, вводить формальні відмінності між близькими об'єктами розсіяного диска (які могли бути розсіяні Нептуном) і його віддаленими об'єктами (наприклад, Седною) на основі значення Тіссеранового параметра, починаючи з 3.

Класифікація Редагувати

Відокремлені об'єкти є одним із п'яти класів ТНО (інші три класи: класичні об'єкти поясу Койпера, резонансні об'єкти, об'єкти розсіяного диска та седноїди). У відокремлених об'єктів перигелій, як правило, перебуває на відстані понад 40 а. о., що перешкоджає сильним взаємодіям із Нептуном, який має практично кругову орбіту радіусом в 30 а. о. Утім, чіткої межі між об'єктами розсіяного диска й відокремленими об'єктами немає, адже можуть існувати транснептунові об'єкти у проміжній області з перигелієм на відстані між 37 і 40 а. о.. Один із таких проміжних об'єктів із добре відомою орбітою — (120132) 2003 FY128.

Відкриття Седни, а також кількох інших тіл, як-от (148209) 2000 CR105 і 2004 XR190 (також відомого під назвою «Баффі»), змусили почати обговорення категоризації віддалених об'єктів, які можуть бути частиною внутрішньої хмари Оорта або (що ймовірніше) перехідними об'єктами між розсіяним диском і внутрішньою частиною хмари Оорта.

Хоча Седна формально вважається об'єктом розсіяного диска, її першовідкривач Майкл Браун припустив, що оскільки її перигелій — 76 а. о. — перебуває надто далеко від гравітаційного впливу Нептуна, її слід вважати об'єктом внутрішньої хмари Оорта, а не частиною розсіяного диска. Ця класифікація Седни як окремого об'єкта ухвалюється в останніх публікаціях.

Отже, передбачається, що відсутність значної гравітаційної взаємодії із зовнішніми планетами створює розширену зовнішню групу, що починається десь між Седною (перигелій 76 а. о.) і традиційними об'єктами розсіяного диска, такими як Ерида (перигелій 37 а. о.). Глибоким оглядом екліптики Ерида визначена як об'єкт розсіяного диска.

Одна з проблем, пов'язаних із цією розширеною категорією, полягає в можливому існуванні слабких резонансів. Їх наявність або відсутність складно довести внаслідок хаотичних планетарних збурень і малу точність визначених орбіт цих далеких об'єктів. Ці об'єкти мають орбітальні періоди понад 300 років. За кілька років спостережень більшість із них спостерігалися лише протягом короткої дуги. Через велику відстань до них і повільний рух на тлі зір мають минути десятиліття, перш ніж можна буде досить точно визначити параметри їх орбіт і з упевненістю підтвердити (або виключити) наявність резонансів. Подальше вивчення орбіт та потенційних резонансів цих об'єктів допоможе краще зрозуміти рух планет-гігантів і еволюцію Сонячної системи. Наприклад, методи Ємельяненко й Кисельова у 2007 році свідчать, що багато віддалених об'єктів можуть перебувати в резонансі з Нептуном. Вони показують наявність 10%-вої імовірності того, що 2000 CR105 перебуває в резонансі 1:20, 38%-ву — що 2003 QK91 перебуває в резонансі 3:10, і 84%-ву імовірність того, що (82075) 2000 YW34 перебуває в резонансі 3:8 із Нептуном. Кандидат у карликові планети (145480) 2005 TB190, судячи з усього, має менше 1 % імовірності резонансу 1:4.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. P. S. Lykawka; T. Mukai (2008). An Outer Planet Beyond Pluto and the Origin of the Trans-Neptunian Belt Architecture. Astronomical Journal 135: 1161. Bibcode:2008AJ....135.1161L. arXiv:0712.2198. doi:10.1088/0004-6256/135/4/1161. 
  2. ↑ D.Jewitt, A.Delsanti The Solar System Beyond The Planets in Solar System Update: Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences , Springer-Praxis Ed., ISBN 3-540-26056-0 (2006) Preprint of the article (pdf) [ 25 травня 2006 у Wayback Machine.]
  3. B. Gladman et al. (2002): Evidence for an Extended Scattered Disk. Icarus 157, p. 269—279, doi:10.1006/icar.2002.6860 (PDF [ 4 лютого 2016 у Wayback Machine.]).
  4. ↑ Rodney S. Gomes; Matese, J; Lissauer, J (2006). A distant planetary-mass solar companion may have produced distant detached objects. Icarus (Elsevier) 184 (2): 589–601. Bibcode:2006Icar..184..589G. doi:10.1016/j.icarus.2006.05.026. 
  5. J. L. Elliot, S. D. Kern, K. B. Clancy, A. A. S. Gulbis, R. L. Millis, M. W. Buie, L. H. Wasserman, E. I. Chiang, A. B. Jordan, D. E. Trilling, and K. J. Meech (2006). (PDF). The Astronomical Journal 129: 1117. Bibcode:2005AJ....129.1117E. doi:10.1086/427395. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 25 лютого 2016. 
  6. ↑ Lykawka, Patryk Sofia & Mukai, Tadashi (July 2007). Dynamical classification of trans-neptunian objects: Probing their origin, evolution, and interrelation. Icarus 189 (1): 213–232. Bibcode:2007Icar..189..213L. doi:10.1016/j.icarus.2007.01.001. 
  7. Morbidelli, Alessandro; Levison, Harold F. (November 2004). Scenarios for the Origin of the Orbits of the Trans-Neptunian Objects 2000 CR105 and 2003 VB12. The Astronomical Journal 128 (5): 2564–2576. Bibcode:2004AJ….128.2564M. arXiv:astro-ph/0403358. doi:10.1086/424617. Процитовано 2 липня 2008. 
  8. Brown, Michael E.. . California Institute of Technology, Department of Geological Sciences. Архів оригіналу за 25 липня 2010. Процитовано 2 липня 2008. 
  9. D.Jewitt, A. Moro-Martın, P.Lacerda The Kuiper Belt and Other Debris Disks to appear in Astrophysics in the Next Decade, Springer Verlag (2009). Preprint of the article (pdf) [ 18 вересня 2009 у Wayback Machine.]
  10. Marc W. Buie (28 грудня 2007). Orbit Fit and Astrometric record for 15874. SwRI (Space Science Department). Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 12 листопада 2011. 
  11. ↑ Emel’yanenko, V. V (2008). Resonant motion of trans-Neptunian objects in high-eccentricity orbits. Astronomy Letters 34: 271–279. Bibcode:2008AstL...34..271E. doi:10.1134/S1063773708040075. (subscription required)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vidokremleni transneptunovi ob yekti angl detached objects klas ob yektiv Sonyachnoyi sistemi roztashovanih daleko za orbitoyu Neptuna Perigelij cih ob yektiv roztashovanij na znachnij vidstani vid Neptuna tomu voni ne zaznayut jogo gravitacijnogo vplivu Zavdyaki comu voni po suti vidokremleni vid vplivu planet Sonyachnoyi sistemi 1 2 Ob yekti rozsiyanogo diska siri i vidokremleni ob yekti bili Cim voni suttyevo vidriznyayutsya vid bilshosti vidomih transneptunovih ob yektiv TNO orbiti yakih zaznayut gravitacijnih zburen unaslidok vzayemodiyi z gazovimi gigantami peredusim iz Neptunom Vidokremleni ob yekti v perigeliyi perebuvayut na velikij vidstani vid masivnih gazovih planet na vidminu vid inshih grup TNO zokrema ob yektiv yaki perebuvayut v orbitalnomu rezonansi z Neptunom yak ot Pluton klasichnih ob yektiv poyasu Kojpera yaki ne perebuvayut u rezonansi yak ot Makemake ta ob yektiv rozsiyanogo diska na kshtalt Eridi Vidokremleni ob yekti vvazhayutsya ob yektami rozshirenogo rozsiyanogo diska angl extended scattered disc objects E SDO 3 dalekimi vidokremlenimi ob yektami angl distant detached objects DDO 4 abo prodovzhennyam rozsiyanogo diska za formalnoyu klasifikaciyeyu Glibokogo oglyadu ekliptiki 5 Ce vidbivaye dinamichni gradaciyi yaki mozhut isnuvati mizh orbitalnimi parametrami ob yektiv rozsiyanogo diska j vidokremlenimi ob yektami Shonajmenshe dev yat takih ob yektiv bulo nadijno identifikovano 6 Z nih najvidomishoyu ye imovirno Sedna Zmist 1 Orbiti 2 Klasifikaciya 3 Div takozh 4 PrimitkiOrbiti RedaguvatiVidokremleni ob yekti yak pravilo mayut daleki orbiti z velikim ekscentrisitetom ta velikimi pivosyami do kilkoh soten astronomichnih odinic a o radius zemnoyi orbiti Taki orbiti ne mozhut buti rezultatom gravitacijnogo rozsiyuvannya gazovimi gigantami zokrema Neptunom Dlya poyasnennya cogo fenomena bulo visunuto nizku poyasnen zokrema vzayemodiya iz zoreyu sho projshla nepodalik Soncya 7 i vpliv dalekoyi velikoyi planeti 4 Klasifikaciya zaproponovana grupoyu Glibokogo oglyadu ekliptiki vvodit formalni vidminnosti mizh blizkimi ob yektami rozsiyanogo diska yaki mogli buti rozsiyani Neptunom i jogo viddalenimi ob yektami napriklad Sednoyu na osnovi znachennya Tisseranovogo parametra pochinayuchi z 3 Klasifikaciya RedaguvatiVidokremleni ob yekti ye odnim iz p yati klasiv TNO inshi tri klasi klasichni ob yekti poyasu Kojpera rezonansni ob yekti ob yekti rozsiyanogo diska ta sednoyidi U vidokremlenih ob yektiv perigelij yak pravilo perebuvaye na vidstani ponad 40 a o sho pereshkodzhaye silnim vzayemodiyam iz Neptunom yakij maye praktichno krugovu orbitu radiusom v 30 a o Utim chitkoyi mezhi mizh ob yektami rozsiyanogo diska j vidokremlenimi ob yektami nemaye adzhe mozhut isnuvati transneptunovi ob yekti u promizhnij oblasti z perigeliyem na vidstani mizh 37 i 40 a o 6 Odin iz takih promizhnih ob yektiv iz dobre vidomoyu orbitoyu 120132 2003 FY128 Vidkrittya Sedni a takozh kilkoh inshih til yak ot 148209 2000 CR105 i 2004 XR190 takozh vidomogo pid nazvoyu Baffi zmusili pochati obgovorennya kategorizaciyi viddalenih ob yektiv yaki mozhut buti chastinoyu vnutrishnoyi hmari Oorta abo sho jmovirnishe perehidnimi ob yektami mizh rozsiyanim diskom i vnutrishnoyu chastinoyu hmari Oorta 2 Hocha Sedna formalno vvazhayetsya ob yektom rozsiyanogo diska yiyi pershovidkrivach Majkl Braun pripustiv sho oskilki yiyi perigelij 76 a o perebuvaye nadto daleko vid gravitacijnogo vplivu Neptuna yiyi slid vvazhati ob yektom vnutrishnoyi hmari Oorta a ne chastinoyu rozsiyanogo diska 8 Cya klasifikaciya Sedni yak okremogo ob yekta uhvalyuyetsya v ostannih publikaciyah 9 Otzhe peredbachayetsya sho vidsutnist znachnoyi gravitacijnoyi vzayemodiyi iz zovnishnimi planetami stvoryuye rozshirenu zovnishnyu grupu sho pochinayetsya des mizh Sednoyu perigelij 76 a o i tradicijnimi ob yektami rozsiyanogo diska takimi yak Erida perigelij 37 a o 10 Glibokim oglyadom ekliptiki Erida viznachena yak ob yekt rozsiyanogo diska Odna z problem pov yazanih iz ciyeyu rozshirenoyu kategoriyeyu polyagaye v mozhlivomu isnuvanni slabkih rezonansiv Yih nayavnist abo vidsutnist skladno dovesti vnaslidok haotichnih planetarnih zburen i malu tochnist viznachenih orbit cih dalekih ob yektiv Ci ob yekti mayut orbitalni periodi ponad 300 rokiv Za kilka rokiv sposterezhen bilshist iz nih sposterigalisya lishe protyagom korotkoyi dugi Cherez veliku vidstan do nih i povilnij ruh na tli zir mayut minuti desyatilittya persh nizh mozhna bude dosit tochno viznachiti parametri yih orbit i z upevnenistyu pidtverditi abo viklyuchiti nayavnist rezonansiv Podalshe vivchennya orbit ta potencijnih rezonansiv cih ob yektiv dopomozhe krashe zrozumiti ruh planet gigantiv i evolyuciyu Sonyachnoyi sistemi Napriklad metodi Yemelyanenko j Kiselova u 2007 roci svidchat sho bagato viddalenih ob yektiv mozhut perebuvati v rezonansi z Neptunom Voni pokazuyut nayavnist 10 voyi imovirnosti togo sho 2000 CR105 perebuvaye v rezonansi 1 20 38 vu sho 2003 QK91 perebuvaye v rezonansi 3 10 i 84 vu imovirnist togo sho 82075 2000 YW34 perebuvaye v rezonansi 3 8 iz Neptunom 11 Kandidat u karlikovi planeti 145480 2005 TB190 sudyachi z usogo maye menshe 1 imovirnosti rezonansu 1 4 11 Div takozh RedaguvatiTransneptunovij ob yekt Planeti poza Neptunom Poyas Kojpera Hmara OortaPrimitki Redaguvati P S Lykawka T Mukai 2008 An Outer Planet Beyond Pluto and the Origin of the Trans Neptunian Belt Architecture Astronomical Journal 135 1161 Bibcode 2008AJ 135 1161L arXiv 0712 2198 doi 10 1088 0004 6256 135 4 1161 a b D Jewitt A Delsanti The Solar System Beyond The Planets in Solar System Update Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences Springer Praxis Ed ISBN 3 540 26056 0 2006 Preprint of the article pdf Arhivovano 25 travnya 2006 u Wayback Machine B Gladman et al 2002 Evidence for an Extended Scattered Disk Icarus 157 p 269 279 doi 10 1006 icar 2002 6860 PDF Arhivovano 4 lyutogo 2016 u Wayback Machine a b Rodney S Gomes Matese J Lissauer J 2006 A distant planetary mass solar companion may have produced distant detached objects Icarus Elsevier 184 2 589 601 Bibcode 2006Icar 184 589G doi 10 1016 j icarus 2006 05 026 J L Elliot S D Kern K B Clancy A A S Gulbis R L Millis M W Buie L H Wasserman E I Chiang A B Jordan D E Trilling and K J Meech 2006 The Deep Ecliptic Survey A Search for Kuiper Belt Objects and Centaurs II Dynamical Classification the Kuiper Belt Plane and the Core Population PDF The Astronomical Journal 129 1117 Bibcode 2005AJ 129 1117E doi 10 1086 427395 Arhiv originalu za 21 lipnya 2013 Procitovano 25 lyutogo 2016 a b Lykawka Patryk Sofia amp Mukai Tadashi July 2007 Dynamical classification of trans neptunian objects Probing their origin evolution and interrelation Icarus 189 1 213 232 Bibcode 2007Icar 189 213L doi 10 1016 j icarus 2007 01 001 Morbidelli Alessandro Levison Harold F November 2004 Scenarios for the Origin of the Orbits of the Trans Neptunian Objects 2000 CR105 and 2003 VB12 The Astronomical Journal 128 5 2564 2576 Bibcode 2004AJ 128 2564M arXiv astro ph 0403358 doi 10 1086 424617 Procitovano 2 lipnya 2008 Brown Michael E Sedna The coldest most distant place known in the solar system possibly the first object in the long hypothesized Oort cloud California Institute of Technology Department of Geological Sciences Arhiv originalu za 25 lipnya 2010 Procitovano 2 lipnya 2008 D Jewitt A Moro Martin P Lacerda The Kuiper Belt and Other Debris Disks to appear in Astrophysics in the Next Decade Springer Verlag 2009 Preprint of the article pdf Arhivovano 18 veresnya 2009 u Wayback Machine Marc W Buie 28 grudnya 2007 Orbit Fit and Astrometric record for 15874 SwRI Space Science Department Arhiv originalu za 15 lipnya 2012 Procitovano 12 listopada 2011 a b Emel yanenko V V 2008 Resonant motion of trans Neptunian objects in high eccentricity orbits Astronomy Letters 34 271 279 Bibcode 2008AstL 34 271E doi 10 1134 S1063773708040075 subscription required Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vidokremlenij transneptunovij ob 27yekt amp oldid 37966889