| Вулиця Щепанська Польща | |
|---|---|
| пол. Ulica Szczepańska | |
| Вид з площі Щепанського | |
| Населений пункт | Краків |
| Місцевість | Старе Місто |
| Район | Старе Місто |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 88м |
| Координати | 50°03′47″ пн. ш. 19°56′10″ сх. д. / 50.06308600002777354° пн. ш. 19.93612600002778024° сх. д.Координати: 50°03′47″ пн. ш. 19°56′10″ сх. д. / 50.06308600002777354° пн. ш. 19.93612600002778024° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | піша |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2768922 ·R (Краків) |
| Мапа | |
| Вулиця Щепанська в Кракові у Вікісховищі |
Вулиця Щепанська (пол. Ulica Szczepańska) - вулиця в Кракові, що веде від північного кута Ринкової площі до пл. Щепанського та вул. Ягеллонської . Це найкоротша вулиця Старого міста, її довжина всього 88 метрів, з непарного боку розташовано 6 будівель (номерів), а з парного – лише два. Вона також є однією із найстаріших. Визначена у 1257 році, під час розташування Кракова .
Назва вулиці походить від церкви св. Щепана . Під такою назвою вже в найстаріших книгах Кракова фігурує вулиця Щепанська. Проте часто її помилково називали св. Стефана, а в 16 столітті ще й єврейською (бо тут жили євреї ).
Вибрані будівлі Редагувати
№ 1, кам'яниця "Під грушкою" Редагувати
У XIV столітті кам'яницею «Під Грушкою» володіла родина Морштинів. У 1386 році Ядвіга (майбутня королева Польщі ) мала відвідати свого коханого, австрійського принца Вільгельма Габсбурга, з яким вона не могла одружитись через шлюб з Ягайлом . У 1951 році під час візиту до Кракова прем’єр-міністр Юзеф Циранкевич подарував кам’яницю журналістам. Після капітального ремонту кам'яниця стала будинком журналіста з рестораном і місцем зустрічі громади. Всередині кам'яниці збереглися готичні інтер'єри. Найвідоміша кімната — Фонтановська. Її назва походить від імені художника XVII століття Бальтазара Фонтани . Згадану кімнату він прикрасив ліпниною на замовлення одного з власників – прапорщика Анджея Жидовського. В одній частині можна побачити готичне нервюрне склепіння під ліпним декором. На стінах - голландська плитка 18 століття. Ці історичні інтер’єри вважаються одними з найкрасивіших світських інтер’єрів у Польщі. На першому поверсі кам'яниці розташована аптека «Під Золотим Тигром» . Поруч зберігся ренесансний портал XVI ст.(нині вітрина флористики). На першому поверсі зараз Журналістський клуб (Клуб Асоціації журналістів Республіки Польща "Під грушкою") і ресторан. На другому поверсі XVIII століття знаходиться офіс Центру міждисциплінарних досліджень імені Коперника .
№ 2, палац «Під Кшиштофорами». Редагувати
Палац «Під Кшиштофорами» є одним із найкращих і найвражаючих міських палаців у Кракові. Протягом століть палац приймав багатьох видатних особистостей, зокрема королів Яна Казимира, Міхала Корибута Вишневецького та Станіслава Августа Понятовського, а також князя Юзефа Понятовського, який зупинявся тут у 1809 році. Назва палацу походить від імені патрона середньовічної кам’яниці – св. Христофора. Протягом століть кам'яниця змінювала своїх власників: у XIV столітті нею володів рід Шпияцирів, а у XV столітті перейшов до рук роду Морштинів, впливового купецького роду, який також володів кам'яницею «Під Грушкою".
У другій чверті XVII століття з ініціативи надвірного маршалка коронного Адама Казановського на цій території розпочалися будівельні роботи. Готичні кам’яниці, розташовані на розі Ринкової площі та вулиці Щепанської, були об’єднані. У 1682-1684 роках на вимогу тодішнього власника Вавжинця Яна Водзіцького будівлю було фундаментально перебудовано. Керував роботами архітектор Якуб Соларі . Залишки цієї реконструкції: красива аркадна лоджія, утворена п'ятьма арками, підтримувана подвійними тосканськими колонами, у плані Палладія.
На першому поверсі анфіладно розташовані кімнати різного розміру. Інтер'єри прикрашала чудова ліпнина роботи Бальтазара Фонтани (він також оформлював інтер'єри кам'яниці «Під грушкою»).
У 1773 році палац став власністю краківського єпископа Каєтана Солтика, а наприкінці XVIII століття його придбав староста Бжеговський Яцек Клушевський (співзасновник Краківського театру). У лютому 1846 року під час Краківського повстання тут перебував Національний уряд на чолі з Яном Тисовським . Під час Весни народів (1848) тут збиралися представники Громадянського комітету, а згодом Національного комітету в Кракові. У 1914 році в палаці розташовувалася вербівка польських легіонів, а також офіси Верховного національного комітету (ВНК), а в 1965 році палац було передано Історичному музею міста Кракова . Нині діє постійна експозиція «З історії та культури Кракова» та тимчасові виставки.
№ 3, Будинок Межеєвських Редагувати
№ 5, Кам'яниця "На сходах" (Старий готель) Редагувати
№ 11, будинок Шолайських Редагувати
Історичний дім Шолайських був подарований Національному музею Влодзімєрою та Адамом Шолайськими в 1904 році.
Примітки Редагувати
- [1], Jerzy Kossowski, Leszek Ludwikowski, "Ulicami Krakowa"