Ву́лиця Марто́вича — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Григоровича та Поповича з вулицями Каліча Гора та Стефаника.
| Вулиця Мартовича Львів | |
|---|---|
| вул. Мартовича | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Леся Мартовича |
| Колишні назви | |
| Фрідріхів, Ґірардіґассе, Фрідріхів, Газетна, Фрідріхів | |
| польського періоду (польською) | Frydrychów |
| радянського періоду (українською) | Фрідріхів, Газетна, Фрідріхів |
| радянського періоду (російською) | Фридрихов, Газетная, Фридрихов |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 133 м |
| Координати початку | 49°50′07″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д. / 49.8353833° пн. ш. 24.0307167° сх. д.Координати: 49°50′07″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д. / 49.8353833° пн. ш. 24.0307167° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′08″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8355778° пн. ш. 24.0293167° сх. д. |
| Поштові індекси | 79005 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 2—12 |
| Архітектурні пам'ятки | кам'яниці № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |
| Заклади культури | меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2) |
| Забудова | класицизм, віденська сецесія |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7513092 |
| Мапа | |
| Вулиця Мартовича у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Від 1898 року вулиця мала назву Фрідріхів, на честь львівських фабрикантів, яким належала ділянка на цій вулиці. Під час німецької окупації, від 1943 року — вулиця Ґірардіґассе. У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву, від жовтня 1945 року — вулиця Газетна, оскільки під № 2 розташовувався обласний відділ «Союздруку», у грудні того ж року, вулиці знов повернено передвоєнну назву. І вже 1946 року вулиця отримала сучасну назву Мартовича, на честь відомого українського письменника та громадського діяча Леся Мартовича.
Забудова Редагувати
У забудові вулиці Мартовича переважають архітектурні стилі — класицизм та віденська сецесія. Більшість будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова:
№ 2 — від часів Польщі в будинку на першому поверсі міститься поштове відділення № 5, яке зберегло своє місце розташування до наших днів — на розі з сучасною вулицею Поповича. За радянських часів в іншій частині будинку «оселився» Ленінський райвідділ міліції та опорний пункт правопорядку Ленінського району Львова. У роки незалежності Ленінський райвідділ міліції став Галицьким райвідділом. Під час подій Революції Гідності 19 лютого 2014 року біля райвідділку було спалено декілька міліційних авто, а сам відділок розгромлено. Після реформи міліції у 2015 році — Галицький районний відділ поліції ГУНП у Львівській області. Від 2 лютого 2021 року, Галицький районний відділ поліції обслуговуватиме громадян за новою адресою. Відтепер Галицький відділ поліції розташований у приміщенні Личаківського відділу поліції на вулиці Романчука, 18. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 634-м.
№ 3 — кам'яниця, збудована наприкінці XIX століття і належала власнику фабрики мила і свічок Едварду Фрідріху. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 165-м.
№ 4 — кам'яниця, збудована у 1907—1909 роках і належала Маврицію Мунду, який разом з братом були відомими постачальниками керамічної плитки для оздоблення львівських будинків. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 635-м. За Польщі в будинку діяла клініка доктора Алексієвича.
№ 5 — житловий будинок споруджений у 1905—1906 роках за проєктом архітектора Генрика Сальвера для Товариства вчителів народних шкіл міста Львова. У 1912—1914 роках тут працювала перша у Львові кіностудія «Кінофільм». Ця кіностудія зняла у Львові декілька короткометражних фільмів, які демонстрували у львівських кінотеатрах. Так, у червні 1913 року у львівських кінотеатрах було показано фільм «Ювілейні урочистості 15 Полку Піхоти у Львові». Згодом у цій кам'яниці за Польщі містився торговий дім «Балтик». На фасаді будинку встановлено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що у цьому будинку міститься меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж. В музеї представлені твори художниці, створені у 1956—1999 роках, серед них — постаті Анни Ярославни, князя Лева, персонажі за твором В. Стефаника «Дорога», декоративно-паркові композиції, роботи на біблійної-євангельські теми (Ісая, Єремія), а також серія творів до «Лісової пісні» Л. Українки. Тут розміщено понад сотню творів, серед яких ряд барельєфів на тему «Коні і люди». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 166-м.
№ 6, 8, 10 — житлові будинки збудовані 1907 року будівничим Владиславом Садловським за проєктом архітектора Наполеона Лущкевича у стилі орнаментальної сецесії для родини Фрідріх. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 636-м, № 637-м, № 638-м.
№ 7 — за Польщі поруч з будинком розташовувалася школа Святого Йосифа. У 2000-х роках тут містилася туристична фірма «Турвест». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 167-м.
№ 9 — житловий будинок. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 638-м.
Примітки Редагувати
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 19 вересня 2020.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa…na rok 1939… — S. 16.
- Рік по тому. «Ніч гніву» у Львові: потрощені райвідділи, спалені документи і викрадена зброя. 24tv.ua. Канал 24. 19 лютого 2015. Процитовано 19 вересня 2020.
- Легендарне «на Мартовича» — більше не поліційний відділок. forpost.lviv.ua. Громадський портал Львова «Форпост». 1 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
- Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 507. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- Меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж. lvivgallery.org.ua. Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького. Процитовано 19 вересня 2020.
- Архітектура Львова, 2008, с. 478.
Джерела Редагувати
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 80. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 126. (рос.)
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Мартовича вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 117—118. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 38, 78, 94, 103, 104. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 232. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
Посилання Редагувати
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Мартовича Л.. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 19 вересня 2020.