Волове́цька верхови́на (інша назва — Воловецько-Міжгірська верховина) — низькогірна область в Українських Карпатах, у межах Воловецького та Міжгірського районів Закарпатської області.
Простягається у вигляді вузької смуги від верхів'їв Ужа до річки Ріки. З півночі обмежена Вододільним хребтом, з півдня — Полонинським хребтом, зокрема гірським масивом Полонина Боржава. Висоти тут здебільшого становлять 600—700 м. Складається з невисоких гірських масивів з пологими схилами та широких улоговин і річкових долин. У геоструктурному аспекті приурочена до південно-західної частини Кросненської, частково — Дуклянської зон. Складається переважно з пісковиків і глинистих сланців. Наявні джерела мінеральних вод.
Подекуди є масиви буково-смерекових лісів. Пологі схили та плоскі вершини використовують під сільськогосподарські угіддя.
Густо заселена.
Територію використовують для рекреації (зелений туризм, пішохідний туризм, туристичні та готельні комплекси, санаторії).
Джерела ред.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.