Вознесенський монастир (Переяслав)

Вознесенський монастир у Переяславі — один із найвизначніших архітектурних ансамблів доби Гетьманщини, пам'ятка архітектури національного значення.

Вознесенський монастир
Назва на честь:	Вознесіння Господнє
Малюнок Т. Шевченка «Вознесенський собор в Переяславі», 1845
50°04′23″ пн. ш. 31°27′41″ сх. д. / 50.0732500° пн. ш. 31.4615000° сх. д. / 50.0732500; 31.4615000Координати: 50°04′23″ пн. ш. 31°27′41″ сх. д. / 50.0732500° пн. ш. 31.4615000° сх. д. / 50.0732500; 31.4615000
Статус	Пам'ятка архітектури національного значення, музей
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київська обл., Переяслав, вул. Г. Сковороди, 54
Тип будівлі	Культові
Архітектурний стиль	українське бароко
Засновано	1695
Будівництво	1695 — 1700
Вознесенський монастир (Переяслав) (Україна)
Вознесенський монастир у Вікісховищі

Монастир розташований в історичному передмісті Переяслава з виходом на центральний майдан. Вознесенський собор і дзвіниця є головними архітектурними домінантами в забудові і ландшафті — їх добре видно звідусіль, навіть з протилежного берега Дніпра.

Архітектурний комплекс монастиря входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Історія

Вознесенський монастир у Переяславі. Кінець ХІХ ст.

Ансамбль Вознесенського монастиря почав формуватися з моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 1695—1700 рр. коштом гетьмана Івана Мазепи.

У 1738 р. на території монастиря був відкритий колегіум, який розмістився у дерев'яній будівлі. Однак 1748 р. сталася пожежа, яка знищила всі дерев'яні будівлі монастиря. Нова цегляна споруда колегіуму постала у 1753—1757 рр. завдяки Переяславському єпископу Івану Козловичу. Остаточно ансамбль було сформовано після будівництва дзвіниці у 1770—1776 рр. У 1782 р. до східного боку дзвіниці прибудували Варваринську церкву.

У кінці XVIII — початку XIX ст. із східного боку монастирської території був побудований двоповерховий корпус. Нижній поверх займали торгові ряди, верхній — бурса (гуртожиток), а з кінця XIX ст. — монастирська школа. Монастир був обнесений високою цегляною стіною. У 1916 р. торгові ряди зі школою згоріли, а їхні рештки були розібрані.

Під час Другої світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці. Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 1954—1964 роках. У 1970 р. у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди. У приміщенні Вознесенського собору у 1975 р. була розгорнута діорама «Битва за Дніпро» (худ. Мальцев П., Присєкін М.). На полотні довжиною 28 і висотою 7 метрів зображено момент масової переправи радянських військ через Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава восени 1943 р.

В 2011 р. Священний Синод УПЦ (МП) відновив діяльність монастиря. Проте передача споруд монастиря у користування УПЦ (МП) не відбулася, отож де-факто монастир не діючий.

Архітектурний комплекс

Вознесенський собор

Вознесенський собор — яскрава пам'ятка у стилі українського бароко. Цегляний, тинькований, дев'ятикамерний. Увінчує будівлю купол на дуже високому гранчастому барабані. Рамена хреста завершені високими хвилястої форми фронтонами. Стіни розчленовані пласкими розкрепованими пілястрами. Портали і ліпні обрамлення вікон і барабану купола були виконані у першій третині XVIII ст. під час ремонту.

Похованні у соборі

• Кирило (Шумлянський)
• Срібницький Нікодим
• Іван Козлович
• У жовтні 1766 року до собору для поховання було перенесено із Млієва голову страченого польською владою ктитора Данила Кушніра.
• Линцевський Гервасій
• Базилевич Іов

Дзвіниця

Дзвіниця вирішена у стилі українського бароко з певним впливом класицизму. Цегляна, тинькована, в плані наближається до квадрата з увігнутими сторонами, триярусна, завершена куполом. Перший ярус із арковим отвором, рустований. Яруси увінчують розкреповані карнизи. Будівлю прикрашають колони і пілястри (у другому ярусі іонічні, у третьому — коринфські).

Колегіум

Колегіум цегляний, тинькований, витягнутий в плані, з трьома окремими входами, обрамленими порталами з ліпниною (рослинний орнамент та символи наук). Чотири великі аудиторії перекриті напівциркульними склепіннями з розпалубками над великими вікнами.

Див. також

• Церкви Переяслава

Примітки

1. . Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 20 серпня 2011. 
2. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 20 серпня 2011. 
3. Філософське натхнення^{[недоступне посилання з травня 2019]}
4. . Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 20 серпня 2011. 
5. Administrator. . Бориспільська єпархія Української Православної Церкви (uk-ua). Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 17 жовтня 2019. 
6. Ластовський, Валерій (2008). Між суспільством і державою (українська). Київ: Фенікс, НКПІКЗ. с. 204. ISBN 978-966-651-665-0. 
7. . Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 20 серпня 2011. 

Посилання

• Вечерський В. В. Вознесенський монастир у Переяславі [ 19 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія
• Україна Інкогніта. Переяслав [ 21 листопада 2011 у Wayback Machine.]

Джерела

• Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2008. — 400 с.: — іл.
• Мельник, В. П. Збереження культурної спадщини. Переяславський Вознесенський собор / В. П. Мельник // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень / Міністерство культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культурної спадщини. - Київ : Фенікс, 2007. - Вип. 3. - С. 88-95. – Режим доступу: http://spadshina.org.ua/wp-content/uploads/zbirnyk/praci_3_part_2.pdf
• Нагайко Т. До історії споруди з ансамблю Вознесенського монастиря у Переяславі / Т. Нагайко // Дослідження, збереження та популяризація пам’яток історико-культурної спадщини України: зб. матеріалів круг. ст. (м. Переяслав, 20 квіт. 2020 р.). – Переяслав (Київ. обл.), 2020. – С. 96 − 101. – Режим доступу: http://ephsheir.phdpu.edu.ua/bitstream/handle/8989898989/4808/Нагайко%20Ю.%20Круг%20стіл%202020.pdf?sequence=1&isAllowed=y