Владислав Йосафат Сапіга (Сопіга, Сапега; 5 листопада 1652, Косово, нині Білорусь — 13 березня 1733, Вишниці) — державний діяч Речі Посполитої.
Владислав Йосафат Сапіга | |
---|---|
пол. Władysław Jozafat Sapieha | |
Народився | 5 листопада 1652 Косово, Слонимський повітd, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита або Косів |
Помер | 13 березня 1733 (80 років) Вишниці, Гміна Вишниці, Більський повіт, Республіка Польща |
Поховання | Вишниці |
Країна | Велике князівство Литовське Річ Посполита |
Діяльність | політик |
Alma mater | Люблінський єзуїтський колегіумd, Браунсберзька єзуїтська колегія, Карлів університет і Віденський університет |
Посада | воєводи мінські, воєвода Берестейський, посол Сейму Речі Посполитої[d], Чашник великий Литовський, Крайчий, Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовськогоd, Староста Сокальськийd і червоногородський старостаd |
Військове звання | ротмістр |
Рід | Сапіги |
Батько | Криштоф Францішек Сапіга |
Мати | Helena Sołomereckad |
У шлюбі з | Krystyna Sanguszkod, Q123004375? і Q123004427? |
Діти | Кароль Юзеф Сапєга, Ignacy Sapiehad, Q122453927?, Q123004663?, Q123004665?, Q123004797?, Q123004803?, Q123004801?, Q123004851? і Q123004854? |
| |
Біографія ред.
Владислав Йосафат Сапіга — син литовського крайчого Кшиштофа Францішека (Христофора Франтишка) Сопіги (1625—1665) та його дружини — Олени (Гелени) з князів Соломерецьких. Батько Кароля Юзефа. Вчився в єзуїтських колегіумах у Любліні і Брунсберґу (Браневі), університетах Праги і Відня. Подорожував по Німеччині, Франції та Іспанії.
Служба ред.
Учасник польсько-турецької війни 1672 — 1676 років, битви під Хотином 1673 року, української компанії Михайла Казимира Паца 1674 року.
Правдоподібно, після брата Андрія Франтішка отримав посаду червоногородського старости перед 3 грудня 1680 року. Недовго був сокальським старостою, а чашником литовським з лютого 1681 до 1684. Під час Віденської відсічі в 1683 році перебував у війську в Угорщині і Словаччині. Крайчий литовський з 20 травня 1684 до 1699. В 1684 році посідав уряд плоцького старости. В 1689 посол Сейму. Депутат Литовського Трибуналу. В 1691 віце-маршалок Коронного Трибуналу.
На виборах короля 1697 підтримав кандидатуру князя Франциска Людвіка Бурбона-Конті. Воєвода мінський з 14 січня 1699 до 1709. Під час Північної війни був прихильником короля Августа II Фрідріха. В 1702 році війська Карла ХІІ руйнують резиденцію Владислава Йосафата — Вишничі. 11 липня 1705 підписав під Берестям Сандомирську конфедерацію. Під тиском родини в липні 1707 року визнав королем Станіслава Лещинського. В 1708 році «вистарався» бути депутатом Коронного трибуналу від Брацлавського воєводства, бо хотів «допильнувати» процесу з донькою Йоанною.
Воєвода берестейський з 1709 по 1733. З 1709-го — ротмістр пятигорської хоругви. на початку вересня 1709 — речник Яна казимира Сапеги. В 1713 маршалок Литовського Трибуналу. Одночасно депутат Коронного Трибуналу. В 1720 посол Сейму. В 1729 році зорганізував в ВКЛ конфедерацію в підтримку Станіслава Лещинського. Весною 1730 намагався отримати посаду троцького воєводи.
Релігійні погляди ред.
Фундував у Жещинці унійну церкву.
Господарська діяльність, власність ред.
На прохання Владислава Йосафата король Август II Фрідріх в 1715 році дозволив проводити у Вишницях крім двох вже існуючих ярмарок ще дві нових.
Успадкував частину обтяжених боргами маєтків батька, стрия Олександра — віленського біскупа, тому 1685 року продав Білиничі (Вітебське воєводство) за 300 000 польських злотих Катерині Радзивілл.
Сім'я ред.
Перша дружина — донька Петра Даниловича Урсула (пол. Urszula Daniłowicz), удова дідича Бучача, Золотого Потоку, брацлавського воєводи Яна Потоцького; шлюб 1683 року. Розлучилися 1693 року, акт розлучення дав луцький архидиякон Казимир Годлевський; дитина — Йоанна (23.6.1678—1726?), з 1700 року — дружина берестейського каштеляна Кшиштофа Дуніна-Раєцького.
Друга дружина — лютеранка Людвіка Марія фон Ґольц-Красіньська († початок березня 1696), вдова з 1683 року мазовецького воєводи Войцєха Красіньського. Вона викупляла заставлені маєтки В. Й. Сапіги, в 1692 році взяла в нього у заставу Вишничі з Ровянами, може, відступила Плоцьке та Плонське староства.
Третя дружина — Христина Сангушківна, донька Героніма шлюб 19 лютого 1697 року, Біла на Підляшші. Діти:
- Ян, Михайло, Францішек, Йосафат, Анна, Констанція померли малими
- Кароль Юзеф
- Казимир (†14.10.1736)
- Ігнацій — воєвода мстиславльський.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 203. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 97. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 211.
- Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 229.
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 100. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 101. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- у статті про нього в ПСБ вказано, що вона — удова брацлавського воєводи Пйотра Потоцького → Див.: Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 123.
Джерела ред.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 37. (пол.)
- Rachuba A. Sapieha Władysław Jozafat (Józefat) h. Lis (1652—1733) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 156—158. (пол.)
Посилання ред.
- (пол.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |