Іван Вислоцький (24 липня 1893, с. Лелюхів, Лемківщина — 1969, м. Посадас, Аргентина) — хорунжий Армій УНР і чотар УГА, письменник, брат Олександра Вислоцького.
| Іван Вислоцький | |
|---|---|
| | |
| Народження | 24 липня 1893 с. Лелюхів, Лемківщина (тепер Польща) |
| Смерть | 1969 м. Посадас, Аргентина |
| Країна | УНР |
| Приналежність | Армія УНР |
| Звання | Хорунжий |
| Командування | хорунжий Корпусу Січових Стрільців Армії УНР. |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Інше | чотар УГА |
Життєпис ред.
Він народився 24 липня 1893 року у родині священика в селі Лелюхові повіту Новий Санч на Лемківщині.
У 1911 році добровольцем вступив до австрійського війська, згодом скінчив школу розвідників у Брегенці, після чого займався виконанням окремих завдань при штабі корпусу, що базувався у фортеці Перемишль.
Під час Першої світової війни потрапив у російський полон і був вивезений до Чити, а пізніше до Уфи. Восени 1917 року він разом з іншими українськими полоненими з Галичини з пригодами дістався Києва, де вступив до Корпусу Січових Стрільців у ранзі чотового, а згодом отримав звання хорунжого. Брав участь у Битві під Мотовилівкою та інших боях.
У 1919 році зарахований до старшинського складу розвідчого відділу Української Галицької Армії, де він пробув до весни 1920 року. Після примусового злиття УГА з Червоною армією, відбулася й ліквідація розвідки галицького війська. При цьому більшість армійських старшин та стрільців, співробітників розвідки і контррозвідки переходять у підпілля, поповнюють лави повстансько-партизанських формувань та національно-визвольних рухів і продовжують боротьбу за самостійність і соборність Української держави.
Така ж доля спіткала й Івана Вислоцького. З молодою дружиною Надією Олексіїв за підробленими паспортами він через Одесу, Варну та Білгород дістатися Відня. Потім перебрався до Закарпатської України, що того часу входила до складу Чехословацької Республіки. У 1936—1939 роках працював у львівському видавництві. Перед приходом Червоної Армії у вересні 1939 року з родиною дістався рідної Лемківщини, а восени 1941 року оселився поблизу Самбора, де займався виданням нових шкільних підручників, позбавлених комуністичних стереотипів. У 1944 році з родиною опинився в таборі для переселенців у Німеччині, звідки у 1948 році виїхав до Парагваю. За океаном у останні роки життя навчав дітей переселенців читати та писати українською мовою.
Помер у 1969 році та похований на місцевому цвинтарі м. Посадас в Аргентині.
Твори ред.
- Вислоцький І. Гетьман Павло Скоропадський в освітленні очевидців. — Торонто : Український робітник, 1940. — 39 с.
Джерела ред.
- Вислоцький І. Спомини розвідника з часів першої світової війни: Австрійська армія, Київські Січові Стрільці, Українська Галицька Армія / Вислоцька-Тритяк О. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2007. — 228 с. — ISBN 966-7893-89-8.
Посилання ред.
- Іван Вислоцький. 16 місяців у рядах Київських Січових Стрільців 1918—1919 [ 18 квітня 2018 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |