www.wikidata.uk-ua.nina.az

Винокур Іон Срульович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винокур Іо н Сру льович Ізраїлевич Виноку р 4 ли

Винокур Іон Срульович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винокур.

Іо́н Сру́льович (Ізраїлевич) Виноку́р (4 липня 1930, Ружин, нині Житомирської області — 19 вересня 2006, Київ) — український археолог, історик, один з провідних дослідників черняхівської культури. Доктор історичних наук (1978). Заслужений працівник вищої школи УРСР (1981). Дійсний член Академії наук Вищої школи України.

Іон Срульович Винокур
Народився 4 липня 1930(1930-07-04)
Ружин
Помер 20 вересня 2006(2006-09-20) (76 років)
Київ
Місце проживання Київ, Кам'янець-Подільський
Країна  СРСР→ Україна
Національність єврей
Діяльність археолог, історик
Alma mater Чернівецький університет
Галузь археологія
Заклад Кам'янець-Подільський національний університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Микола Петров, Сергій Трубчанінов
Нагороди Відзнака Кам'янець–Подільської міської ради «Честь і шана»
 Винокур Іон Срульович у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився Іон Винокур 4 липня 1930 року на Житомирщині, у робітничій сім'ї. Батько працював тут майстром бляхарської справи і за своїм розумом та вдачею був порадником у життєвих перипетіях багатьох мешканців округи. В Ружині хлопчик провів усього шість років. У 1936 році сім'я переїхала до Житомира. Під час німецько-радянської війни разом із сім'єю був евакуйований до м. Ашгабат, що у Туркменській РСР і лише у 1944 році повернувся до Житомира, де й закінчив місцеву середню школу № 25. У 1948 року Винокур вступає на історичний факультет Чернівецького університету. Відомий український археолог та педагог Борис Тимощук з другого курсу навчання почав брати із собою Винокура в археологічні експедиції по Буковині, а в 1951—1952 роках залучив його до роботи у складі Галицької археологічної експедиції АНУ. Іон Ізраїлевич увійшов у світ археологічної науки і пов'язав з нею усе подальше життя.

По закінченню у 1953 році історичного факультету Чернівецького університету він повертається до Житомира, де до 1957 року працює науковим співробітником обласного краєзнавчого музею. У 1954 році він розпочав активне співробітництво з редакцією обласної газети «Радянська Житомирщина», на шпальтах якого почали періодично з'являтися статті І. Винокура на історичну тематику. Водночас республіканський журнал «Україна» вмістив декілька його нарисів та досліджень культурознавчого характеру. Ще під час «буковинського періоду» і у особистому житті Іона Винокура сталися зміни. Ще в студентські часи він познайомився, а у 1955 році одружився з молодим науковцем та викладачем Чернівецького університету Надією Григорівною Литовченко.

1957 року Іон Винокур повертається до Чернівецького університету та починає публікувати сам або у співавторстві з Борисом Тимощуком звіти про роботу археологічного загону Чернівецького університету, також виступає одним з організаторів стаціонарних досліджень 1958 року трипільського поселення біля с. Магала Новоселицького району й широко інформує про знахідки громадськість в журналах «Україна», «Археологія», у 1959 році — давньоруського храму ХІІ–ХІІІ століття в околицях с. Василів Заставнівського району, у 1962 році — Киселівського могильника І–ІІ століття н. е. та багатьох інших.

Підсумком багаторічної праці стало видання монографії «Старожитності Східної Волині першої половини І тисячоліття н. е.» та захист у 1962 році у Ленінграді однойменної дисертації, по результатах захисту отримав науковий ступінь «Кандидат історичних наук». У 1963 році Іон Ізраїлевич почав викладати на історичному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. У 1964 році Іон Винокур був одним із засновників та керівників Хмельницького обласного історико-краєзнавчого товариства, а у 1993 році став її почесним членом. У 1969 році Винокур очолив кафедру історії СРСР та УРСР, яка у 1991 році ним була реорганізована у кафедру історії Східної Європи та археології. У 1978 році в інституті археології АН України Іон Винокур захистив докторську дисертацію на тему: «Історія та культура черняхівських племен лісостепового Дністро-Дніпровського межиріччя», а у 1980 році став професором. У 1995 році став лауреатом Кам'янець-Подільської міської премії у галузі історико-краєзнавчих досліджень. Від 1997 року — академік Академії наук вищої школи України, двома роками пізніше — академік Української академії історичних наук, Заслужений працівник вищої школи України, лауреата низки наукових премій України, а також нагороджений медалями «За доблесну працю», А. С. Макаренка, Ярослава Мудрого, значком «Відмінник народної освіти України», Почесною Грамотою і медаллю Верховної Ради України за особливі заслуги перед українським народом (2003), Почесними Грамотами Міністерства освіти України й іншими відзнаками. Ім'я вченого занесено до Книги Пошани Хмельницької області та присвоєно одній із вулиць м. Кам'янця-Подільського.

Водночас Іон Ізраїлевич був турботливим сім'янином і вдячним сином. З дружиною Надією Григорівною (кандидатом біологічних наук, доцентом) виховали дочку Тетяну, яка обрала шлях батьків — працює у вишах Києва. Світлій пам'яті своїх батьків він присвятив монографію «Слов'янські ювеліри Подністров'я» (1997).

Після смерті дружини, у 2005 році, І. Винокур перебрався до Києва, де очолив кафедру гуманітарних наук славістичного університету та при цьому він не розривав зв'язків з рідним Кам'янець-Подільським університетом, продовжуючи викладати на історичному факультеті археологію і спецкурси та керувати літньою археологічною практикою.

19 вересня 2006 року, після короткотривалої хвороби серце академіка Іона Винокура перестало битися. За висновками, лікарів, причиною смерті став рак кишківнику. Похований він на місцевому цвинтарі у с. Капітанівка, що біля Києва.

Бібліографія Редагувати

Статті Редагувати

  • 1954 — «Пам'ятки первісної історії Житомирщини», «Пам'ятник часів визвольної війни 1648—1654 років»;
  • 1955 — «Новоград-Волинський скарб римських монет», «Стародавній Житомир», «Стародавній Коростень»;
  • 1956 — «Відкриття Радомишльської палеолітичної стоянки», «Стародавній Овруч»;
  • 1958 — «Корчакська група ранньослов'янських пам'яток на території Східної Волині»;
  • 1959 — «Ранньослов'янські пам'ятки Східної Волині»;
  • 1960 — «Древности Восточной Волыни»;
  • 1976 — «Як починався Кам'янець»;

Монографії, доповіді, дисертації Редагувати

  • 1962 — «Старожитності Східної Волині першої половини І тисячоліття н. е.»;
  • 1972 — «Історія та культура черняхівських племен Дністро-Дніпровського межиріччя ІІ–V століть н. е.»;
  • 1977 — «Давні слов'яни на Дністрі»;
  • 1978 — «Історія та культура черняхівських племен лісостепового Дністро-Дніпровського межиріччя»;
  • 1985 — «Історія лісостепового Подністров'я та південного Побужжя. Від кам'яного віку до середньовіччя»;
  • 1991 — «Буша»;
  • 1993 — «Слов'янські пам'ятки Східної Волині І тис. н. е.»;
  • 1994 — «Бакота: Столиця давньоруського Пониззя»;
  • 1997 — «Слов'янські ювеліри Подністров'я»;
  • 1998 — «Дулібсько-волинський союз в історії східних слов'ян»;
  • 1999 — «Слов'яно-руські старожитності у надріччі Гнилоп'яті»;
  • 2000 — «Черняхівська культура: витоки і доля»;

Книги, брошюри, методичні та навчальні посібники, рекомендації Редагувати

  • 1956 — «Археологічні пам'ятки Житомирщини»;
  • 1964 — «Археологічні пам'ятки Хмельниччини»;
  • 1967 — «Збирання і вивчення археологічних пам'яток та методика їх використання в школі»;
  • 1980 — «Борьба Руси за свержение татаро-монгольского ига»;
  • 1982 — «Древний Киев»;
  • 1987 — «Устим Кармалюк»;
  • 1989 — «Пам'ятки історії у творчості Т. Г. Шевченка»;
  • 1990 — «Нариси історії Поділля» (співавторство);
  • 1994; 2004 — підручник для вузів «Археологія України»;
  • 1997 — «Археологія доби українського козацтва XVI–XVII ст.» (колективна праця).

У співавторстві зі своїм вчителем — д.і.н., професором Борисом Тимощуком:

  • 1958 — «Що повинен знати юний турист про археологічні пам'ятки Буковини»;
  • 1961 — «Слов'янські пам'ятки Буковини»;
  • 1962 — «Пам'ятки епохи полів поховання на Буковині».

У співавторстві зі своїм учнем — к.і.н., доцентом Сергієм Трубчаніновим:

  • 1993 — «Історія Поділля та Південно-Східної Волині» (для загальноосвітньої школи);
  • 1995 — «Історія України. 7 клас: Експериментальний підручник»;
  • 1996 — «Давня і середньовічна історія України».

Іон Винокур також входив до редколегії та авторського колективу зі створення тому «Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область» (1971), «Довідника з археології України. Хмельницька область» (1984), серійних наукових збірників «Освіта, наука і культура на Поділлі» (1998—2006), «Кам'янеччина в контексті історії Поділля» (1997, 1998), «Кам'янець-Подільський в контексті українсько-європейських зв'язків» (2003—2006), «Хмельниччина: Дивокрай» (1995—2006), «Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині» (1998—2006).

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 25 вересня 2016. 
  2. . Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 25 вересня 2016. 

Джерела Редагувати

  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 147—149.
  • Баженов Л. Іон Ізраїлевич (Срулевич) Винокур // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 67—80.
  • Баженов Л., Костриця М., Прокопчук В. Подвижник науки, освіти, культури (до 75-річчя від дня народження академіка І. С. Винокура) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Історичні науки. — Т. 14. На пошану академіка І. С. Винокура. — С. 7—23.
  • Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Т. 1. — Київ — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 35.
  • Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. — Випуск другий. — К., 2004. — С. 56.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vinokur Io n Sru lovich Izrayilevich Vinoku r 4 lipnya 1930 Ruzhin nini Zhitomirskoyi oblasti 19 veresnya 2006 Kiyiv ukrayinskij arheolog istorik odin z providnih doslidnikiv chernyahivskoyi kulturi Doktor istorichnih nauk 1978 Zasluzhenij pracivnik vishoyi shkoli URSR 1981 Dijsnij chlen Akademiyi nauk Vishoyi shkoli Ukrayini Ion Srulovich VinokurNarodivsya 4 lipnya 1930 1930 07 04 RuzhinPomer 20 veresnya 2006 2006 09 20 76 rokiv KiyivMisce prozhivannya Kiyiv Kam yanec PodilskijKrayina SRSR UkrayinaNacionalnist yevrejDiyalnist arheolog istorikAlma mater Cherniveckij universitetGaluz arheologiyaZaklad Kam yanec Podilskij nacionalnij universitetVchene zvannya profesorNaukovij stupin doktor istorichnih naukVidomi uchni Mikola Petrov Sergij TrubchaninovNagorodi Vidznaka Kam yanec Podilskoyi miskoyi radi Chest i shana Vinokur Ion Srulovich u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 2 Bibliografiya 2 1 Statti 2 2 Monografiyi dopovidi disertaciyi 2 3 Knigi broshyuri metodichni ta navchalni posibniki rekomendaciyi 3 Primitki 4 Dzherela 5 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya Ion Vinokur 4 lipnya 1930 roku na Zhitomirshini u robitnichij sim yi Batko pracyuvav tut majstrom blyaharskoyi spravi i za svoyim rozumom ta vdacheyu buv poradnikom u zhittyevih peripetiyah bagatoh meshkanciv okrugi V Ruzhini hlopchik proviv usogo shist rokiv U 1936 roci sim ya pereyihala do Zhitomira Pid chas nimecko radyanskoyi vijni razom iz sim yeyu buv evakujovanij do m Ashgabat sho u Turkmenskij RSR i lishe u 1944 roci povernuvsya do Zhitomira de j zakinchiv miscevu serednyu shkolu 25 U 1948 roku Vinokur vstupaye na istorichnij fakultet Cherniveckogo universitetu Vidomij ukrayinskij arheolog ta pedagog Boris Timoshuk z drugogo kursu navchannya pochav brati iz soboyu Vinokura v arheologichni ekspediciyi po Bukovini a v 1951 1952 rokah zaluchiv jogo do roboti u skladi Galickoyi arheologichnoyi ekspediciyi ANU Ion Izrayilevich uvijshov u svit arheologichnoyi nauki i pov yazav z neyu use podalshe zhittya Po zakinchennyu u 1953 roci istorichnogo fakultetu Cherniveckogo universitetu vin povertayetsya do Zhitomira de do 1957 roku pracyuye naukovim spivrobitnikom oblasnogo krayeznavchogo muzeyu U 1954 roci vin rozpochav aktivne spivrobitnictvo z redakciyeyu oblasnoyi gazeti Radyanska Zhitomirshina na shpaltah yakogo pochali periodichno z yavlyatisya statti I Vinokura na istorichnu tematiku Vodnochas respublikanskij zhurnal Ukrayina vmistiv dekilka jogo narisiv ta doslidzhen kulturoznavchogo harakteru She pid chas bukovinskogo periodu i u osobistomu zhitti Iona Vinokura stalisya zmini She v studentski chasi vin poznajomivsya a u 1955 roci odruzhivsya z molodim naukovcem ta vikladachem Cherniveckogo universitetu Nadiyeyu Grigorivnoyu Litovchenko 1957 roku Ion Vinokur povertayetsya do Cherniveckogo universitetu ta pochinaye publikuvati sam abo u spivavtorstvi z Borisom Timoshukom zviti pro robotu arheologichnogo zagonu Cherniveckogo universitetu takozh vistupaye odnim z organizatoriv stacionarnih doslidzhen 1958 roku tripilskogo poselennya bilya s Magala Novoselickogo rajonu j shiroko informuye pro znahidki gromadskist v zhurnalah Ukrayina Arheologiya u 1959 roci davnoruskogo hramu HII HIII stolittya v okolicyah s Vasiliv Zastavnivskogo rajonu u 1962 roci Kiselivskogo mogilnika I II stolittya n e ta bagatoh inshih Pidsumkom bagatorichnoyi praci stalo vidannya monografiyi Starozhitnosti Shidnoyi Volini pershoyi polovini I tisyacholittya n e ta zahist u 1962 roci u Leningradi odnojmennoyi disertaciyi po rezultatah zahistu otrimav naukovij stupin Kandidat istorichnih nauk U 1963 roci Ion Izrayilevich pochav vikladati na istorichnomu fakulteti Kam yanec Podilskogo pedagogichnogo institutu U 1964 roci Ion Vinokur buv odnim iz zasnovnikiv ta kerivnikiv Hmelnickogo oblasnogo istoriko krayeznavchogo tovaristva a u 1993 roci stav yiyi pochesnim chlenom U 1969 roci Vinokur ocholiv kafedru istoriyi SRSR ta URSR yaka u 1991 roci nim bula reorganizovana u kafedru istoriyi Shidnoyi Yevropi ta arheologiyi U 1978 roci v instituti arheologiyi AN Ukrayini Ion Vinokur zahistiv doktorsku disertaciyu na temu Istoriya ta kultura chernyahivskih plemen lisostepovogo Dnistro Dniprovskogo mezhirichchya a u 1980 roci stav profesorom U 1995 roci stav laureatom Kam yanec Podilskoyi miskoyi premiyi u galuzi istoriko krayeznavchih doslidzhen 1 Vid 1997 roku akademik Akademiyi nauk vishoyi shkoli Ukrayini dvoma rokami piznishe akademik Ukrayinskoyi akademiyi istorichnih nauk Zasluzhenij pracivnik vishoyi shkoli Ukrayini laureata nizki naukovih premij Ukrayini a takozh nagorodzhenij medalyami Za doblesnu pracyu A S Makarenka Yaroslava Mudrogo znachkom Vidminnik narodnoyi osviti Ukrayini Pochesnoyu Gramotoyu i medallyu Verhovnoyi Radi Ukrayini za osoblivi zaslugi pered ukrayinskim narodom 2003 Pochesnimi Gramotami Ministerstva osviti Ukrayini j inshimi vidznakami Im ya vchenogo zaneseno do Knigi Poshani Hmelnickoyi oblasti ta prisvoyeno odnij iz vulic m Kam yancya Podilskogo Vodnochas Ion Izrayilevich buv turbotlivim sim yaninom i vdyachnim sinom Z druzhinoyu Nadiyeyu Grigorivnoyu kandidatom biologichnih nauk docentom vihovali dochku Tetyanu yaka obrala shlyah batkiv pracyuye u vishah Kiyeva Svitlij pam yati svoyih batkiv vin prisvyativ monografiyu Slov yanski yuveliri Podnistrov ya 1997 Pislya smerti druzhini u 2005 roci I Vinokur perebravsya do Kiyeva de ocholiv kafedru gumanitarnih nauk slavistichnogo universitetu ta pri comu vin ne rozrivav zv yazkiv z ridnim Kam yanec Podilskim universitetom prodovzhuyuchi vikladati na istorichnomu fakulteti arheologiyu i speckursi ta keruvati litnoyu arheologichnoyu praktikoyu 19 veresnya 2006 roku pislya korotkotrivaloyi hvorobi serce akademika Iona Vinokura perestalo bitisya Za visnovkami likariv prichinoyu smerti stav rak kishkivniku 2 Pohovanij vin na miscevomu cvintari u s Kapitanivka sho bilya Kiyeva Bibliografiya RedaguvatiStatti Redaguvati 1954 Pam yatki pervisnoyi istoriyi Zhitomirshini Pam yatnik chasiv vizvolnoyi vijni 1648 1654 rokiv 1955 Novograd Volinskij skarb rimskih monet Starodavnij Zhitomir Starodavnij Korosten 1956 Vidkrittya Radomishlskoyi paleolitichnoyi stoyanki Starodavnij Ovruch 1958 Korchakska grupa rannoslov yanskih pam yatok na teritoriyi Shidnoyi Volini 1959 Rannoslov yanski pam yatki Shidnoyi Volini 1960 Drevnosti Vostochnoj Volyni 1976 Yak pochinavsya Kam yanec Monografiyi dopovidi disertaciyi Redaguvati 1962 Starozhitnosti Shidnoyi Volini pershoyi polovini I tisyacholittya n e 1972 Istoriya ta kultura chernyahivskih plemen Dnistro Dniprovskogo mezhirichchya II V stolit n e 1977 Davni slov yani na Dnistri 1978 Istoriya ta kultura chernyahivskih plemen lisostepovogo Dnistro Dniprovskogo mezhirichchya 1985 Istoriya lisostepovogo Podnistrov ya ta pivdennogo Pobuzhzhya Vid kam yanogo viku do serednovichchya 1991 Busha 1993 Slov yanski pam yatki Shidnoyi Volini I tis n e 1994 Bakota Stolicya davnoruskogo Ponizzya 1997 Slov yanski yuveliri Podnistrov ya 1998 Dulibsko volinskij soyuz v istoriyi shidnih slov yan 1999 Slov yano ruski starozhitnosti u nadrichchi Gnilop yati 2000 Chernyahivska kultura vitoki i dolya Knigi broshyuri metodichni ta navchalni posibniki rekomendaciyi Redaguvati 1956 Arheologichni pam yatki Zhitomirshini 1964 Arheologichni pam yatki Hmelnichchini 1967 Zbirannya i vivchennya arheologichnih pam yatok ta metodika yih vikoristannya v shkoli 1980 Borba Rusi za sverzhenie tataro mongolskogo iga 1982 Drevnij Kiev 1987 Ustim Karmalyuk 1989 Pam yatki istoriyi u tvorchosti T G Shevchenka 1990 Narisi istoriyi Podillya spivavtorstvo 1994 2004 pidruchnik dlya vuziv Arheologiya Ukrayini 1997 Arheologiya dobi ukrayinskogo kozactva XVI XVII st kolektivna pracya U spivavtorstvi zi svoyim vchitelem d i n profesorom Borisom Timoshukom 1958 Sho povinen znati yunij turist pro arheologichni pam yatki Bukovini 1961 Slov yanski pam yatki Bukovini 1962 Pam yatki epohi poliv pohovannya na Bukovini U spivavtorstvi zi svoyim uchnem k i n docentom Sergiyem Trubchaninovim 1993 Istoriya Podillya ta Pivdenno Shidnoyi Volini dlya zagalnoosvitnoyi shkoli 1995 Istoriya Ukrayini 7 klas Eksperimentalnij pidruchnik 1996 Davnya i serednovichna istoriya Ukrayini Ion Vinokur takozh vhodiv do redkolegiyi ta avtorskogo kolektivu zi stvorennya tomu Istoriya mist i sil URSR Hmelnicka oblast 1971 Dovidnika z arheologiyi Ukrayini Hmelnicka oblast 1984 serijnih naukovih zbirnikiv Osvita nauka i kultura na Podilli 1998 2006 Kam yanechchina v konteksti istoriyi Podillya 1997 1998 Kam yanec Podilskij v konteksti ukrayinsko yevropejskih zv yazkiv 2003 2006 Hmelnichchina Divokraj 1995 2006 Praci Zhitomirskogo naukovo krayeznavchogo tovaristva doslidnikiv Volini 1998 2006 Primitki Redaguvati Ion Srulovich Vinokur Arhiv originalu za 27 veresnya 2016 Procitovano 25 veresnya 2016 Pomer arheolog Ion Vinokur Arhiv originalu za 27 veresnya 2016 Procitovano 25 veresnya 2016 Dzherela RedaguvatiBazhenov L V Podillya v pracyah doslidnikiv i krayeznavciv XIX XX st Istoriografiya Biobibliografiya Materiali Kam yanec Podilskij 1993 S 147 149 Bazhenov L Ion Izrayilevich Srulevich Vinokur Kam yanec Podilskij derzhavnij universitet v osobah T 1 Kam yanec Podilskij 2003 S 67 80 Bazhenov L Kostricya M Prokopchuk V Podvizhnik nauki osviti kulturi do 75 richchya vid dnya narodzhennya akademika I S Vinokura Naukovi praci Kam yanec Podilskogo derzhavnogo universitetu Istorichni nauki T 14 Na poshanu akademika I S Vinokura S 7 23 Krayeznavci Ukrayini suchasni doslidniki ridnogo krayu Dovidnik T 1 Kiyiv Kam yanec Podilskij 2003 S 35 Hto ye hto na Hmelnichchini Dovidkovo biografichne vidannya Vipusk drugij K 2004 S 56 Posilannya RedaguvatiPrirodzhenij arheolog Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Slid na zemli Podolyanin 2010 2 lipnya S 7 Naukovi praci Kam yanec Podilskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana Ogiyenka Arhivovano 27 veresnya 2016 u Wayback Machine Arheolog vid Boga Arhivovano 5 sichnya 2017 u Wayback Machine Klyuch 14 08 2015 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vinokur Ion Srulovich amp oldid 38165796