Верещин (пол. Wereszczyn) — село в Польщі, у гміні Уршулін Володавського повіту Люблінського воєводства. Населення — 202 особи (2011). Город Галицько-Волинської землі, садиба роду Верещинських.
| Село Координати 51°22′ пн. ш. 23°13′ сх. д. / 51.367° пн. ш. 23.217° сх. д.Координати: 51°22′ пн. ш. 23°13′ сх. д. / 51.367° пн. ш. 23.217° сх. д.
Верещин у Вікісховищі |
Назва ред.
На думку російського мовознавця В. П. Нерознака, назва Верещина походить від руського імені Вереща, або Верещака, що тлумачиться як балакун, крикун (від дієслова верескати, верещати).
Історія ред.
Згідно найдавнішим писемним джерелам, Верещин є найстаршим поселенням в межах гміни Уршулін. Село розташовано на височині як острів посеред болотистої місцевості. Тобто це могло бути городище, яке захищали болота — типу Пересопниці чи Щекаріва. Літопис руський за Іпатієвським списком згадує це село у 1204 р. як населений пункт Галицько-Волинської землі.
У 1435 році Верещин фігурує як садиба роду Верещинських гербу Корчак. З Верещина походить Йосиф Верещинський.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали римо-католики, меншою мірою — греко-католики, які розмовляли українською мовою.
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Населення ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 115 | 19 | 80 | 16 |
| Жінки | 87 | 12 | 46 | 29 |
| Разом | 202 | 31 | 126 | 45 |
Церква у Верещині ред.
Перша згадка відноситься до 1510 р. За даними митрополита Іларіона (Огієнка), перша згадка про православну церкву в селі датується 1446 роком. У 1541 р. зазначається, що ктиторами існуючої в селі церкви були дідичі Верещинські, предками яких були Дмитро Волчок і син Богдан, жертводавці церкви. У 1619—1620 рр. місцевий священик був учасником Холмського собору духовенства. В кінці XVII ст. збудована наступна церква коштом дідича села Северина Верещинського. Як свідчить запис в актових книгах Холмського гродського суду за 16 березня 1695 р., Казимир Гочковський, місцевий священик і декан Холмський, виділив кошти на утримання тут притулку для старців.
29 травня 1697 р. дідич Миколай Станіслав Верещинський презентував на пароха Дам'яна Козловича і надав йому привілей. У акті візитації 1741 р. описана як церква Собору Пр. Богородиці, дерев'яна, «в стінах і дахах непорядна, покрита снопками, без підлоги, з трьома вікнами (третє у вівтарі) оправленими в дерево і одними дверима». Дзвіниця розташовувалась окремо. Парафія Собору Пр. Богородиці піддалась сильній латинізації, бо в середині XIX ст. в церкві не було іконостасу, зате стояли органи. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 302 вірян. У 1873 р. вибудовано нову дерев'яну одноверху церкву св. Володимира, зв'язану з дзвіницею, вкриту заломаним наметовим дахом. З 1875 р. церква православна.
У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву. Під час Другої світової війни в селі діяла відновлена православна парафія. Богослужения відбувалися в домовій церкві, влаштованій в плебанії.
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верещин
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 137.
- ↑ Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 367. (пол.)
- Вишневська Г. Назви поселень Холмщини і Підляшшя, які утворилися від дохристиянських чоловічих особових імен // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Філологія. — Івано-Франківськ, 2007. — Вип. XV-XVIII. — С. 417. з джерела 21 вересня 2017. Процитовано 2023-10-12.
- ↑ Парнікоза, Іван. Давньоруський Верещин. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (укр.). Микола Жарких. Процитовано 03.11.2019.
- Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Gil A. Prawosławna eparchia Chełmska do 1596 roku. — Lublin-Chełm, 1999. — S. 237.
- Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Том XIX. — Вильна, 1892. — С. 79
- Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1893. T. 13. — S. 227.
- Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXVII. — Вильна, 1900. — С. 5.
- Katalog dokumentów różnej proweniencji 1397—1794. // Archiwum Państwowe w Lublinie. — Lublin, 1998. — S. 84.
- Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 772, a. 65.
- Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. — Siedlce, 1992.
- ЦДІА, фонд 693, оппис 1, справа 586; Górak J. Typy i formy drewnianej architektury sakralnej Lubelszczyzny. // Kwartalnik architektury i urbanistyki. — Warszawa, 1987. Т. ХХХІІ. Z. 3-4. — S. 239—250.
- Жуків Б. Нищення церков на Холмщині в 1938 р. — Краків, 1940.
- Urban K. Materiały do powojennych dziejów cerkwi prawosławnej na Podlasiu. // Над Бугом і Нарвою. — Більськ Підляський, 1993. № 1. — С. 10