Стефан Вербовцій Стефан з Вербівця 1 Стефан Вербоці Вербочі лат Stephanus de Werbőcz Werboecius угор Werbőczy István 145

Стефан Вербовцій (Стефан з Вербівця; Стефан Вербоці / Вербочі; лат. Stephanus de Werbőcz/Werboecius, угор. Werbőczy István; 1458 — 13 жовтня 1541, Буда) — угорський правник та дипломат, великий землевласник. Походить із села Вербовець (тепер Виноградівського району, Закарпатської області).

Стефан Вербовцій

Народився	1458 Вербовець, Виноградівський район, Уґоча, Угорське королівство
Помер	13 жовтня 1541(1541-10-13) Буда
Країна	Угорщина
Діяльність	правник та дипломат
Знання мов	угорська
Magnum opus	Tripartitum^d
Посада	members of the lower house of Hungarian Diet^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Вивчав право в Краківському університеті, а також, ймовірно, в Істрополітанській академії в Пресбурзі (тепер Братислава).

При дворі угорських королів займав низку посад, від реєстратора королівських законів (1482) до палатина (верховного судді) королівства (1525—1526). Добивався надання дрібній та середній шляхті рівних політичних прав з великими магнатами. Брав активну участь в розробці законів про закріпачення селянства (1494 р.) та в придушенні повстання під керівництвом Дєрдя Дожі в українських землях Закарпаття.

Після турецько-угорської битви під Могачем (29 серпня 1526) та встановлення османської окупації підтримував протурецьку політику Яноша І Запольяї та був призначений канцлером. Після взяття Буди (Будапешту) турками в 1541 р. султаном Сулейманом І був призначений головним суддею.

Був отруєний султанським намісником (пашею) Буди.

Автор Трипартитуму («Tripartitum opus iuris consuetudinarii regni Hungariae», 1514 р.), збірника норм угорського середньовічного звичаєвого права, куди увійшов, за версією Енциклопедії Українознавства (Мюнхен, 1955. — Т. 1. — С. 230), і ряд інститутів українського звичаєвого права Закарпаття.

Примітки ред.

Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 218—232.

Література ред.

Енциклопедія Українознавства, Львів, 1993.
Tripartitum: Scripta iuridica quae manserunt. Vydané s podporou Nadácie Štefana z Verbovca / Autor prekladu a úvodných častí Štenpien, Erik. — Bratislava: Eurokodex, 2008. — 314 s. — сучасний переклад Трипартитуму словацькою мовою (з докладною біографією його автора).
Pramene k vojenským dejinám Slovenska I/3. 1387 — 1526. Bratislava: Vojenský historický ústav, 2013, 352 s. — S. 292, 307. (link)

Посилання ред.

Біографія Стефана Вербоці (з Вербівця) у «Британській енциклопедії» (англ.)

[1] Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 218—232.