Суперечка щодо правильної дати Великодня розпочалась у ранньому християнстві ще в 2 столітті нашої ери. Дискусія та розбіжності з приводу найкращого методу обчислення дати Великодньої неділі триває і не вирішується століттями. Різні християнські конфесії продовжують святкувати Великдень у різні дати, яскравим прикладом є східні та західні християнські церкви.
Квартодециманізм ред.
Деякі вважають цей перший етап головним чином питанням того, чи повинні християни дотримуватися старозавітних практик, див. Також християнські погляди на Старий Завіт та юдаїзаторів . Євсевій Кесарійський ( Історія Церкви, V, xxiii) писав:
Квартодециманізм, слово, яке не використовується в розповіді Євсевія, як він писав по-грецьки, походить від біблійного латинського терміна для практики встановлення святкування Пасхи для християн на чотирнадцятий ( латинська quarta decima [ 13 лютого 2021 у Wayback Machine.] ) день у єврейському календарі (наприклад, [[|]] Lev23:5 ). Це був оригінальний метод встановлення дати Пасхи, яка мала стати «вічним обрядом». Згідно з Євангелієм від Івана, цього дня Ісус був розп'ятий в Єрусалимі . ( Синоптичні Євангелія розміщують день на 15 нісану, див. Також Хронологія Ісуса . )
Іріней фіксує різноманітність практик щодо Великодня, що існували принаймні з часів Папи Сікста I ( прибл. 120 ). Він записав Полікарпа, єпископа Смирни, навчав так, як це робили азійські церкви, отже, Полікарп, мабуть, дотримувався чотирнадцятого дня, слідуючи традиції, яку, як він стверджував, походить від Івана Апостола .
"Полікарп також не тільки навчався апостолами і розмовляв з багатьма, хто бачив Христа, але також був призначений апостолами в Азії єпископом Церкви в Смірні, якого я також бачив у ранньому юнацтві, бо він пробув [на Земля] дуже довго, і коли дуже старий чоловік, славно і благородно зазнаючи мученицької смерті, (1) відійшов від цього життя, завжди навчаючи того, чого навчився від апостолів і чого передала Церква, і які лише є правдою. Про це свідчать усі азійські Церкви, як і ті люди, які стали наступниками Полікарпа аж до теперішнього часу ". (Іреней, Книга проти єресей с. 4, http://www.prudencetrue.com/images/Irenaeus_Against_Heresies_Book_III.pdf [ 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] )
Близько 195 року Папа Віктор I спробував відлучити квартодециманів, перетворивши розбіжності в практиці на повномасштабну церковну суперечку. За словами Євсевія, скликались синоди та обмінювались листами, але врешті-решт, переступивши свою мету, Віктору, єпископу Риму, було зроблено догану і довелося відступити.
Перший Нікейський собор у 325 році ред.
У 325 р. Вселенський собор, Перший Нікейський собор, встановив два правила - незалежність єврейського календаря та однорідність у всьому світі, але не передбачив жодних чітких правил для визначення цієї дати, написавши лише «всіх наших братів на Сході, які раніше дотримувались Звичай євреїв відтепер святкувати згадане найсвятіше свято Великодня одночасно з римлянами та вами [Олександрійською Церквою] та всіма тими, хто спостерігав Великдень з самого початку ». Незадовго до Нікейського собору, в 314 році, провінційний собор Арла в Галлії дотримувався того, що Пасху Господню слід дотримуватись у той самий день у всьому світі, і щороку єпископ Риму повинен розсилати листи із зазначенням дати Великодня.
Сирійські християни завжди влаштовували свій Великодній фестиваль у неділю після того, як євреї дотримувались свого Песах . З іншого боку, в Александрії та, здавалося б, у решті Римської імперії, християни обчислювали час Великодня для себе, не звертаючи уваги на євреїв. Таким чином дата Великодня, яка зберігалася в Олександрії та Антіохії, не завжди узгоджувалась. Єврейські громади в деяких місцях, можливо, включаючи Антіохію, використовували методи фіксації місяця нісан, який іноді ставив 14 день нісану перед весняним рівноденням . Олександрійці, з іншого боку, прийняли це як перший принцип того, що неділя, яка повинна зберігатися як Великдень, повинна обов'язково відбуватися після рівнодення.
Нікейський собор постановив, що всі церкви повинні дотримуватися єдиного правила на Великдень, яке повинно обчислюватися незалежно від єврейського календаря, як в Александрії. Однак він не виніс явного рішення щодо деталей обчислень, і минуло кілька десятиліть, перш ніж обчислення Александріни стабілізувались у своїй остаточній формі, і кілька століть після цього, перш ніж вони стали нормативними у всьому християнському світі.
Синод Вітбі в 664 році ред.
Римські місіонери, що прибули до Британії за часів Папи Римського Григорія I (590–604), виявили, що британські християни дотримуються іншої системи обчислень Великодня, відмінної від тієї, що використовувалася в середземноморському басейні. За свідченням Беди ця система визначила Великдень до неділі, яка припадала на семиденку з 14 по 20 місячного місяця, згідно з 84-річним циклом. Межі 14 нісана - 20 нісана підтверджує Колумбан. Метод, який використовувала Римська церква, був 15 - 21 нісана. 84-річний цикл, місячні межі та рівнодення 25 березня також отримують підтримку в аналізі Маккарті в Падуї, Biblioteca Antoniana, MS I.27. Будь-яка з цих характеристик сама по собі могла призвести до випадкових розбіжностей з дати Великодня, як обчислювали олександрійським методом.
Цей 84-річний цикл (званий латерус ) поступово поступився місцем олександрійському комп’юту. Олександрійський обчислювальний матеріал, можливо, був прийнятий у деяких районах півдня Ірландії в першій половині VII століття. Серед північноанглійських, використання александрійського обчислення над британсько-ірландським циклом було вирішено на Синоді Вітбі в 664 р. Александрійське обчислення був остаточно прийнятий ірландськими колоніями на півночі Британії на початку 8 століття.
Сучасні заклики до реформи дати Великодня ред.
Після григоріанської реформи календаря шляхом оприлюднення в 1582 р. Римо-католицька церква продовжувала дотримуватися того самого методу для обчислення дати Великодня, але отримана дата відрізнялася від тієї, що обчислюється за Юліанським календарем через різницю в часі щодо того, коли весняний Вважалось, що рівнодення настало і коли випав відповідний повний місяць. Протестантські церкви християнського Заходу зрештою прийняли Григоріанський календар на різних пізніших етапах. Православна церква та більшість християнського Сходу продовжують давню практику, пристосовану до юліанського календаря, хоча більшість Православних церков святкує нерухомі свята за новим стилем як і Західні церкви.
Кілька спроб прагнули досягти спільного методу для обчислення дати Великодня.
У 1997 році Всесвітня рада церков запропонувала реформу методу визначення дати Великодня на саміті в Алеппо, Сирія: Великдень буде визначено першою неділею після першого астрономічного повного місяця після астрономічного весняного рівнодення, як визначено з меридіана Єрусалиму. Реформу було б здійснено починаючи з 2001 року, оскільки в цьому році східна та західна дати Великодня збігалися. Але ця реформа так і не була здійснена.
Див. також ред.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 26 грудня 2020.
- Schaff, Philip; Wace, Henry, ред. (1890). . Nicene and Post-Nicene Fathers: Second Series. 14, The Seven Ecumenical Councils. Grand Rapids, Michigan, U.S.A.: Eerdmans Pub Co. с. 112–114. ISBN 0-8028-8129-7. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
- Charles Jones, Bedae Opera de temporibus, (Cambridge, Mediaeval Academy of America), 1943, p. 25.
- Bede, Church History of the English People, 2.2, in J.E. King, tr., Bede: Historical Works, Vol. 1, Loeb Classical Library, Cambridge, 1930, p. 205.
- Columbanus, Letter to Pope Gregory, in A Select Library of Nicene and Post-Nicene Fathers of the Christian Church, Second Series, Volume 13, p. 40.
- David Ewing Duncan, "The Calendar", 1998, p.105.
- Easter principles and a fifth-century lunar cycle used in the British Isles [ 24 березня 2019 у Wayback Machine.] Daniel McCarthy, Journal for the History of Astronomy Volume 24(3), issue 76, August 1993, pages 204-224.
- Cummian, Letter on the Easter Controversy, PL 87.969.
- Bede, Church History, 3.25.
- Bede, Church History, 5.22.
- . Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 26 грудня 2020.