Поливаний понеділок (також Обливаний понеділок, Великодній понеділок, Уливанка, Волочильний понеділок) — другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня. Вважалося, що вода у великодній понеділок стає цілющою та оздоровлює людей. Тому люди обливали (або окроплювали) водою одні одних, а в деяких регіонах і самі себе. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням. Отож звідси і походить назва "поливаний (обливаний) понеділок". Назва "волочильний понеділок" походить від волочильні, тобто ритуального обходу односельців на перший день Великодня. Наші предки вірили, що понеділкова вода має цілющу силу проти різних хвороб. Тому нею окроплювали (чи поливали), окрім людей, також худобу, птицю та бджоли з вуликами.
| Поливаний понеділок | |
|---|---|
| | |
| Інші назви | Обливаний понеділок, Великодній понеділок, Уливанка, Волочильний понеділок |
| Ким святкується | галичанами, поляками, словаками, чехами |
| Тип | народно-християнський |
| Дата | другий день Великодніх Свят |
| Пов'язаний з | Великдень |
| Поливаний понеділок у Вікісховищі |
На сьогодні звичай зберігся здебільшого в Західному регіоні України.
Обряди ред.
На другий день Великодніх свят ще на світанку парубки-обливальники ходять по тих хатах, де є дорослі дівчата.
Великодній понеділок (Великодній понеділок називається ще "обливаний понеділок", бо хлопці обливають дівчат водою, а ті за це дарують писанки.У Великодній понеділок, практично по всій території Бойківщини ще й сьогодні, «хлопці дівчат очищають», тобто обливають холодною водою. Вважалося, коли хлопці хоча б одну дівчину не облили водою, то це для дівчини було б ганьбою. Дівчата приходили додому зовсім мокрі. В селі Цінева, що на Рожнятівщині, хлопці ходили «ватагами» (гуртом) із коновками (дерев'яними відрами), заходили до хати, де була дівчина й просили батьків: "Най ваша Марися вийде надвір..." Батьки раділи, що їхню хату не обминають поливальники. Є надія на весілля. Значить треба готувати посаг.
В Обливаний понеділок на Сколівщині дівчата відкуплялися від хлопців писанками, щоб ті не обливали водою.
На Поділлі звичай обливати дівчат водою у Великодній понеділок зберігся й досі. В кожному разі до другої світової війни цей звичай можна було спостерігати майже в усіх селах Вінниччини, Кам'янеччини та Галичини.
На Гуцульщині «дівки того дня дають легіням (парубкам) галунки (крашанки) і писанки. Не дає сама, а ховає за пазуху, а леґінь відбирає від неї, звівши уперед з нею легку боротьбу. Діставши врешті, веде дівку до води, обіллє водою, буває, що й скупає цілу».
Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавній звичай, пов'язаний з весняним очищенням водою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших європейських народів. Так, серби у Великодню суботу обливавать водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п'ятницю після Великодніх свят вони омиваються «омахом» — водою з-під млинового колеса; при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля («милодух») або квіти. У Боснії цього дня купаються в джерельній воді.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Сапіга, 1993, с. 57.
- Грінченко Б. Словарь української мови : у 4 х т. / зібрала ред. журн. «Кіевская старина», упоряд. і з дод. власного матеріалу Б. Д. Грінченко. – К., 1907 . – 1909. (Том 3. С.: 4)
- Пономарьов, 1994.
- Чебанюк О. Календарні хрононіми в українській традиційній культурі та фольклорі [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Українознавчий альманах. Наукова періодика України [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2012, Вип.8 [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Максимович М . А . Малороссийские песни . М .: Тип . Семена , 1827 . 234 с (с.: 35)
- Воропай О . Звичаї нашого народу . Етнографічний нарис К ., 1993 . 589 c. (с.: 440)
- Боян C. П. Дівоча ворожба у весняно–літній календарній обрядовості бойків [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — 2010, Вип. 35 [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Василечко Л. Шуткова неділя. – Брошнів, 1994. – 57 с. (с.: 25-26)
- Науковий етнографічний архів. Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.6. (17, арк. 2)
Література ред.
- Сапіга В. К. Українські Народні свята та Звичаї. — К. : Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. — ISBN 5-7770-0582-9.
- Пономарьов А. П. Українська етнографія : курс лекцій. — К. : Либідь, 1994. — 317 с. — ISBN 5-325-00470-0.
- Обливаний понеділок // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1164—1165. — 1000 екз.