Васильєв (Васильїв) Михайло Калинович (1863, Лебедин — 10 травня 1912, Київ) — український інженер-дослідник цукроваріння, фольклорист й етнограф, автор понад 50 праць із різних ділянок цукроваріння, в тому числі нагороджених медалями Російського Наукового Товариства, та численних етнографічних праць, надрукованих в журналах «Кіевская старина» та «Этнографическое обозрение».
| Васильєв Михайло Калинович | |
|---|---|
| | |
| Псевдо | Васильїв, Василєв |
| Народився | 1863 Лебедин |
| Помер | 10 травня 1912 Київ |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | дослідник цукроваріння, фольклорист й етнограф |
| Alma mater | Петербурзький технологічний інститут |
| Посада | інженер і директор на цукроварнях Ніколи Терещенка |
| Діти | Валерій, актор і режисер Микола, професор, вчений-економіст |
Біографія Редагувати
Народився 1863 року у селищі Лебедин, Харківської губернії, тепер у складі Сумської області. За іншими даними родом з Київщини
Закінчив Єлисаветградське земське реальне училище, до 1885 року був членом Єлисаветградського гуртка Громади О. І. Михалевича. Вищу освіту здобув у Петербурзькому технологічному інституті. У 1880-х роках член українського студентського гуртка в Петербурзі, зазнав ув'язнення на шість місяців. По закінченні інституту повернувся в Україну, працював інженером та директором на цукроварнях Ніколи Терещенка.
Помер 10 травня 1912 року у Києві.
Сім'я Редагувати
Син Михайла Васильєва Валерій — театральний діяч, почав театральну діяльність у 1914 — 1916 роках в театрі М. Садовського, пізніше був актором і режисером у «Березолі» й у інших театрах України. Інший його син Микола — економіст, з 1943 року в еміграції, автор деяких статей у ЕУ.
Наукова робота Редагувати
Автор понад 50 праць з технології цукроваріння, відзначених медалями Російського Технічного Товариства. Написав низку етнографічних праць про народні вірування, народний театр та українські пісні, надруковані в журналах «Этнографическое обозрение» і «Кіевская старина». За працю «Антропоморфические представления в верованиях украинского народа» обраний членом Московського товариства прихильників природознавства, антропології та етнографії.
Йому належать розвідки «Дві цукрозаводські пісні» (1886), «До питання про нові мотиви в малоруській народній поезії» (1897), а також дослідження про український народний театр, народні обряди, звичаї, вірування, фольклорно-літературні зв'язки («Рекрутчина в малоруській пісні» (1889), «Малоруські похоронні обряди та повір'я» (1890), «Народна пісня про Шевченка» (1885), «Т. Г. Шевченко в легенді» (1900).
Твори Редагувати
- Васильев. К малорусским похоронным обрядам // Кіевская старина. — 1889. -№ 10. — С. 635 — 637.
- Васильев. Малорусские похоронные обряды и поверья // Кіевская старина. — 1890. — № 8. — С. 317 — 323.
- Васильев М. К. Антропоморфические представления в верованиях украинского народа // Этнографическое обозрение. — 1890. — № 1. — С. 87 — 100; 1892. -№ 4. — С. 157 — 169.
- Васильев М. К. Антропоморфические представления о верованиях украинского народа / М. К. Васильев, Н. Ф. Сумцов // Этнографическое обозрение. — 1892. — № 1. — С. 87 — 100.
- Васильев М. К. К легендам о голоде, холере и войне: Антропол. представления в верованиях укр. народа // Этнографическое обозрение. — 1892. — № 4. — С. 157 — 169.
- Васильев М. К. К поверьям о целебном значении змеи (записано от Мякшуры в Александрийском уезде, Херсонской губернии) // Кіевская старина. — 1889. — № 5 — 6. -С. 634.
- Васильев М. К. Песенные мотивы о превращениях // Этнографическое обозрение. — 1890. — № 6. — С. 234-235.
- Васильев М. К. Украинские легенды и верования, связанные с именами некоторых святых // Этнографическое обозрение. — 1895. — № 4. — С. 126 — 128.
- Васильев М. К. Рекрутчина в малорусской песне: (Этнограф. очерк) // Киев. старина. — 1889. — Т.26. — С. 354-376, 615—630. Історичне дослідження, проведене за матеріалами експедицій П.Чубинського, Головацького, Максимовича та ін.
Примітки Редагувати
- ↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- . Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 20 січня 2012.
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 3 червня 2022.
- . Архів оригіналу за 28 листопада 2010. Процитовано 20 січня 2012.
- Архів оригіналу за 15 квітня 2013. Процитовано 20 січня 2012.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 січня 2012.
Література Редагувати
- Михайло Кутинський. НЕКРОПОЛЬ УКРАЇНИ. — Дніпро. — № 6, 1990. Стор. 143.[недоступне посилання з червня 2019]
- Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |