Любомир Миколайович Валівоць (нар. 20 серпня 1992, Хмельницький, Україна) — український актор театру, кіно та телебачення, найбільш відомий за роллю Стафа у стрічці «Бачення метелика».
| Любомир Валівоць | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Любомир Миколайович Валівоць |
| Народився | 20 серпня 1992 (31 рік) Хмельницький, Україна |
| Національність | українець |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | актор |
| Роки діяльності | 2013 — донині |
| IMDb | ID 9513278 |
| |
Життєпис ред.
Народився 20 серпня 1993 року в місті Хмельницький.
У 2015 році закінчив факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, майстерня Богдана Бенюка. Під час навчання в КНУТКТ, у 2013 році, був учасником Міжнародного фестивалю театру і кіно «Artorium» у м. Банська-Бистриця з виставою «Солодкоголоса птаха юності» та Третього міжнародного театрального фестивалю «SINT» у місті Бекешчаба, Угорщина, з виставою «Малороси-європейці». Пройшов програму стажування на телеканалі «1+1» за спеціальністю «актор дубляжу».
З 2015 року — актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Театр ред.
- «Солодкоголоса птаха юності» Теннессі Вільямса; реж. Богдан Бенюк — Чанс Вейн
- «Благочестива Марта» Тірсо де Моліни; реж. Богдан Бенюк — Дон Феліппе (фільм-вистава)
- «Украдене щастя» за однойменною п'єсою Івана Франка; реж. Богдан Бенюк — Михайло
- «Малороси-європейці» Володимира Винниченка; реж. Богдан Бенюк
- «Сирена та Вікторія»; реж. Віктор Гирич — француз
- «Король Дроздобород» Братів Ґрімм; реж. Віктор Гирич — солдат
- «Місто» за однойменним романом Валер'яна Підмогильного; реж. Артур Артименьєв — Степан Радченко.
- «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена; реж. Костянтин Дубінін — вчитель
- «Без вини винні» Олександра Островського; реж. Віктор Гирич — Григорій Незнамов
- «Не хочу бути собакою»; реж. Олександра Сенчук — кіт
- «Білоксі-блюз» Ніла Саймона; реж. Максим Михайличенко — Джозеф Віковський
- «Невидима з солодкого королівства»; реж. Ольга Оноприюк — Принц Балдан
- «Ромео і Джульєтта» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Віктор Гирич — Друг Тібальта та Ромео
- «Гедда Ґаблер» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена; реж. Олена Щурська
- «Ти-дурень» Олексія Єсіна; реж. Олексій Єсін — Джесь молодший
- «Сватання на Гончарівці» за однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ‘яненка; реж. Олексій Гнатковський — Осип Скорик
- «Лісова пісня на полі крові» за Лесею Українкою; реж. Ростислав Держипільський — Перелесник
- «Інтерв‘ю з Богом» Ростислава Держипільського; реж. Ростислав Держипільський — Бог
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2015 | с | «Останній москаль» | парубок | |
| 2015 | с | «Заради кохання я все зможу» | рос. «Ради любви я все смогу» | Микита |
| 2016 | с | «Останній москаль.Судний день» | Петро | |
| 2016 | с | «Черговий лікар» | Іван | |
| 2016 | с | «Поганий гарний коп» | рос. «Плохой хороший коп» | Федір |
| 2017 | с | «Ментовські війни. Київ» | рос. «Ментовские войны. Киев» | Чак |
| 2017 | с | «Жіночий лікар-3» | рос. «Женский Доктор» | Льоня |
| 2017—2018 | с | «Лікар Ковальчук» | епізодична роль | |
| 2018 | с | «Два береги надії» | рос. «Два берега надежды» | фанат |
| 2018 | ф | «Свінґери» | Денис, молодий сусід Світлани | |
| 2019 | с | «Таємниці» | Костянтин, помічник Миколи Бюсофа | |
| 2019 | с | «Подорожники» | Алекс, син Сусанни | |
| 2022 | ф | «Бачення метелика» | Стаф |
Примітки ред.
- «JetSetter» (28 вересня 2017). . Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
- . Факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- Лариса Брюховецька. Кар’єра Степана Радченка й атмосфера двадцятих. «Кіно-Театр». Процитовано 3 липня 2019.
- Марія Базелюк (лютий 2018). . «Нація і держава». Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
- Іван Бабенко (21 грудня 2017). . «День». Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
- . theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- . theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- . guru.ua. «ГуРу». Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- . «Театр Єсіних». Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- Першу українську секс-комедію «Свінґери» презентували у ліжках. Національна спілка кінематографістів України. 15 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
- Ірма Вітовська та Олеся Жураківська сумують за щастям на майданчику. Телегід. 1 березня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
Посилання ред.
- Любомир Валівоць на сайті «Theatre.love»
- Любомир Валівоць [ 9 липня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Київського академічного театру юного глядача на Липках
- Любомир Валівоць на сайті IMDb (англ.)
- Любомир Валівоць у соцмережі «Instagram»
| Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |