«Валькі́рія» (нім. Die Walküre) — музична драма (опера) на 3 дії Ріхарда Вагнера, друга частина тетралогії «Перстень Нібелунга».
| Опера «Валькірія» | |
|---|---|
| нім. Die Walküre | |
| Брунґільда, валькірія | |
| Композитор | Ріхард Вагнер |
| Автор лібрето | Ріхард Вагнер |
| Мова лібрето | німецька |
| Джерело сюжету | скандинавська міфологія |
| Жанр | музична драмаd і опера |
| Кількість дій | 3 Дія (театр) |
| Перша постановка | 26 червня 1870 |
| Місце першої постановки | Мюнхен |
| Інформація у Вікіданих | |
| | |
| Валькірія у Вікісховищі |
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| «Політ Валькірій» з ІІІї дії опери |
Лібрето до опери, як і до всього циклу «Кільце Нібелунгів», було написано самим Вагнером в 1849-52 роках у Цюриху. Музика була створена в 1852-56 роках там же. Вперше опера була поставлена 26 червня 1870 року в Мюнхені під управлінням Франца Вюльнера; Вагнер залишився незадоволений цим, оскільки був переконаний, що тетралогія повинна ставитися повністю, але цей задум здійснився лише в 1876 році на першому Байройтському фестивалі: «Валькірія» була представлена 14 серпня, диригував Ганс Ріхтер.
Дійові особи Редагувати
- Зіґмунд (тенор)
- Гундінґ (бас)
- Вотан (бас-баритон)
- Зіґлінда (сопрано)
- Брунгільда (сопрано)
- Фрікка (мецо-сопрано);
- Валькірії (сопрано і мецо-сопрано):
Зміст Редагувати
Дія перша Редагувати
У хижі Гундінґа. Знесилений Зіґмунд шукає в незнайомій хатині притулку від урагану. Дружина Гундінґа Зіґлінда гостинно зустрічає його, хоча незнайомець не називає свого імені. Обоє ніжно дивляться одне на одного. Повертається чоловік. Гундінґ помічає, що незнайомець і Зіґлінда схожі між собою, і бажає знати, хто його гість.
Зіґмунд не називає себе, а розповідає, що вороги спалили його будинок, вбили матір і викрали сестру; з тих пір він блукав по світу з батьком, якого прозвали Вовком, але потім втратив його з виду. В останній сутичці він залишився беззбройний («Friedmund darf ich nicht heißen»; «Мирним називатися мені не можна»). Гундінґ розуміє, що ця людина — його ворог, він народився від шлюбу Вотана зі смертною жінкою з роду Вельзе. Зіґлінда, його сестра-близнюк, викрадена під час нападу, змушена була стати дружиною Гундінґа.
Наступного дня, вирішує Гундінґ, Зіґмунд має битися з ним. Зіґмунд залишається на самоті й згадує, що батько колись обіцяв йому непереможний меч. Зіґлінда у той час підсипала чоловікові снодійне й розповіла гостю, що колись одноокий незнайомець (Вотан) встромив у ясен меч, який досі нікому не вдавалося витягти. Зіґмунд зрозумів, що це меч його батька. Зіґмунду вдалося витягнути меча — він називає його Нотунг — і тікає разом із Зіґліндою. (дует «Schläfst du, Gast?», «Чи ти спиш, гостю?»; «Winterstürme wichen dem Wonnemond», «Бурі злі стихли в променях весни»).
Дія друга Редагувати
Сувора місцевість у горах. Вотан з висоти бачить втечу закоханих і кличе улюблену валькірію Брунгільду (валькірії переносять полеглих героїв у Валгаллу), щоб вона дарувала перемогу Зіґмунду в його двобої з Гундінґом. Але як тільки валькірія іде, з'являється дружина Вотана Фрікка і вимагає покарати Зіґмунда. Вотан захищає його як можливого переможця нібелунгів, вільного від встановлених богами законів. Але Фрікка зауважує, що Зіґмунд, син Вотана, підвладний тим же законам. Значить, він повинен померти, а його меч — зламатися. Вотан розуміє, що не може порушити закони (святості шлюбу, неприпустимість кровозмішення). Він знову кличе Брунгільду. Ще не народився герой, вільний від договору з Фафнером і здатний відібрати в нього кільце. Зіґмунд не уникне покарання, і горе, якщо Брунгільда не вразить його своїм мечем (дует «Laß ich's verlauten»; «В думах відкритися»).
У глибині ущелини з'являються Зіґмунд і Зіґлінда. Знесилена Зіґлінда вмовляє Зіґмунда залишити її. Зрештою, заспокоєна ним, Зіґлінда засинає. Брунгільда з'являється перед Зіґмундом зі звісткою про смерть. Але його пристрасть і відчай, готовність вбити себе і Зіґлінду, викликають співчуття Брунгільди, і вона вирішує врятувати героя («Siegmund! Sieh auf mich!»; «Зіґмунд! Близький час!»).
Під час поєдинку вона закриває Зіґмунда своїм щитом. Вотан, бачачи її непослух, сам списом розбиває на частини меч Зіґмунда. Зіґмунд падає під ударами Гундінґа, а Брунгільда забирає на коні Зіґлінду, захопивши й уламки меча. Вотан презирливо, одним рухом руки, вражає Гундінґа і в люті переслідує Брунгільду.
Дія третя Редагувати
Валькірії носяться на конях посеред бурі, викликаної гнівом Вотана. Чути їх войовничий клич, але вони не наважуються захистити провинну сестру. Засмученій Зіґлінді Брунгільда відкриває, що її син на ім'я Зіґфрід стане найбільшим героєм, що він зуміє відновити чудовий меч. Валькірії допомагають Зіґлінді сховатися в лісі, де Фафнер, перетворившись на змія, чатує золото Рейна.
З'являється похмурий Вотан. Брунгільда більше не буде валькірією, вона засне чарівним сном і стане дружиною першого, хто її розбудить. Брунгільда благає батька оточити її перепоною, яку міг би подолати тільки герой. Вотан оточує дочку полум'яним кільцем і сумно йде геть («Leb wohl, du kühnes, herzliches Kind!»; «Прощавай, мій світоче, гордість моя!»).
Дискографія Редагувати
виконавці: Брунгільда — Елен Траубель, Зіґмунд — Лауріц Мельхіор, Зіґлінда — Астрід Варнай, Вотан — Фрідріх Шорр, Гундінґ — Александр Кіпніс, Фрікка — Керстін Торборг, хор та оркестр театру «Метрополітен-опера», диригент — Еріх Лайнсдорф, 1941 рік.
виконавці: Зіґмунд — Петер Зайферт, Гундінґ — Курт Рідль, Вотан — Джон Томлінсон, Зіґлінда — Вальтрауд Маєр, Брунґільда — Габріеле Шнаут, Фріка — Міхоко Фуджімура, хор і оркестр Баварської державної опери, диригент — Зубін Мета, 2002 рік.
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Арії з опери "Валькірія" у виконанні С. Крушельницької | |
| Tanto fu triste | |
| Ho jo to ho! |
Записи окремих арій українськими виконавцями:
- Соломія Крушельницька — Арії «Tanto Fu Triste» та «Ho jo to ho» (у перекладі італійською мовою), 1912, Fonotipia.
Див. також Редагувати
- 877 Валькирія — астероїд, названий на честь опери.
Примітки Редагувати
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Бондаренко А. Дискографія Соломії Крушельницької в мережі Інтернет // Матеріали науково-практичної інтернет-конференції «Соломія Крушельницька — королева світової оперної сцени (до 150-річчя з дня народження)». Київ: КНУКіМ, 2022. с. 65-70
Посилання Редагувати
- Лібрето опери «Валькірія» [ 12 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Валькірія: Ноти на сайті International Music Score Library Project.