Петро́ Олекса́ндрович Валу́єв (нар. 22 вересня (4 жовтня) 1815, Царицино, Московська губернія, Російська імперія — пом. 27 січня (8 лютого) 1890, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, граф. Губернатор Курляндської губернії (1853—1858 роки), міністр внутрішніх справ (1861—1868 роки), голова комітету міністрів (1879—1881 роки).
| Петро Валуєв | |
|---|---|
| Петро Валуєв у 1880 р. | |
| Народився | 22 вересня (4 жовтня) 1815 Царицино, Московська губернія, Російська імперія |
| Помер | 27 січня (8 лютого) 1890 (74 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | міністр внутрішніх справ, голова комітету міністрів |
| Знання мов | російська |
| Титул | Граф |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Рід | Q4103004? |
| Батько | Q111134229? |
| Мати | Friederike Annette Elisabeth von der Brinckend |
| У шлюбі з | Марія В'яземська |
| Нагороди | |
|
Життєпис Редагувати
Склавши іспит при Московському університеті, служив в канцелярії московського військового генерал-губернатора, в 2-му відділенні власної Його Імператорської Величності канцелярії.
У 1845 році призначений чиновником особливих доручень при Ризькому військовому генерал-губернаторі Головіні. Завдяки зв'язкам, (між іншим, через жінку, дочку поета Петра Вяземського), а також працьовитості, знанню іноземних мов, вмінню говорити і писати офіційні папери, але все більше завдяки майстерному лавіруванню між протилежними течіями, він зробив блискучу кар'єру.
У 1853 році він був призначений курляндскім губернатором.
У 1855 році Валуєв написав записку: «Дума русского» (надрукована у 1891 році в «Руській Старині», № 5) та розіслав її в рукописі великому князю Костянтину Миколайовичу та іншим високопоставленим особам, що вважалися прихильниками реформ. У цій записці він доводив, що немає місця багатомовності в Російській імперії.
У 1858 році Валуєв був призначений директором 2-го департаменту міністерства державного майна, а потім і статс-секретарем.
У 1861 році призначений на посаду міністра внутрішніх справ. Шестирічне управління Валуєва міністерством відзначалось протистоянням національно-визвольному руху народів Російської імперії, в першу чергу українського. Валуєв, відомий своєю заявою, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може» підготував так званий Валуєвський циркуляр 1863 року про обмеження української мови.
Валуєв залишив посаду міністра внутрішніх справ у 1868 році, проте продовжував займати відповідальні посади в державному апараті. Так в 1870 році він став ініціатором запровадження загальної військової повинності.
У 1872—1879 роках міністром державного майна, з 1879 року головою Кабінету міністрів.
З 1881 року — у відставці.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Біля Адміністрації президента активісти вимагали особливого статусу для української мови Радіо Свобода
Посилання Редагувати
- Валуєв Пйотр [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 124-125. — 1000 екз.
- В. Б. Любченко. Валуєв Петро Олександрович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 429. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.