Згу́рський Валенти́н Арсе́нтійович (нар. 9 лютого 1927, Бірзула, Молдавська АСРР, Українська СРР, СРСР, нині Одеської області — 24 жовтня 2014, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, науковець, голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів у 1979–1990 роках. Член ЦК КПУ в 1981–1990 роках. Герой Соціалістичної Праці (1981). Доктор економічних наук (1979), професор (1983). Академік Академії екологічних наук України (1993). Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань.
| Валентин Арсентійович Згурський | |||||||||||
| |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 листопада 1979 — 17 січня 1990 | |||||||||||
| Попередник: | Володимир Гусєв | ||||||||||
| Спадкоємець: | Микола Лаврухін | ||||||||||
| Народження: | 9 лютого 1927 Бірзула, Молдавська АСРР, Українська СРР, СРСР | ||||||||||
| Смерть: | 24 жовтня 2014 (87 років) Київ, Україна | ||||||||||
| Поховання: | Байкове кладовище | ||||||||||
| Країна: | СРСР → Україна | ||||||||||
| Освіта: | Київський політехнічний інститут | ||||||||||
| Ступінь: | доктор економічних наук[d] | ||||||||||
| Партія: | КПРС | ||||||||||
| Автограф: | |||||||||||
| Нагороди: |
| ||||||||||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в м. Бірзулі, Молдавська АСРР, Українська СРР, СРСР (нині Подільськ, Одеська область, Україна). Закінчив Київський залізничний технікум, Київський політехнічний інститут (1954). За фахом — інженер-електрик.
Під час Другої світової війни працював з 1941 року робітником радгоспу, з 1942 року — робітником дистанції Казанської залізниці, у 1943–1944 роках — робітник оперативної військово-відновлювальної групи на фронті. З 1944 року — електромеханік, старший електромеханік, інженер зв'язку дистанції Вінницької і Південно-Західної залізниць.
1946 року вступив у ВКП(б).
З 1954 року — інженер, старший інженер, головний енергетик, головний механік, заступник головного інженера, головний інженер, директор Київського заводу «Радіоприлад»
У 1973–1979 роках — генеральний директор Виробничого об'єднання імені С. Корольова.
У 1979–1990 роках — голова Київського міськвиконкому, а також голова Ради керівників столиць союзних республік, Москви та Ленінграду. За часів його керівництва Києвом були забудовані Оболонь і Вигурівщина-Троєщина.
Від 1986 року — член оперативної комісії уряду України з ліквідації аварії на ЧАЕС, голова оперативної групи з ліквідації наслідків аварії у Києві.
Депутат Верховної Ради СРСР (1979–1989).
Доктор економічних наук, професор. Академік Академії екологічних наук України (1993). Автор 13 винаходів, 5 монографій і понад 100 друкованих праць.
Мав трьох синів-військових, один з яких, Андрій, загинув у 2003 році в автокатастрофі.
В останні роки хворів, пережив два інсульти. Помер 24 жовтня 2014 року від інфаркту. Похований в одній могилі з дружиною Вірою Семенівною та сином Андрієм на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).
Відзнаки та нагороди Редагувати
- Герой Соціалістичної Праці (1981).
- Ордени Леніна (1981, 1986), Жовтневої Революції (1976), Вітчизняної війни II ступеня (1985), Трудового Червоного Прапора (1966, 1971), «За заслуги» ІІІ ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, «За мужність»; медалі.
- почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (6.02.1987)
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Почесний радист СРСР.
- Почесний залізничник СРСР.
- Заслужений працівник промисловості України.
Посилання Редагувати
- Кальницький М. Б. // Вечірній Київ. — 2014. — 30 жовтня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
- // Офіційний інтернет-портал Київської міської державної адміністрації. — 2014. — 25 жовтня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
- Валентин Згурський: Правду про чорнобильську аварію в перші дні знали всього три людини: Горбачов, Рижков і я. Інтерв'ю 2013 року. Частини I-III [ 3 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Гордон. — 2016. — 27 жовтня (рос.).
Джерела Редагувати
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000
- Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? [ 14 червня 2015 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
- Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 154 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]–197. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — ISBN 978-966-507-226-3.
- Згурський Валентин Арсентійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
