Оболо́нь — історична місцевість, промислова зона, житловий масив в Оболонському районі міста Києва. Розташована на правому березі Дніпра, між Дніпром, проспектом Степана Бандери, вулицями Вербовою і Сім'ї Кульженків.
| Оболонь Київ | |
| Краєвид Оболоні | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| 50°30′29″ пн. ш. 30°29′54″ сх. д. / 50.50833333002777437° пн. ш. 30.498500000028° сх. д.Координати: 50°30′29″ пн. ш. 30°29′54″ сх. д. / 50.50833333002777437° пн. ш. 30.498500000028° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Район | Оболонський район |
| Адмінодиниця | Київ |
| Поштовий індекс | 04205 |
| Телефонний код | +380 44 |
| Головні вулиці | Оболонська набережна, Проспект Володимира Івасюка, Оболонський проспект, Героїв Дніпра та ін. |
| Підприємства | ПрАТ «Оболонь» |
| Транспорт | |
| Метрополітен | «Оболонь» «Мінська» «Героїв Дніпра» |
| Карта | |
Оболонь Оболонь (Київ) | |
| Оболонь у Вікісховищі |
Значення назви Редагувати
Назва Оболонь (оболоня, болоння, болонь) має давньоукраїнське походження і значить заплавні луки, заплави, низові рівнини біля річок, озер, ставків. Оболонь може значити також найближчий кордон міста, його «оболонку». Назва місцевості характеризує не тільки її географічний чи економічний характер, але й характер забудови. Оболонь дійсно розташована на намивних ґрунтах, раніше — заплавних придніпровських луках.
Давнина Редагувати
Стоянки первісної людини на Оболоні існували ще в IV тисячолітті до нашої ери. Бронзові та інші знахідки, що відносяться до поселень кінця I тисячоліття до н. е. — II століття н. е., відкрили для дослідників на площі в 25 тисяч м² 66 заглиблених осель та 918 господарських ям унікальної Зарубинецької культури.
Київська Оболонь (Болоння) згадується з часів Київської Русі. В епоху Давньокиївської держави Болоння згадується в літописах під 1096, 1151, 1161, 1169, 1174 роками.
Тут відбувались битви з кочовиками — нападниками. Також тут з'ясовували свої міжусобні стосунки князі, а поряд знаходилось капище Велеса, бога сили, достатку та родючості. Удобрювана природним шляхом, ця місцевість страждала від повеней, тому в прибережних місцях будинки будувались на палях.
У Середньовіччі землі Оболоні стали настільки престижними, що їх прагнули дістати багато хто. Мало того в суперечках за межі наділів доходили не тільки до судового розгляду, а й до рукоприкладства. Щоб вирішити земельні конфлікти доводилося втручатися першим особам держави. Справедливість на Оболоні наводили гетьмани Богдан Хмельницький і Іван Мазепа.
Сучасна забудова Редагувати
Забудова Оболоні здійснювалася згідно з генеральним планом розвитку Києва за 1967 рік. Будівництво здійснювалося на намивному ґрунті: з 1970 року — промзони, з 1972-го — житлового масиву (його центральна магістраль — Оболонський проспект).
Основна забудова виконана в 1973–1982 роках. Автори проєкту — архітектори Г. М. Слуцький, Ю. А. Паскевич, Л. І. Філенко та ін. При плануванні масиву велика увага приділялася природним умовам місцевості. Автори інженерного проєкту також врахували небезпечну близькість Київського водосховища. З метою захисту майбутнього масиву від підтоплень, берегова лінія була піднята на 4-5 метрів.
Масив забудований в основному 9 і 16 поверховими будинками, і спланований за особливим, стільниковоподібним планом — мікрорайони нагадують стільники за формою. У кожному мікрорайоні — дитячі садки, школи, універсами, є два кінотеатри. 1981 року у другому мікрорайоні звели перший у місті монолітний 17-поверховий будинок, а 1990 року — найвищий на той час житловий 22-поверховий будинок («Будинки-ромашки»). Цікава також система бюветів, які є в кожному мікрорайоні. З центром міста Оболонь сполучалася лінією метрополітену — у 1980 році були відкриті станції «Петрівка» і «Проспект Корнійчука» (пізніше перейменована в «Оболонь»), у 1982-му — «Мінська» і «Героїв Дніпра».
У 1981 році за проєкт інженерної підготовки території житлового масиву «Оболонь» колектив державного підприємства «Київпроект» був удостоєний Премії Ради Міністрів СРСР.
В ході другого періоду забудови, який розпочався в новому тисячолітті, на Оболоні з'явилися нові, 22-25 поверхові житлові будинки, побудовані в основному ближче до Дніпра. Серед них зведено масштабні релігійні споруди — Покровський собор та храм Різдва Христового. На прибережній частині Оболоні створено прогулянкову набережну з пляжною зоною, озелененням та декоративними скульптурами, яка є популярною зоною відпочинку серед киян.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Крижанівська О. І. Походження української мови та основні етапи її становлення // О. І. Крижанівська. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник. — Київ: ВЦ «Академія», 2010. — С. 20. — ISBN 978-966-580-311-9.
- Відзнаки та нагороди [ 16 лютого 2013 у Wayback Machine.] // Вебсайт АТ «Київпроект»
Джерела Редагувати
- Все про Оболонь [ 4 березня 2014 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Нариси про Оболонь: від давнини до наших днів / В. П. Кухарський. — Київ: Фенікс, 2018. — 224 с. — ISBN 966-136-586-4.
Посилання Редагувати
- Альона Ляшева, Ярослава Опенько. Джентрифікація та просторова нерівність по-київськи: випадок Оболоні [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Спільне. — 3 квітня 2019.
| Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |