| Вала | |
|---|---|
| 56°17′47″ пн. ш. 52°03′07″ сх. д. / 56.29638888891677340° пн. ш. 52.051944444471772044° сх. д. | |
| Витік | Можгинська височина |
| • координати | 56°17′47″ пн. ш. 52°03′07″ сх. д. / 56.29638888891677340° пн. ш. 52.051944444471772044° сх. д. |
| • висота, м | 217 м |
| Гирло | річка Кільмезь |
| • координати | 56°58′42″ пн. ш. 51°16′22″ сх. д. / 56.97833333336077288° пн. ш. 51.27277777780577850° сх. д. |
| Басейн | басейн Волгиd |
| Країни: | Росія |
| Регіон | Кіровська область Удмуртія |
| Довжина | 196 км |
| Площа басейну: | 7 360 км² |
| Середньорічний стік | 32,4 м³/с |
| Притоки: | Пичас, Ідик, Килт, Кунжек, Ниша, Ува, Сюрек, Тлоїнка, Зеквай, Піжил, Ключ (притока Вали), Кельвай, Сюга, Седмурча, Нилга, Інга (притока Вали), Какмож (притока Вали), Сюгинка, Лудзя, Пазялка, Чумойка (притока Вали), Варінка, Ітча і Лумпа (притока Вали) |
Вала́ (рос. Вала, удм. Вало шур) — річка в Удмуртії (Можгинський, Граховський, Увинський, Вавозький та Сюмсинський райони) та Кіровській області (Кільмезький район) Росія, ліва притока Кільмезю.
Морфометрична характеристика ред.
Довжина річки становить 196 км. Бере початок за 4 км на північний схід від присілку Малий Кармиж на Можгинської височини, впадає до Кільмезю у присілку Таутово. Середній похил річки становить 0,6—1,2 м/км. Щільність річкової мережі в межах річкового басейну становить 0,5 км/км². Басейн річки характеризується невисокою водністю, середнє значення модуля стоку — 4,5 л/с на км². Річка доволі звивиста, особливо в середній течії. Під час весняних паводків вона всюди виходить з берегів, затоплюючи заплавні луки. Влітку, в межень, річка повертається у своє русло. Береги вкриті чагарниковою рослинністю — верба, черемха, чорна смородина тощо. Тераса правого північного берега вкрита мішаними та хвойними лісами. Заболочені місця зустрічаються лише на ділянці — Гуляєво-Сюрек.
Ширина русла у верхів'ї (до гирла річки Нилга) — 10—18 м, глибина змінюється від 0,1—0,9 на перекатах до 1—2 м на плесах, швидкість течії річки на цій ділянці становить 0,2 м/с. В середній течії (до гирла річки Какмож) ширина русла — 20—30 м, глибина збільшується до 0,5—1,5 м на перекатах та 2—2,8 м на плесах, швидкість течії зростає до 0,3 м/с. В нижній течії ширина русла — 40—50 м, швидкість 0,4 м/с, суттєвих змін глибини не спостерігається.
За даними спостережень гідропосту у селі Вавож (1933—1980 роки), пересічна амплітуда коливання рівня води становить 5,33 м. В період весняних паводків рівні води перевищують умовний меженний рівень на 5—6 м. Найвищий рівень весняних паводків зареєстрований 2 травня 1979 року — 6,4 м. Під час літньо-осінніх паводків рівень води піднімається на 1-2 м вище меженного рівня. Найвищий паводковий рівень — 2,47 м — був відмічений 12 вересня 1950 року. Низькі рівні літньої межені зазвичай відмічаються на початку 3-ї декади серпня, зимової — в кінці листопада. Найнижчий літній рівень зареєстрований 23 червня 1973 року (0,25 м), зимовий — 23 жовтня 1975 року (0,13 м). У період весняних паводків (біля села Вавож) проходить в середньому 63% річного стоку, змінюючись з роками від 33% до 82%. Максимальні витрати весняних паводків відмічені 2 травня 1979 року — 468 м³/с. Середні витрати літньої межені — 3,75 м³/с, мінімальні — 1,5 м³/с, середні показники зимової межені — 4,22 м³/с, мінімальні — 1,14 м³/с. Середньорічні витрати води біля села Вавож (1952-1980 роки) становили 19,6 м³/с.
Крижані утворення з'являються на початку листопада. Льодостав починається з кінця 1-ї декади листопада і продовжується в середньому 157 днів. Весняні паводки починаються в середині 1-ї декади квітня, а через 7-10 днів проходить криголам. Весняний льодохід не тривалий — 3—4 дні. Середня дата переходу води через 0,2 °C навесні — 17 квітня. У 2-й декаді липня температура води може підніматись до 25—28 °C. Восени перехід температури води через 0,2 °C проходить в середині 1-ї декади листопада.
Річка не судноплавна, використовується для господарського та питного водозабезпечення, зрошування, рибальства та в рекреаційних цілях. За переваженими йонами вода характеризується як гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва з середньою загальною мінералізацією. За даними Держкомприроди Удмуртії, в 1993 році вода в нижній течії забруднена йонами заліза (6,1 ГДК) та азоту амонієвого (2,5 ГДК).
Притоки ред.
- Праві — Пичас, Тлоїнка, Булайка, Нилга, Лудзя, Яголудка, Ува, Какмож, Інга, Піжил, Сюрек
- Ліві — Ключ, Сіби, Ниша, Чумойка, Сюга, Сюгінка, Пазялка, Кельвай, Лумпа, Варінка, Килт, Седмурча, Ітча, Ідик, Кунжек, Зеквай
Найбільші притоки (довжиною понад 30 км):
| № | Назва річки | Довжина, км | Висота витоку, м | Висота гирла, м | Похил річки, м/км | Площа басейну, км² |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Ува | 112 | 200 | 92 | 0,9 | 1230 |
| 2 | Нилга | 80 | 245 | 98 | 1,8 | 1230 |
| 3 | Килт | 52 | 180 | 91 | 1,7 | 525 |
| 4 | Какмож | 51 | 195 | 88 | 2,1 | 303 |
| 5 | Інга | 42 | 177 | 87 | 2,1 | 206 |
| 6 | Ниша | 40 | 202 | 127 | 1,9 | 324 |
| 7 | Ідик | 38 | 160 | 81 | 2,1 | 316 |
| 8 | Седмурча | 38 | 158 | 88 | 1,8 | 268 |
| 9 | Піжил | 36 | 175 | 83 | 2,6 | 194 |
| 10 | Сюга | 35 | 196 | 111 | 2,4 | 273 |
| 11 | Пичас | 33 | 201 | 117 | 2,6 | 302 |
| 12 | Зеквай | 31 | 156 | 79 | 2,5 | 343 |
| 13 | Сюгінка | 30 | 220 | 109 | 3,7 | 133 |
Джерела ред.
- Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6
- Про річку на traverz.ru[недоступне посилання з травня 2019]
| Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- GEOnet Names Server — 2018.