Андрі́й Гео́ргійович Бі́тов (рос. Андрей Георгиевич Битов; 27 травня 1937, Ленінград, РРФСР — 3 грудня 2018, Москва, Росія) — російський письменник-нонкомформіст. Один із засновників російського постмодернізму в літературі.
| Андрій Георгійович Бітов | |
|---|---|
| Андрей Георгиевич Битов | |
| | |
| Народився | 27 травня 1937 Ленінград |
| Помер | 3 грудня 2018 (81 рік) Москва ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Шуваловський цвинтарd |
| Країна | СРСР Росія |
| Національність | черкес |
| Діяльність | письменник |
| Галузь | літературна діяльністьd, проза і есей |
| Alma mater | Вищі курси сценаристів і режисерівd і Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1962) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Літературний інститут імені Горького |
| Членство | Russian PEN Centerd |
| Роки активності | з 1971 |
| Напрямок | постмодернізм |
| Брати, сестри | Oleg Bitovd |
| У шлюбі з | Inga Petkevichd |
| Нагороди | Пушкінська преміяd Премія Андрія Бєлогоd prix du meilleur livre étrangerd Palmyra Northd prix Bounined (2005) |
| IMDb | ID 0084487 |
| Сайт | andrey-bitov.ru |
|
Біографія Редагувати
Народився в Ленінграді, на Петроградській стороні. Батько — архітектор, мати — юрист. Брат Олег — відомий радянський журналіст-міжнародник. За власним визнанням, за національністю черкес у п'ятому поколінні. Писати почав 1956 року.
У 1954 році закінчив середню школу № 213 (тоді вона розташовувалася на набережній Фонтанки) — першу в Ленінграді школу з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1957 році вступив у Ленінградський гірничий інститут, де брав участь у роботі літоб'єднання під керівництвом Гліба Семенова. У 1957—1958 служив у будбаті на Півночі. У 1958 р. відновився в інституті, закінчив геологорозвідувальний факультет у 1962 році. Писав вірші, наслідуючи Віктору Голявкину почав писати короткі абсурдистські розповіді, вперше опубліковані в 1990-х рр. Часто в інтерв'ю називав себе непрофесійним письменником.
З 1960 по 1978 вийшло друком близько десяти книг прози. З 1965 року член Союзу письменників. У 1978 році в США опублікований роман «Пушкінський дім». У 1979 році він — один із творців нецензурованого альманаху «Метрополь». Його перестали друкувати до 1986 р.
Перебудова відкрила нові можливості. Закордон, лекції, симпозіуми, громадська, в тому числі правозахисна діяльність. У 1988 році брав участь у створенні російського Пен-клубу, з 1991 року — його президент. У 1991 році був одним із творців неформального об'єднання «БаГаЖъ» (Бітов, Ахмадуліна, Габріадзе, Алешковський, Жванецький).
Громадянська позиція Редагувати
В березні 2014 року підписав листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України.
Смерть Редагувати
Андрій Бітов помер 3 грудня 2018 року у реанімації московської клінічної лікарні імені Баумана. Причиною смерті стали проблеми з серцем.
Бібліографія Редагувати
- 1960 — три оповідання в альманасі «Молодий Ленінград»
- 1963 — «Велика куля»
- 1965 — «Таке довге дитинство»
- 1967 — «Дачна місцевість»
- 1967—1969 — «Уроки Вірменії»
- 1968 — «Аптекарський острів», «Подорож до друга дитинства»
- 1972 — «Спосіб життя»
- 1976 — «Сім подорожей», «Дні людини»
- 1978 — «Пушкінський дім»
- 1980 — «Недільний день»
- 1985 — «Грузинський альбом»
- 1986 — «Статті з роману», «Книга подорожей»
- 1988 — «Людина в пейзажі», «Остання повість»
- 1989 — «Повісті та оповідання», «Пушкінський дім»
- 1990 — «Відлітаючий Монахов»
- 1991 — «Ми прокинулися в незнайомій країні», «Життя у вітряну погоду», С/С в трьох томах
- 1993 — «Очікування мавп», «Віднімання зайця»
- 1995 — «Оприлюднені»
- 1996 — «Перша книга автора», «Імперія в чотирьох вимірах»
- 1997 — «Новий Гулівер», «Після дощу», «Записки новачка»
- 1998 — «Обґрунтована ревність», «Неминучість ненаписаного», «Дерево»
- 1999 — «Похорон Доктора»
- 2008 — «Викладач симетрії»
Кіносценарії Редагувати
- 1977 — «У четвер і більше ніколи»
Нагороди Редагувати
- 1984 — Орден «Знак Пошани»
- 1989 — Пушкінська премія фонду А. Тепфера (Німеччина)
- 1990 — Премія за найкращу іноземну книгу року (Франція), за роман «Пушкінський дім» і премія Андрія Білого (Санкт-Петербург)
- 1992 — Державна премія Росії за роман «Відлітаючий Монахов»
- 1993 — Орден «За заслуги в мистецтві і літературі» (Франція)
- 1997 — Державна премія Російської Федерації і премія «Північна Пальміра» за роман «Оприлюднені»
- 1999 — Царскосельска мистецька премія
- Медаль Мовсеса Хоренаці (Вірменія)
- Лауреат премій журналів «Дружба народів», «Новий світ», «Іноземна література», «Зірка», «Вогник» та ін.
- З 1997 року — Почесний докторЄреванського державного університету і Почесний громадянин Єревана.
- Почесний член Російської академії мистецтв
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Роднянская И. Б. Битов // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 9.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Meduza (рос.). 3 грудня 2018. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
- . kinosoyuz.com. 8 березня 2014. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 12 серпня 2015.
- . Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 4 грудня 2018.
Посилання Редагувати
- Битов, Андрей Георгиевич[недоступне посилання з червня 2019]
- Битов, Андрей Георгиевич[недоступне посилання з червня 2019]
- «Хронос» [ 5 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Архивы радио «Свобода» [ 29 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Аудио и фото на сайте Литературного Радио [ 4 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Андрей Битов на сайте «Грани-ТВ» [ 19 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- «Портрет неизвестнЫй» рассказ о поиске картины для обложки новой книги А.Битова 2008 год
- The Baggage of Writer Andrei Bitov [ 4 грудня 2018 у Wayback Machine.]