Бірма́нці (бірм. ဗမာလူမျိုး; [bəmà lùmjó]; самоназва м'ям, м'янь, м'янма) — нація, основне населення М'янми. Чисельність — близько 30 млн чоловік (2007).
| Бірманці | |
|---|---|
| | |
| Кількість | 30 млн чоловік (2007) |
| Ареал | М'янма |
| Мова | бірманська мова |
| Релігія | буддизм |
Мова — бірманська (м'янманська), тибето-бірманської групи.
Бірманці — монголоїди. Близько 95% бірманців — буддисти.
Походження
Предки сучасного народу м'янма, тибето-бірманські народи, переселилися зі Східного Тибету в Індокитай в 1 тисячолітті. Живші тут раніше мон-кхмерські народи були асимільовані або витіснені ними. Першими мігрантами був народ тете (сок), який частково увійшов до складу араканців, частково став предками чинів. До IV століття в долині річки Іраваді з'явився народ п'ю (Пяо), який заснував свою державу Шрикшетра. У V столітті мови п'ю вже мали писемність на основі письма палі.
У IX столітті на середньому Іраваді з'являється етнічна група мранма, яка стає ядром сучасного народу м'янма (бірманців). Вони поступово асимілюють інші етнічні групи, консолідуються із залишками п'ю, і створюють в XI столітті державу Паган. Їх походження пов'язують з народом цянь, скотарями Тибету і Сичуані.
М'янма (або Бірма) — найдавніша країна Південно-Східної Азії, на території якої існували стародавні держави, Шрикшетра, Паган, Аракан, Пегу та інші. Індійці і кхмери називали Бірму Раманнадесою, а бірманців — рман. Бірма — спотворена англійцями самоназва бірманців, м'янма або мранма. Також більш правильним є назва колишньої столиці — Янгон, а не Рангун.
Зустрічалися і такі форми вимови, як народ «м'ям», «м'янь», країна «м'ямі», «Баама», «Мраньма», «Браньма».
В XIX столітті Велика Британія захопила і колонізувала М'янму. Боротьба бірманців проти англійців вилилася в народне повстання в 1930—1932 роках. 1942 року країна була окупована Японією, а в 1945 році японці були вигнані з країни. З 4 січня 1948 року Бірма — незалежна республіка.
Етнічні групи
- Інтха («озерні жителі»);
- Мергуйці і тавойці, мають спільну рису, вони зберегли середньовічну архаїчну бірманську мову;
- Камон м'яма лейя, змішалися з шанами і ва-палаун;
- Араканці (самоназва - рокай, йокай), найстарша гілка бірманців.
Побут і господарство
В культурі М'янма схожа на інші країни Південно-Східної Азії. Це аграрна країна, основу економіки складає виробництво рису. Експорт рису приносить основний дохід, за рахунок нього країна отримує все інше. Інша важлива галузь господарства - заготівля цінних порід дерев, - М'янма багата тропічними лісами, де виростає, наприклад, сандал, палісандр, тик. Всюди зустрічається бамбук, який широко використовується в господарстві. Крім рису вирощують також пшеницю, кукурудзу, овочі, тютюн, батат.
Основні сільськогосподарські знаряддя: плуг (го), борона (тандон), серп і палиці. Як тягу для плуга використовували буйволів і биків.
Національний костюм бірманців мало чим відрізняється від одягу тайців або лао. Чоловіки носять куртки з застібками (тайпоун ейнджі) і незшиті спідниці (лонджі), які зав'язуються спереду вузлом. Головний убір - пов'язка з вузлом на боці або червона шапочка на каркасі. У жінок куртка застібається на правому боці і заправляється в спідницю (тамейн). Взуття - сандалі, часто не носять ніякого взуття взагалі.Раніше було поширене татуювання. Зараз цей звичай зустрічається рідше, так як раніше татуювання показувало соціальний статус. Для простого народу використовувалася тільки синя фарба, аристократи ж носили татуювання двох кольорів, синім і червоним. Носили плащі із застібкою на одному плечі. Святковий одяг - той же одяг, але більш яскравих кольорів і з дорожчих матеріалів. У чоловіків хустка замінюється шапочкою (гаунбаун).
Будинки будуються на палях, без стін (традиційне житло), дах з листя або соломи. У будинку - 2 або 3 кімнати, меблі майже відсутні. Постільні приналежності, циновки, подушки і ковдри, складають у кут. Під підлогою влаштовувалися приміщення для худоби або ж майстерні. Але могли тримати худобу і під навісом у дворі, там же були комори та сараї.
Їжа, як і в інших країнах Південно-Східної Азії, найчастіше, рослинна. Основу становить рис, вживають овочі і рибу, гострі приправи. Молоко не п'ють. М'ясо - святковий продукт. Обід бірманців однаковий майже в усіх верств населення, крім найбідніших. Зазвичай вживається варений рис, суп (хкінджіо), варені овочі (тосая), страви з риби або м'яса (хін), рибні пасти (нгапі), обов'язкові гострі соуси, частіше - карі, на десерт йдуть фрукти. Сніданок простіший. Олія - рослинна, напої - соки або вода.
Розвинені ремесла. Здавна відоме гончарство, плетіння з бамбука і ротанга, наприклад циновок (хп'я). З бамбука робиться начиння, черпаки, труби, судини, музичні інструменти, знаряддя праці. Застосовуються й інші породи дерева, частіше тик. Мистецтво різьблення по дереву і бамбуку зникає. Навіть у храмах зараз використовують ажурні накладки з листового заліза. Виплавка, кування і кустарний прокат існували з давніх-давен. Ткацтво - у минулому кожна сім'я мала свої ткацькі верстати. Славляться лакові вироби.
Транспорт
Здавна найбільш розвинені були водні шляхи. Самим раннім засобом пересування був пліт, використовується дотепер. Потім з'явилися човни-однодеревки. Використовуються човни типу шлюпки (подібні з малайським прау), лорчі - великі боти для дальніх перевезень, що мають від 1 до 3 щогл. Як і у малайців плоти яскраво розфарбовані.
Зараз велике значення мають шосейні дороги і авіалінії.
Суспільні відносини
Сім'я моногамна. Шлюб патрилокальний, спадкування патрилінейне. Становище жінки відносно вільне. Іноді добробут сім'ї залежить від прибутковості жіночих занять, городництва, ткацтва, дрібної торгівлі.
Культура
На життя бірманців великий вплив робить буддизм. Кожна дитина обов'язково повинен хоча б тиждень провести в монастирі, а деякі залишаються там на все життя. Монахи голяться наголо і носять жовто-оранжеві накидки. Вони не повинні працювати, а живуть тільки милостинею. В Янгоні та інших великих містах дуже багато пагод. Пагоди нагадують ступи з загостреними верхівками. Найбільш відомі пагоди в древніх містах Пагані і Проме (П'я). Знаменитий храм Ананди в Пагані побудований в 11 столітті. У ньому стоять чотири 10-метрових зображення Будди, одне - бронзове, решта - з цінних порід дерев. Найбільша пагода - Шведагон в Янгоні, висота - 170 м, перебудовувалася в 1768 р Пам'ятка - дзвін Маха ганда, який поступається за розмірами лише московському Цар-дзвону.
Незважаючи на сильний вплив буддизму, сильні традиції культу духів (натів). Тавадейнта - країна, житло натів. Верховний нат - Тхай Мін. Патрон житла - Нахджірі Нат Мін. Духи в основному - покровителі (професій, будинки, роду тощо).
Розвинений фольклор, народний театр (маріонеток, актора, тіньовий). Традиційні жанри - затпве (довга музична драма), аньпве (коротка концертна програма).
Фольклор складають міфи, легенди, оповіді, казки, порівнянні з індійським циклом «Шукасаптаті». Крім запозичених з Індії, були свої бірманські хроніки, «Махаязавін», араканская «Літопис зерцала Кришталевого палацу».
Імена
Бірманці дають дітям імена, утворені з слів їхньої мови: Ну Ну (делікатна), Зе Бе (прекрасна біла квітка), Нінзі (троянда) - жіночі, Він (блискучий), Аун (успіх) - чоловічі. Прізвищ немає, але до імені додається частка Туо (ввічливе звернення), або інші. Красивим вважається подвійне ім'я: Та Та Свей, Сейн Сейн, Маун ті Мун, Бо ті Мун (з частками).
Мова
Мова народу - м'янманська (бірманська) - тонова, як китайська, тобто одне і те ж слово може бути вимовлене в середньому тоні, низькому, високому, висхідному, низхідному, висхідно-низхідному, і буде мати зовсім різний зміст.
Бірманська мова має офіційний статус в М'янмі. Входить в лоло-бірманської підгрупу тибето-бірманської мовної групи сино-тибетської мовної сім'ї.
Фонетика
Звучання бірманської мови оригінальне, так, що його важко сплутати з іншими мовами, наприклад, китайською. У ній дуже багато дифтонгів: ау, оу, уе, ей, є, уа, ай. Те, як передаються бірманською слова з інших мов, добре видно з географічних назв. Ланданмьоу - Лондон, Амейріка, Б'їтейн - Британія, Коуланбоумьоу - Коломбо, Коурійа - Корея, Банкаумьоу - Бангкок, Маніламьоу - Маніла, Бійентейанмьоу - В'єнтьян, Бійетнам - В'єтнам тощо. Характерні для східних мов придихові звуки - кх, пх, сх, чх точщо. Пхіліпайн - Філіппіни, Кокейсхатаун - Кавказ. Приставка мьоу означає місто, таун - гори, пінле - море, Пінлені - Червоне море, Пінлене - Чорне море, Мьейдепінле - Середземне море.
Інфінітив дієслова має показник -ді. Прикметник - показник -до.
Медицина
Традиційна бірманська медицина кутхоункуні має багато спільного з китайською медициною.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
| Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Люди М'янми |