Бі́ма (мбоджо, домпу, власна назва доу біма, доу мбоджо, індонез. Suku Bima) — народ в Індонезії, на сході острова Сумбава (область Біма).
Біма | |
---|---|
Кількість | 603 690 (2000) |
Ареал | Індонезія: провінція Західна Південно-Східна Нуса |
Раса | південні монголоїди |
Близькі до: | мангараї, енде, ліо |
Мова | біма, індонезійська |
Релігія | іслам |
Розселення, чисельність ред.
Населяють округи Біма і Домпу провінції Західна Південно-Східна Нуса. Незважаючи на те, що ця територія має довгу морську берегову лінію з багатьма затоками, більшість населення живе приблизно за 5 км від узбережжя. Крім острова Сумбава, живуть також на дрібних сусідніх островах Сангеанг, Банта, Комодо.
Чисельність біма 2000 року становила 513 055 осіб, ще 90 635 осіб нараховували домпу, разом це 15,76 % населення провінції.
Мова, релігія ред.
Говорять мовою біма (нґагі-мбоджо), яка належить до центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов і поділяється на діалекти біма, коло, сангар, толовері, мбоджо. Писемність на основі латинської абетки. Поширена також індонезійська мова.
За релігією — мусульмани-суніти. Зберігаються також пережитки старих анімістичних вірувань. Біма вірять в існування духів предків (паре-но-бонгі), духів баке і джин, що живуть в деревах і на високих горах, верховного бога Батара-Ґанґа та інших бгів: Батара-Ґуру, Ідадарі-Сакті, Джененг. Вони вважають, що духи можуть викликати хвороби та стихійні лиха. У повсякденному житті люди звертаються по допомогу до традиційних цілителів.
Історія ред.
Біманська державність склалася під культурним впливом макасарської держави Гова на півдні Сулавесі. У XVI ст. до складу Біми входило багато земель, розташованих на схід від Сумбави: Мангарай, Енде, Ларантука на острові Флорес, а також острови Солор, Алор, Сумба, Саву. На початку XVII ст. макасарці тимчасового захопили Біму й поширили серед них іслам. Згодом тут існував власний султанат Біма (1620—1958).
Господарство ред.
Основне заняття — перелогове землеробство. Основною продовольчою культурою є рис. На рисових полях біма використовують спеціальну іригаційну систему, яку називають панґава. У великих господарствах орють плугом, у дрібних обробляють ґрунт мотикою, мачете, палицею-копачкою. Вирощують також кукурудзу, просо, бульби, на продаж — каву, перець, овочі, фрукти.
Розводять на продаж місцеву породу коней. Тримають також буйволів, дрібну рогату худобу, домашню птицю. Жінки плетуть килимки з бамбука та пальмового листя, а також виготовляють знамениту місцеву тканину тембенґолі.
Багато біма у пошуках роботи виїхали за межі своєї рідної області. У Домпу та інших містах люди наймаються некваліфікованими робітниками.
Побут ред.
Біма називають свої села кампо або кампе. Вони мають лінійне планування.
Одяг — каїн (шматок тканини, який обмотують навколо тіла), жінки зав'язують його над грудьми, а чоловіки — на талії. Прикраси (намиста, сережки, гребінці) носять лише жінки.
Їжа переважно рослинна, м'ясо вживають лише на свята.
Суспільство ред.
Сільську громаду очолює голова, який називається неугі. У своїй діяльності він спирається на поважних старійшин. Посада сільського голови є спадковою.
Сім'я моногамна, хоча багатоженство дозволене. Після весілля молоді живуть у хаті чоловіка. Перевагу надається кроскузенним шлюбам.
Примітки ред.
- Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 7: Table 1.2.1. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: Indonesia, 2000 (англ.)
- ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: , архів оригіналу: (англ.)
- Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 23: Table 1.2.20. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: West Nusa Tenggara, 2000 (англ.)
Джерела ред.
- А. А. Бернова. Бима [ 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Народы и религии мира: Энциклопедия [ 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 98. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
- Mbojo in Indonesia [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]. Joshua Project (англ.)