Лі́о (власна назва ата-ліо, ата-іна) — народ в Індонезії, в центральній частині острова Флорес; в адміністративному плані це округ Енде (індонез. Kabupaten Ende) провінції Східна Південно-Східна Нуса.
| Ліо | |
|---|---|
| Кількість | 185 тис. (2010) |
| Ареал | Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса |
| Раса | південні монголоїди |
| Близькі до: | енде, сика, нгада, наге |
| Мова | енде, індонезійська |
| Релігія | християнство, іслам |
Розселення, мова, чисельність ред.
Живуть переважно в гірських районах. Західними сусідами ліо є енде, східними — сика.
В районі розселення ліо знаходиться вулкан Келімуту зі всесвітньо відомими кратерними озерами.
Поділяються на декілька локальних груп (племен): унгу (індонез. Suku Unggu) на півночі, секо (індонез. Suku Seko) на півдні, лісе (індонез. Suku Lise) на сході, сига (індонез. Suku Siga) на заході.
Говорять мовою ліо, яка належить до сумба-флореської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов. Вона є дуже близькою до мови енде.
У межах провінції Східна Південно-Східна Нуса ліо в 2010 році налічували 183 479 осіб (15,57 % населення провінції). Офіційна статистика Індонезії зараховує ліо до числа народів Східної Південно-Східної Нуси. Разом 2010 року їх чисельність в межах провінції становила 3 793 242 особи, а по всій Індонезії — 4 184 923 особи.
Суспільство, вірування ред.
Ліо поділяються на родові групи, очолювані вождем мосалакі. На вершині ієрархії суспільства стоїть ріа-бева — верховний вождь.
80 % ліо — християни, католики, 20 % — мусульмани. Зберігаються пережитки традиційних вірувань. Християнство на Флорес принесли португальці, іслам — торговці з Макасару. Відмінності у віросповіданні ніколи не утворювали бар'єрів між ліо.
Основу традиційної релігії становить віра в духів пердків, які, на переконання ліо, живуть в озерах Келімуту. Зберігаються аграрні культи. Багато ритуальних церемоній пов'язано із сільськогосподарським циклом вирощування суходільного рису.
Господарство, побут ред.
Основу традиційного господарства становить підсічно-вогневе землеробство. Головною продовольчою культурою є суходільний рис, вирощують також бульби, кукурудзу. Розводять коней, корів, кіз, свиней, буйволів, курей. Займаються також мисливством і рибальством, збирають на продаж ротанг і сандалове дерево. Розвинені плетіння, обробка лубу, гончарство, ткацтво (використовується техніка ікат).
Ліо живуть у великих довгих хатах на палях. Таке житло розраховане на розширену сім'ю. Біля ланів ставлять невеличкі тимчасові хижі.
Традиційних одяг — каїн, шматок тканини, який жінки зав'язують над грудьми, а чоловіки — на талії.
Споживають переважно рослинну їжу — варений рис або інші зернові з гострим соусом.
Примітки ред.
- ↑ Aris Ananta, Evi Nurvidya Arifin, M. Sairi Hasbullah, Nur Budi Handayani, Agus Pramono. Demography of Indonesia's Ethnicity. Institute of Southeast Asian Studies, 2015. ISBN 978-981-4519-87-8 (англ.)
- ↑ Sejarah Kebudayaan Suku Ende Lio [ 7 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Renol Kota Ndona (індонез.)
- ↑ Suku Lio, Nusa Tenggara Timur. Wacana — Jelajahi Peradaban (індонез.)
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: , архів оригіналу: (англ.)
- Li'o, Lionese in Indonesia [ 7 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Joshua Project (англ.)
Джерела ред.
- А. А. Бернова. Лио [ 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Народы и религии мира: Энциклопедия [ 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 291. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
- Lio [ 15 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Flores Tourism (англ.)