Іва́н Іва́нович Бі́лик (1 березня 1930, Градизьк, сучасна Полтавська область, УРСР — 27 листопада 2012, Київ, Україна) — український письменник, історичний романіст, перекладач болгарської літератури, лауреат Шевченківської премії (1991).
| Іван Іванович Білик | |
|---|---|
| | |
| Народився | 1 березня 1930 Градизьк, УРСР |
| Помер | 27 листопада 2012 (82 роки) Київ, Україна |
| Поховання | Лісове кладовище |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Діяльність | письменник |
| Сфера роботи | літературна діяльністьd і перекладацтво[d] |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Мова творів | українська |
| Роки активності | 1956—2012 |
| Жанр | історичний роман |
| Премії | |
| |
Біографія Редагувати
У 1950-ті роки вчителював у сільській школі, безуспішно намагався поступити на архітектурний та історичний факультети, до театрального інституту. 1961 року закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у редакціях газет («Робітнича газета», «Молодь України», «Літературна Україна»).
Друкувався з 1956 року. Член Спілки письменників України з 1967 року.
Автор сенсаційних українських історичних романів радянських часів — «Меч Арея» (1972) і «Похорон богів» (1986).
Відразу після видання обидві книги стали бестселерами. Втім, «Меч Арея» 1972 року заборонили та вилучили з бібліотек, нерозпродані примірники — з книгарень (встигли знищити 5 тисяч примірників — із 65 тисяч накладу). Письменника примусили звільнитися з роботи в редакції «Літературної України» (3,5 роки був безробітним, лише 1976 р. вдалося влаштуватися в редакцію часопису «Всесвіт» на посаду «секретар-друкар»), позбавили права друкуватись, піддали цькуванню в пресі.
Після того книжка в СРСР поширювалася «з рук у руки», але була перевидана за кордоном — у Канаді, Америці, Великій Британії та інших країнах. На теперішній час витримала 15 перевидань (в тому числі 9 — за кордоном).
Відомий також як перекладач творів сучасних болгарських письменників (Е. Коралова, Е. Станева, П. Вежинова, А. Гуляшки, І. Давидкова, І. Петрова, К. Калчева, Б. Димитрової, Б. Райнова, М. Марчевського та інших).
Помер після тривалої хвороби у віці 82 років.
Відзнаки Редагувати
Лауреат
- Державної премії імені Т. Г. Шевченка за історичний твір «Золотий Ра» (1991)
- Всеукраїнської літературної премії за найкращий роман року за роман «Не дратуйте грифонів» (1993).
- Премії імені М. Старицького (1994).
- Відзнаки «Золотий письменник України» (2012).
Твори Редагувати
- «Танго» [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (роман, 1968) — про життя української еміграції.
- «Меч Арея» (роман, 1972)
- «День народження Золотої рибки» (роман, 1977) — про будівництво ГЕС, шкідливої для навколишнього середовища; порушено проблеми відповідальності особи перед суспільством і природою.
- «Земля Королеви Мод» (роман, 1982) — апофеоз людини, яка зберігає гідність і честь у найскрутніші моменти життя.
- «Похорон богів» [ 24 квітня 2008 у Wayback Machine.] (роман, 1986) — про події IX—X століть на землях Київської Русі.
- «Золотий Ра» [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (1989) — «Історії» Геродота у вільному переказі.
- «Яр» (перший роман І. Білика — написаний 1958, виданий 2008 року)
Трилогія «Скіфи»:
- «Дикі білі коні» (роман, 1989)
- «Не дратуйте ґрифонів» (роман, 1993)
- «Цар і раб» (роман, 1992).
Інше
- Цар, якого вигодувала собака [ 24 квітня 2008 у Wayback Machine.] — історичне оповідання (є складовою частиною книги «Золотий Ра»).
- Дарунки скіфів [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] — історичне оповідання (є складовою частиною книги «Золотий Ра»).
- Аксіоми недоведених традицій [ 24 квітня 2008 у Wayback Machine.] — післяслово до роману «Меч Арея», яке одночасно є обґрунтуванням поглядів автора на історію. До написання автором цього післяслова рецензенти взагалі не допускали «Меч Арея» до друку.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Помер український історичний письменник Іван Білик. news.dt.ua. 27 листопада 2012. Процитовано 28 листопада 2012.[недоступне посилання з червня 2019]
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012.
Посилання Редагувати
- Білик Іван Іванович [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.] Біографія на сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
- Твори Івана Білика у е-бібліотеці «Чтиво» [ 14 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Ліна Кушнір. Іван Білик: Гіпотези теж мають право на життя [ 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Україна молода, № 38 (3804), 27.02.2010
- Іван Білик: Євген Марчук переконував мене відмовитися від «Меча Арея» // Друг читача, 2009 [ 18 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Білик Іван Іванович (на сайті Ін-ту історії України НАНУ) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Твори Івана Білика на «Українському Центрі» [ 24 січня 2021 у Wayback Machine.]
- http://ukrnationalism.com/publications/1369-zolota-pam-iat-ivan-bilyk.html [ 24 січня 2019 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |