Булгарські мови (огурські мови, r-тюркські мови) — тюркська мовна група імовірно найдавнішої формації. Протиставлені всім іншим тюркським за рядом ознак. У деяких класифікаціях (наприклад, у М. М. Поппе) вважаються перехідною ланкою від тюркських до монгольських.
Класифікація
- Алтайські мови
- Тюркські мови
- Булгарські мови
- Булгарська мова †
- Волзько-камська булгарська мова †
- Дунайська булгарська мова †
- Гунська мова †
- Тюрксько-аварська мова †
- Хозарська мова †
- Чуваська мова
- Булгарська мова †
- Булгарські мови
- Тюркські мови
† — мертва мова.
Мало що відомо про будь-який точний взаємозв'язок між цими мовами, й наразі є предметом суперечки чи може бути чуваська мова дочірньою до будь-якої з цих мов або просто має сестринський до них стосунок (Johanson 1998).
Особливості
До фонетичних особливостей булгарської групи можна віднести наступне:
- збереження відмінностей між довгими і короткими голосними;
- оригінальний вокалізм;
- пом'якшення в ряді позицій звуків s і t (у сучасній чуваській шиплячі рефлекси);
- ротацизм — зміна пратюркського ŕ на r ;
- ламбдаїзм — зміна пратюркського ł на l у закритому складі, и на š у відкритому — в сучасній чуваській зберігається значна кількість етимологічних дублетів;
- збереження протиставлення ŕs і ŕ і łč та ł — в інших тюркських ŕs збігається з ŕ, а łč з ł.
- реалізація в залежності від позиції пратюркського-d-у вигляді-j-(у сучасній чуваській зберігається, зливається з голосними або переходить в-v-) або-z-, можливо, також-d-(ймовірно, в хазарській); зміна - z->-r-(другий ротацизм) пізніший.
У сучасній чуваській також відбулися такі фонетичні процеси: збіг i, ɨ і ü, огублення a в першому складі, оглушення початкових дзвінких, одзвончення слабких глухих, зміна q> x (останнє спостерігалося вже у волзько-камській).
- Граматичні особливості:
- відсутність закінчення-lar у множині (зберігаються пережитки у вигляді-ar, що вказують на спочатку складовий характер-lar) - у сучасній чуваській вживається закінчення-sem (по діалектам-sam);
- збіг давального та знахідного відмінку;
- найпослідовніше розрізнення основ на голосний, у тому числі на редукований ə, і на приголосний, при обмеженості використання показника присвійності-sɨ;
- показники присвійності, що передують числовим.
Література
- Н. Н. Поппе. О родственных отношениях чувашского и тюрко-татарских языков. Чебоксары, 1925.