Будуська мова (самоназва — будад мез) — мова будухів, що проживають в декількох селах Губинського (Будуг, Далі Гайа, Гюней Будуг, Баабанли) та Хачмазького (Єргюч, Сухтакала) районів Азербайджану.
| Будуська мова | |
|---|---|
| Будад мез | |
| Поширена в | Азербайджан |
| Носії | 5 000 |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | немає |
| ISO 639-2 | немає |
| ISO 639-3 | bdk |
Генетично мова є близькою до кризької, з якою творить окрему підгрупу — південну в складі лезгинської групи нахсько-дагестанських мов.
Число носіїв мови — 5 тис. осіб. Найбільш спорідненою є кризька мова. Діалектів не має. Мова є безписемною.
Налічують 9 голосних і 34 приголосних звуки. Іменник має 4 класи, 6 основних і 6 місцевих відмінків. Розрізнюють вираження відчуження і невідчуження приналежності.
Класи іменника:
- істоти чоловічого роду: шід —брат, діхІ —син, ада —батько, Іайел —хлопчик.
- істоти жіночого роду: діде —мама, хьедж —жінка, ріж —дівчинка.
- звірі та предмети: кІкІис —курка, цІаьІ —коза, зар —корова, місмар —цвях, кул —хата, газут —газета, хІор —пес, кофе —кава, кІил —голова, сор —ведмідь.
- абстрактні явища, предмети: хад —вода, маІна —відношення, дард —проблема.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |