Бредфорд Діллман (англ. Bradford Dillman; 14 квітня 1930, Сан-Франциско — 16 січня 2018, Санта-Барбара) — один з найбільш затребуваних американських акторів кіно та телебачення 1960-х-1970-х років, всесвітню популярність якому принесла роль психопатичного вбивці з «Золотої молоді» в юридичному трилері «Насильство» (1959), відзначена призом Каннського кінофестивалю і «Золотим глобусом». Ветеран Корейської війни в складі морської піхоти США, дослужився до звання «старший лейтенант».
| Бредфорд Діллман | |
|---|---|
| Дата народження | 14 квітня 1930 |
| Місце народження | Сан-Франциско, Каліфорнія, США |
| Дата смерті | 16 січня 2018 (87 років) |
| Місце смерті | Санта-Барбара, Каліфорнія, США |
| Громадянство | США |
| Alma mater | Єльський університет, Школа Гочкіссаd і St. Ignatius College Preparatoryd |
| Професія | офіцер, актор театру, кіноактор, телеактор, письменник |
| Нагороди | Театральний світd (1957) |
| IMDb | ID 0226947 |
| Бредфорд Діллман у Вікісховищі |
Діллман, що володів привабливою, благородної зовнішністю, за свою 40-річну кар'єру виконав майже 150 теле і кіноролей. В одному тільки 1971 році з участю Діллман на екрани вийшло сім повнометражних картин, і це не рахуючи шести гостьових появ в телепроєктах. У 1995 році вийшов на пенсію, нині самотньо проживає в статистично відокремленої місцевості Монтесіто, штат Каліфорнія. Віддалившись від сфери кінематографа, досяг успіху в прозі та драматургії, є автором трьох книг і однієї п'єси.
Біографія ред.
Бредфорд Діллман народився 14 квітня 1930 року в місті Сан-Франциско, штат Каліфорнія, в заможній родині біржового маклера Діна Діллман і його дружини, Джозефіни Діллман (уродженої Мур). Крім Бредфорда, в родині підростало ще троє хлопчиків.
Середню освіту до 12 років отримував в католицькій школі, а під час Другої світової війни, після розлучення батьків, був зарахований в школу-інтернат Хотчкісс в селищі Лейквілль, штат Коннектикут. У Хотчкісс вперше брав участь в аматорських спектаклях, а в останній рік навчання зіграв Гамлета в однойменній постановці трагедії Шекспіра. Тодішній директор школи Блер Торрі до кінця роботи в закладі вважав Гамлета Діллман кращим в історії Хотчкісс.
Твердо вирішивши стати актором, Діллман надійшов в найпрестижніший Єльський університет, де вивчав театральне і драматичне мистецтво. Кімнату ділив з майбутнім письменником Джоном Ноулсом. Після його закінчення був призваний до лав морської піхоти США, в складі якої воював в Кореї. Навчання проходив в рекрутському депо Перріс-Айленд.
У 1953 році пішов у Нью-Йорк, щоб почати акторську кар'єру. Батьки були в люті, дізнавшись, що син не пов'яже своє життя з фінансовим справою і не буде працювати на Уолл-стріт. Як компроміс, Діллман пообіцяв їм, що відмовиться від акторства, якщо не побачить ніяких ознак успіху протягом п'яти років.
Однак Нью-Йорк зразка 1950-х років був перспективним місцем для молодих артистів. Діллман приступив до навчання в гучній Акторської студії під керівництвом Лі Страсберга, на одному курсі з Мерилін Монро. В кінці того ж року відзначався на Бродвеї в першому професійному виставі в своєму житті — постановці одного з творів Натаніеля Готорна «Опудало», партнерами Діллман в якому виступали Елай Воллак і Джеймс Дін, який незабаром загинув.
У 1956 році зіграв свою найбільшу театральну роль в кар'єрі — Едмунда Тайрона в «приголомшливому бродвейському хіті» «Довгий день йде в ніч» Юджина О'Ніла. Одну з головних ролей виконував Фредрік Марч, якого Діллман вважав своїм наставником. На одній з вистав побував маститий голлівудський продюсер Дерріл Занук, вражений молодим актором. Відразу ж після його закінчення Занук переконав Діллман підписати контракт з кінокомпанією 20th Century Fox.
Саме в павільйонах 20th Century Fox Діллман пізніше зіграв свої найкращі ролі. Тут, в 1959 році, він виконав одну з головних ролей в юридичному трилері «Насильство», адаптації сумнозвісного справи Леопольда і Леба. Цей образ приніс йому всесвітню популярність, приз Каннського кінофестивалю за кращу чоловічу роль (який він розділив з партнерами Діном Стокуеллом і Орсоном Веллсом) і «Золотий глобус», вручений йому як самому перспективному новачку року. Свій успіх Діллман пов'язував ні з акторським талантом, а з «дурною удачею, найчистішої і простий».
Згодом часто виконував ролі антагоністів. У 1960-х-1970-х роках був надзвичайно затребуваний, знімаючись як мінімум в трьох картинах в рік. У 1963 році був висунутий на премію «Еммі» за кращу чоловічу роль в телесеріалі Alcoa Premiere, а в 1975 році був удостоєний цієї нагороди за акторську роботу в телепроєкті The ABC Afternoon Playbreak.
У 1995 році оголосив про завершення 40-річної акторської кар'єри. Останню роль виконав в одному з епізодів телесеріалу «Вона написала вбивство». На пенсії зайнявся написанням мемуарів, художніх романів і п'єс.
Особисте життя ред.
Бредфорд Діллман був двічі одружений: на актрисі Фріду Хардінг (з 1956 по 1960 рік; є двоє дітей: дочка Памела і син Джеффрі) на моделі Сьюзі Паркер (з 1963 по 2003 рік, до дня її смерті; є дочка Діна і сини Чарльз і Крістофер) Крім рідних дітей, виховав ще й дочка Паркер від попереднього шлюбу, Джорджину.
Усамітнено проживає в статистично відокремленої місцевості Монтесіто, штат Каліфорнія.
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1958 | ф | A Certain Smile[en] | A Certain Smile | |
| 1958 | ф | In Love and War[en] | In Love and War | |
| 1959 | ф | Compulsion[en] | Compulsion | |
| 1960 | ф | Crack in the Mirror[en] | Crack in the Mirror | |
| 1960 | ф | A Circle of Deception[en] | A Circle of Deception | |
| 1961 | ф | Francis of Assisi[en] | Francis of Assisi | |
| 1961 | ф | Sanctuary[en] | Sanctuary | |
| 1964 | ф | Monstrosity[en] | Monstrosity | |
| 1965 | ф | A Rage to Live[en] | A Rage to Live | |
| 1966—1967 | с | Велика долина | The Big Valley | доктор Джеймс Белдон / Ерік Мерсер |
| 1968 | ф | Sergeant Ryker[en] | Sergeant Ryker | |
| 1968 | ф | The Helicopter Spies[en] | The Helicopter Spies | |
| 1969 | ф | Ремагенський міст | The Bridge at Remagen | |
| 1970 | ф | Suppose They Gave a War and Nobody Came[en] | Suppose They Gave a War and Nobody Came | |
| 1971 | ф | Escape from the Planet of the Apes[en] | Escape from the Planet of the Apes | |
| 1971 | ф | The Mephisto Waltz[en] | The Mephisto Waltz | |
| 1971 | ф | Brother John[en] | Brother John | |
| 1971 | ф | The Resurrection of Zachary Wheeler[en] | The Resurrection of Zachary Wheeler | |
| 1972 | тф | Moon of the Wolf[en] | Moon of the Wolf | |
| 1973 | ф | Продавець льоду гряде | The Iceman Cometh | Віллі Обан |
| 1973 | ф | Якими ми були | The Way We Were | |
| 1974 | ф | Мертвий на 99,44% | 99 and 44/100% Dead | |
| 1974 | ф | Gold | ||
| 1974 | ф | A Black Ribbon for Deborah[en] | A Black Ribbon for Deborah | |
| 1974 | ф | Chosen Survivors[en] | Chosen Survivors | |
| 1974 | тф | The Disappearance of Flight 412[en] | The Disappearance of Flight 412 | |
| 1975 | ф | Баг[en] | Bug | |
| 1976 | ф | Підкріплення (фільм) | The Enforcer | |
| 1977 | ф | The Amsterdam Kill[en] | The Amsterdam Kill | |
| 1978 | ф | Piranha[en] | Piranha | |
| 1978 | ф | The Swarm[en] | The Swarm | |
| 1979 | ф | Love and Bullets[en] | Love and Bullets | |
| 1979 | ф | Guyana: Crime of the Century[en] | Guyana: Crime of the Century | |
| 1983 | ф | Раптовий удар (фільм) | Sudden Impact | |
| 1989 | ф | Lords of the Deep[en] | Lords of the Deep |
Примітки ред.
- SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.