Олекса́ндр Порфи́рович Бороді́н (рос. Алекса́ндр Порфи́рьевич Бороди́н; нар. 31 жовтня (12 листопада) 1833, Санкт-Петербург — пом. 15 (27) лютого 1887, Санкт-Петербург) — російський композитор (член «Могутньої купки») і вчений-хімік.
| Олександр Бородін | |
|---|---|
| рос. Александр Порфирьевич Бородин | |
| | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Олександр Порфирович Бородін |
| Дата народження | 12 листопада 1833 |
| Місце народження | Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Дата смерті | 27 лютого 1887 (53 роки) |
| Місце смерті | Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Причина смерті | інфаркт міокарда |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Роки активності | 1847 — 1887 |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Професії | композитор класичної музики, хімік, піаніст, флейтист, віолончеліст, лікар, оперний композитор, композитор |
| Освіта | Санкт-Петербурзький державний університет, Медико-хірургічна академіяd (1856) і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Вчителі | Зінін Микола Миколайович |
| Інструменти | флейта, віолончель, піаніно |
| Жанр | опера, симфонія, класична музика, Романс і камерна музика |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний медичний університет |
| Нагороди | |
| Твори у Вікіджерелах Цитати у Вікіцитатах |
Біографія, творчість ред.
Позашлюбний син грузинського князя Л. С. Гедіанова (Лука Гедеванішвілі). При народженні записаний як син кріпосного слуги князя — Порфирія Бородіна. В 1856 закінчив Медико-хірургічну академію; з 1858 — доктор медицини. В 1860-і рр. в Петербурзі займався науковою, педагогічною й громадською діяльністю. З 1862 — ад'юнкт-професор, з 1864 — ординарний професор, з 1877 — академік; з 1874 — керівник хімічної лабораторії Медико-хірургічної академії. Був одним з організаторів і педагогів (1872–1887) вищого навчального закладу для жінок — Жіночих лікарських курсів.
В 1850-і почав писати романси, фортепіанні п'єси, камерно-інструментальні ансамблі. В 1862 познайомився з М. А. Балакірєвим, увійшов у Балакірєвський гурток («Могутню купку»). Під впливом Балакірєва, В. В. Стасова й інших «купкістів» остаточно сформувались музичнно-естетичні погляди Бородіна як послідовника М. Глінки, прихильника російської національної школи в музиці, визначився самостійний зрілий стиль композитора.
Творча спадщина Бородіна порівняно невелика за обсягом. У своїх творах Бородін часто звертається до теми величі російського народу, любові до батьківщини, волелюбності. Музика його вирізняється епічною широтою, мужністю, у той же час глибоким ліризмом.
Найвизначніший твір Бородіна — опера «Князь Ігор», що є зразком національного героїчного епосу в музиці. Через велику завантаженість науковою й педагогічною роботою Бородін писав повільно. Опера створювалася протягом 18 років, не була закінчена (після смерті Бородіна оперу дописали й дооркестрували за матеріалами автора М. Римський-Корсаков і Олександр Глазунов; поставлена в 1890 р., Маріїнський театр, Петербург). Опера відзначається монументальною цілісністю образів, потужністю й розмахом народних хорових сцен, яскравістю національного колориту. «Князь Ігор» розвиває традиції епічної опери Глинки «Руслан і Людмила».
Бородін — один із творців російських класичних симфонії та квартета. Його 1-а симфонія (1867), що з'явилася одночасно з першими зразками цього жанру у Римського-Корсакова і П. І. Чайковського, започаткувала героїко-епічний напрямок російського симфонізму. Вершиною російського й світового епічного симфонізму є його 2-а («Богатирська») симфонія (1876). До числа визначних зразків камерно-інструментального жанру належать квартети Бородіна (1-й — 1879, 2-й — 1881).
Композитор — тонкий майстер камерно-вокальної музики. Зразок його вокальної лірики — елегія «Для берегов отчизны дальней» на слова О. Пушкіна. Бородін уперше ввів у романс образи російського богатирського епосу, а з ними — визвольні ідеї 1860-х рр. («Спящая княжна», «Песня тёмного леса» й ін.). Писав також сатиричні, гумористичні пісні («Пиха» й ін.). Для творів Бородіна характерно глибоке проникнення в лад російської народної пісні, а також музики народів Сходу (в «Князі Ігорі», симфоніях, симфонічній картині «У Середній Азії»).
Яскрава, самобутня творчість Бородіна вплинула на російських і закордонних композиторів. Традиції Бородіна продовжили радянські композитори (Сергій Прокоф'єв, Ю. А. Шапорін, Георгій Свірідов, Арам Хачатурян та інші). Велике значення цих традицій для розвитку національних музичних культур народів Закавказзя й Середньої Азії.
Бородін — автор більш ніж 40 робіт з хімії. Учень М. Зініна. Докторську дисертацію написав на тему: «Про аналогії фосфорної і миш'якової кислоти в хімічних і токсикологічних відносинах». Розробив оригінальний спосіб одержання бромозамінних жирних кислот дією брома на срібні солі кислот; одержав перше фторорганічне з'єднання — фтористий бензоїл (1862); досліджував ацетальдегід, описав альдоль і реакцію альдольної конденсації.
Ім'ям Бородіна названий Російський Державний квартет імені О. П. Бородіна. До кінця 1970-х років ім'ям Бородіна називалась одна з вулиць в Києві, однак після реконструкції ця вулиця зникла. Також на його честь названий астероїд 6780 Бородін.
Список творів ред.
Опери ред.
- Богатирі (1868)
- Млада (спільно з іншими композиторами, 1872)
- Князь Ігор (1869–1887)
- Царська наречена (1867–1868, начерки, втрачені)
Твори для оркестру ред.
- Симфонія № 1 Es-dur (1866)
- Симфонія № 2 h-moll «Богатирська» (1876)
- Симфонія № 3 a-moll (1887, закінчена та оркестрована Глазуновим)
- Симфонічна картина «У Середній Азії» (1880)
Камерно-інструментальні ансамблі ред.
- струнне тріо на тему пісні «Чим тебе я засмутила» (g-moll, 1854-55)
- струнне тріо (Велике, G-dur, до 1862)
- фортепіанне тріо (D-dur, до 1862)
- струнний квінтет (f-moll, до 1862)
- струнний секстет (d-moll, 1860-61)
- фортепіанний квінтет (c-moll, 1862)
- 2 струнних квартети (A-dur, 1879; D-dur, 1881)
- Серенада в іспанському роді з квартету B-la-f (колективний твір, 1886)
Твори для фортепіано ред.
- Патетичне адажіо (As-dur, 1849)
- Маленька сюїта (1885)
- Скерцо (As-dur, 1885)
- Полька, Мазурка, Похоронний марш і Реквієм з Парафраз на незмінну тему (колективне твір Бородіна, М. А. Римського-Корсакова, Ц. А. Кюї, А. К. Лядова, 1878) і це все за допомогою Бородіна
- Скерцо (E-dur, 1861)
- Тарантела (D-dur, 1862)
Твори для голосу та фортепіано ред.
- Разлюбила красна девица (50-ті роки)
- Слушайте, подруженьки, песенку мою (50-ті роки)
- Что ты рано, зоренька (50-ті роки)
- Красавица-рыбачка (слова Г. Гейне, 1854-55) (для голосу, віолончелі та фортепіано)
- Отравой полны мои песни (слова Г. Гейне, переклад Л. А. Мея, 1868)
- Из слез моих (слова Г. Гейне, переклад Л. А. Мея, 1871)
- У людей-то в дому (слова Н. А. Некрасова, 1881)
- Для берегов отчизны дальней (слова А. С. Пушкина, 1881)
- Спесь (слова О. К. Толстого, 1884-85)
- Чудный сад (Septain G., 1885)
На власні слова ред.
- Морська царівна (1868)
- Спящая княжна (1867)
- Фальшивая нота. Романс (1868)
- Песня тёмного леса, (1868)
- Море. Балада (1870)
- Арабська мелодія (1881)
- чоловічий вокальний квартет без супроводу — Серенада четырёх кавалеров одной даме (слова Бородина, 1868-72)
Перекладені українською ред.
- Пісня темного лісу — переклад Бориса Тена.
- Серенада чотирьох кавалерів одній дамі — переклад В. Сосюри
- Коли для дальньої вітчизни — переклад Ю. Отрошенка
Примітки ред.
- Н. Грушке Бородин, Александр Порфирьевич // Русский биографический словарь — СПб: 1908. — Т. 3. — С. 266–272.
- В. Як. Зинин, Николай Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIа. — С. 593–594.
- Див. www-енциклопедію Києва [ 4 січня 2007 у Wayback Machine.]
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- ↑ Перекладена українською
- Бородін. А. Пісня темного лісу /Укр. пер. Б.Тена. — К.: ДВОММЛ, 1962. — 4 с.
- Серенада: Квартет /Укр. пер. В.Сосюри. — К.: Держ. вид-во України, [Б.р.]. −5с.- Літ. текст: укр., рос.
- Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.
Література ред.
- Александр Порфирьевич Бородин. Его жизнь, переписка и музыкальные статьи (с предисл. и биографич. очерком В. В. Стасова), СПБ. 1889.
- Хубов Г., А. П. Бородин, М., 1933.
- Фигуровский Н. А., Соловьев Ю. И. Александр Порфирьевич Бородин. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — 212 с.
- Ильин М., Сегал Е., Александр Порфирьевич Бородин, М., 1953.
- Дианин С.. Бородин: Жизнеописание, материалы и документы, 2 изд., М., 1960.
- Сохор А. Н. Александр Порфирьевич Бородин: Жизнь, деятельность, муз. творчество. М.-Л.: Музыка, 1965. — 826 с.
- Зорина А. Г. Александр Порфирьевич Бородин. (1833–1887). — М., Музыка, 1987. — 192 с., вкл. (Русские и советские композиторы).
- Kuhn E. (Hrsg.): Alexander Borodin. Sein Leben, seine Musik, seine Schriften. — Berlin: Verlag Ernst Kuhn, 1992. ISBN 3-928864-03-3
Див. також ред.
Джерела ред.
- Бородін Олександр Порфирович [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Архімович Л. Б. Бородін Олександр Порфирійович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 537.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Alexander Borodin |
- Бородин Александр [ 5 лютого 2007 у Wayback Machine.] Сайт про життя й творчість композитора.
- Симфонічна картина «У Середній Азії» у фільмі «Москва під снігом», 00:07:22, 1908 на YouTube